Біографія
Особистісне становлення
Я, Роман Ігорович Крещак, народився 21 червня 1992 року в м. Донецьку Донецької області. Мої батьки – Ігор Лук'янович Крещак і Нелля Георгіївна Крещак. Також є брат Крещак Ілля Ігорович, старший за мене на сім років.
Що стосується дитячого садка, місце де більшість дітей проводило цей період свого життя, то питання чи буду я ходити туди чи ні, навіть не стояло, ну або я не пам'ятаю. Так, як мої дідусь і бабуся отримували хорошу пенсію, і у них було достатньо вільного часу, вони проводили цей час зі своїми онуками. Звичайно не кожен день, так як у мене був старший брат і мама, яка працювала десь чотири дні на тиждень і теж мала час на виховання. У дитинстві я відвідував велику кількість гуртків, секцій і вивчав іноземні мови.
У 1999 році я став учнем першого класу Донецької гімназії № 92 з поглибленим вивченням французької мови. Так, щоб вступити туди я проходив ще якісь тести і щось на зразок співбесіди. Моєю першою вчителькою була Олена Миколаївна – чудова людина і педагог. Дружба між однокласниками в нашому класі налагодилася дуже швидко і триває донині
Звичайно потрібно сказати про фізичне виховання. Я займався і займаюся багатьма видами спорту, але новий спортивний рівень для мене почався з другого класу, тобто коли мені було 8 років. Почав я займатися таким прекрасним видом спорту як тхеквондо. Привів в цю секцію мене тато, чому я дуже йому вдячний. Также я займався 2 роки плаванням, але потім залишив це через часті застуди. Першим тренером з тхеквондо був і є Сушко Максим Сергійович, а через два роки нас перевели в інший зал і там я вже займався з групою постарше. І тоді у мене вже було 2 тренера, друге – це Коваль Андрій Валерійович. Під їх керівництвом я почав досягати результатів. У 16 років завоював звання майстра спорту України, а після срібної нагороди на чемпіонаті Європи в 2010 р. мені присвоїли звання майстра спорту України міжнародного класу. Олімпійську медаль я так поки ще не отримав, але я думаю що це ще попереду. Завдяки спорту у мене з'явилось багато нових друзів і знайомих, мені пощастило відвідати велику кількість міст нашої країни та країн Європи. Вивчення іноземних мов не пройшло дарма. Це дозволило мені спілкуватися з іноземцями, розуміти і пояснюватися.
Після закінчення 9-го класу всі учні приймали рішення - залишитися в школі або йти в коледж, технікум. Оскільки викладання в школі було хорошим я вирішив залишитися навчитися у школі.
Професійне становлення
У 11 класі звичайно став вибір який навчальний заклад вибирати. І звичайно ж потрібно було далі застосовувати знання іноземних мов. З усіх ВНЗ нашого міста я вибрав Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). І так як у мене, був хороший французький я вибрав французький технічний факультет, cпеціальність «Електромеханічні системи автоматизації та електропривод»
У перебігу черирех років я навчався в прекрасній, мініатюрної групі, яка складалась то з 5-ти то з 4 чоловік. Протягом цього часу мене оточували прекрасні викладачі, які допомагали осягати всі тонкощі електроприводу. Я всім їм дуже вдячний.
Влітку 2013 після отримання диплома бакалавра я став учасником програми "MASTER" в рамках співпраці між університетами (ДонНТУ і Сержі-Понтуаз, Франція) У рамках програми була і вибрана тема моєї роботи: "Портативна система для дослідження динаміки рухів людини". Керівники: проф. Володимир Пилипович Борисенко, проф. Patrick Henaff, ст.пр. Артем Анатолійович Мельник.
Тема роботи пов'язана з вивченням штучного інтелекту, нанотехнологіями, роботехника для мене абсолютно нова, але досить цікава, я вважаю це наука майбутнього.
Плани на майбутнє
У найближчому майбутньому я хотів би успішно закінчити навчання в університеті, захистити магістерську роботу і займатися тим, що буде цікаво для мене, приносити мені щастя і втілення моїх прагнень. Також хотілося б продовження вивчення іноземних мов, вдосконалення та розширення знань, умінь і навичок, отриманих мною в стінах ВНЗ, а головне – їх застосування їх в реальному житті. Крім цього, я збираюся відвідувати нові країни, подорожувати, пізнавати нове.