Біографія
Особистісне становлення
Я, Устименко Дмитро Сергійович, народився 29 травня 1992 року у місті Дніпропетровськ. Моя мати Устименко Наталія Михайлівна, працює інженером - конструктором вищої категорії на машинобудівному заводі ЗАТ "Вістек " міста Артемівськ Донецької області. Батько з нами з дитинства не проживає.
Я – не єдина дитина, у мене є молодший брат Олексій, на рік молодший за мене і вчиться, до речі, у нашому університеті. Дідусь, Михайло Федорович Устименко, економіст і бабуся, Емма Михайлівна Устименко, економіст, працювала в інституті УкрНДІВЕ, живуть у Донецьку.
Ріс я дуже непосидючою і пізнавальною дитиною. Звичайно, як будь–яка дитина, я багато вередував, балувався, але мати намагалася завжди знайти зі мною спільну мову, намагалася прищепити мені розуміння і доброту, що їй не до кінця вдалося. Дитинство промайнуло дуже швидко разом з братом скрізь і завжди разом. Все було цікавим: прогулянки, поїздки, заняття, розваги. Завдяки мамі і дідусеві з бабусею, я отримав знання і вміння, які мені допомогли в кращому освоєнні шкільної програми і життя на той момент.
У 1999 році продзвенів мій перший шкільний дзвінок. Було багато вражень і радості на той момент. З'явилися нові друзі і нові шкільні обов'язки. Вчився добре, був відмінником. Моєю першою вчителькою була Логінова Світлана Вікторівна, сувора, але добра жінка. 4–го класу у мене не було. Ще, як і мої однокласники, захоплювався футболом, але більше віддавав перевагу шахам і тенісу. Пізніше я і мій брат пішли вчитися грати у великий теніс. Неодноразово брав участь у чемпіонаті з шахів у місті, займав призові місця. У школі я любив кілька предметів, зокрема – історія і математика. Математику, тому, що вона мені легко давалася. А історію я полюбив завдяки своїй вчительці історії – Леонова Лариса Олександрівна. Коли вона, з властивою їй жестикуляцією та мімікою, розповідала навчальний матеріал, я просто завмирав, слухаючи її, так само вона жила в моєму будинку, подвійний інтерес до цього предмету. Так само любив і люблю психологію, в школі ще сподобалися тести, пізніше став ходити на додаткові заняття до психолога і навчився розуміти людей і робити психологічні портрети та інше. Складним нічого мені не здавалося, іноді ледарювати, але справлявся, ніколи не скаржився.
Професійне становлення
Мої професійні переваги, як тепер я розумію, були зрозумілі мені ще в дитинстві. Я часто приїжджав у гості до бабусі і дідуся. Мій дідусь достатню довгий час пропрацював на посаді начальника відділу з організації виробництва в ПКТІ (проектно–конструкторський технічний інститут), а бабуся пропрацювала УкрНДІВЕ економістом. Але я пішов у маму і вибрав технічну спеціальність в технічному ВНЗі.
У 10–11 класі я віддавав перевагу точним наукам: фізиці, математиці, але так само любив біологію та географію. Мені подобалося вирішувати завдання, проводити експерименти, завжди любив знати все про людину і про все живе на Землі. І коли прийшов час задуматися про вибір професії, визначити свої переваги і вибрати одну з доріг, на якій можна було б повністю себе реалізувати, я вирішив, що буду вчитися в технічному ВНЗі, однозначно, в ДонНТУ (Донецький національний технічний університет). Батьки, які в різний час навчалися в ньому, завжди говорили про високий професіоналізм викладачів, про цікаві навчальних дисциплінах, що вивчаються у ВНЗ. Дорогою лікаря–хірурга я не пішов, на щастя чи на жаль я не можу відповісти.
Спеціальність я вирішив отримати інженерну, оскільки, на мій погляд, вона найближча до винахідництва і створенню нового, а складність і серйозність області гірничого машинобудування мали дати мені гарну інженерну підготовку і загартування. Щодо питання про вибір ВУЗу, де все це можна було отримати, навіть не обговорювалося.
У 2009 році, здавши зовнішнє незалежне тестування, математику і українську, і пройшовши для страховки, три рейтинги при університеті, я став студентом ДонНТУ. Вибір припав на факультет енергомеханіки та автоматизації, який в 2010 р. був приєднаний у факультет інженерної механіки та машинобудування, на спеціальність " Гірниче обладнання ". Складність у розумінні викладеного матеріалу на першому курсі навчання в університеті застала мене зненацька. Перша половина цього курсу була, так би мовити, періодом адаптації. Вчитися було складно, так як сама спеціальність поєднує в собі знання великої кількості областей, проте завдяки першокласним викладачам цей процес був цікавим.
Особливо запам'яталися такі предмети, як: вища математика, нарисна геометрія і теорія машин і механізмів. З цими дисциплінами мене познайомили чудові викладачі: Лесина М. Ф. – викладач вищої математики – добра, але змушує вчити предмет і розуміти його. Професор Пастернак Д. викладав у нас накреслювальну геометрію, і в прямому сенсі навчив мене правильно працювати олівцем. Але особливо мені запам'яталися його слова: "Тезка, показуй, що зробив?". Викладач теорії машин і механізмів – Пархоменко В.Г. підносила свій предмет використовуючи метод "батога і пряника", я був ледачим, але вона бачила в мені потенціал.
Мені хочеться не лише заробляти гроші, але й реалізувати свій потенціал, отримувати справжнє задоволення від своєї діяльності.
На даний момент я навчаюся у магістратурі за спеціальністю "Комп'ютерне проектування мехатронного гірничого обладнання" на кафедрі "Гірничі машини". Науковим керівником став доктор технічних наук, професор Стадник Микола Іванович – академік Академії гірничих наук України, академік Академії інженерних наук України. Є лауреатом Державної премії в галузі науки і техніки за роботу. Під його керівництвом займаюся написанням магістерської роботи на тему "Аналіз мехатронних безцепних механізмів переміщення очисних комбайнів". У цій роботі мене захопила можливість адаптації IT–технологій в енергомеханічні системи, якими є сучасні очисні комбайни. Мехатронний підхід дає можливість отримати комбайни по продуктивності, які перевищують відомі в 2-3 і більше разів. Протягом навчання брав участь у науково–технічних конференціях з деталей машин та гірничих машин. Мені подобається цей підхід тим, що я можу реалізувати свої пізнання в області комп'ютерної техніки при вирішенні завдань по створенню сучасних інтелектуальних машин. Проходив практику у ВПУ № 107, в конструкторському відділі ВАТ "ДонЕРМ" і ДГНІІ "Дондіпровуглемаш".
Цілі, плани і бачення майбутнього
Надалі хотілося б отримати ступінь магістра, оволодіти професійними навичками, стати затребуваним і конкурентоспроможним фахівцем на ринку праці. Що стосується дальніх планів на майбутнє, то я, не те щоб через невпевненість чи невизначеності, не хотів би оголошувати їх на привселюдно.