Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

 

1. Актуальність теми

Актуальність даної теми дослідження обумовлена визначенням нових культурних та соціальних умов розвитку суспільства. У сучасному світі, ми є свідками, по–перше, позитивних і негативних процесів в наслідок глобалізації, які в свою чергу впливають на ідентифікацію суспільства, культуру, традиційні цінності. По–друге, присутній стрімкий пошук і закріплення нової ідентичності, (напр. релігійна, національна ідентичність), поява нових релігійних рухів (НРР), свобода вибору релігійної приналежності, звернення до проблем релігійної віри, релігійного досвіду [15]. Однак, необхідно відзначити, що на ряду з такими ліберальними цінностями як толерантність, свобода совісті, свобода вибору і переконань, присутні негативні категорії як фанатизм, релігійна нетерпимість до інших віросповідань, релігійна ксенофобія, фундаменталізм, які впливають на екстремізм, релігійну конфронтацію, агресію віруючих. Часто саме в релігійній вірі шукають основи для процвітання і неможливості усунути дані негативні сторони розвитку суспільства [7]. Ці обставини і приводять нас до питання феномена, сутності релігійної віри, оскільки вона є центральною ланкою будь–якої релігійної системи, невід'ємним елементом життя людини, парадигмою його мислення.

Проблема. Дослідження феномена релігійної віри: його сутності, функцій, прояв, місця і ролі в житті суспільства і людини надзвичайно актуальна проблема. Досліджуються онтологічні, психологічні, соціальні, культурологічні підстави віри. Однак всебічного дослідження релігійної віри як елемента релігійного світогляду, що включає всі аспекти віри як релігійного феномену, який виявляє критерії, її сутнісну характеристику в сучасних дослідженнях практично не розроблено. Саме тому, автор магістерської роботи поставив перед собою мету дослідити категоріальний апарат віри, сутнісні характеристики, функції, місце і роль релігійної віри в житті сучасної людини, її прояви, проблема інтеграції та самоідентифікації особистості в суспільство є в XXI столітті своєчасним і актуальним.

2. Мета і задачі дослідження

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі філософсько–релігієзнавчого дослідження розглянути релігійну віру в гумманітарному знанні як екзистенціальний і соціокультурний феномен.

Для досягнення поставленної мети визначено наступні завдання дослідження:

– Визначити підходи у вивченні феномена віри;

– Розглянути рівні і типи релігійної віри, простежити динаміку її розвитку;

– Дати аналіз функцій релігійної віри;

– Проаналізувати сучасний стан релігійної віри, ролі і місця віри в контексті секуляризаційних процесів у суспільстві;

– Розкрити соціокультурний і психологічний вимір феномена віри.

Об'єктом дослідження є феномен віри і релігійна особистість, як джерело вивчення ціннісно–смислових орієнтацій в контексті релігійної віри.

Предметом дослідження є природа релігійної віри як елемент релігійного світогляду, а саме: сутність, функції і прояви.

Методологія дослідження. Методологічну основу дослідження становить комплексне з'єднання релігієзнавчого, релігійно–філософського, богословського, теологічного знання, що представляє підставу для багатостороннього і цілісного аналізу досліджуваного феномена. Серед яких компаративний метод, аналітичний метод, герменевтичний і системно–структурний методи, психологічний та соціокультурні підходи.

Теоретичне і практичне значення роботи полягає у тому, що дослідження даної теми дозволить розширити сучасне уявлення про феномен релігійної віри, як елемента релігійного світогляду, виділити критерії, функції, сутнісні характеристики та її психологічне та соціокультурне вимір.

3. Огляд досліджень та розробок

Проблемі феномена релігійної віри присвячена велика кількість православних богословів: В.В. Зіньківський, прот. В. Свєшніков, М.М. Тарєєв, о. С. Булгаков, архиєп. Гермоген. Серед російських релігійних філософів, які займалися питаннями релігійної віри відзначимо І.А. Ільїна [5], А.С. Хом’якова, С.Л. Франка, Н.О. Лоського, Л.Н. Толстого.

У західній соціологічній і філософській традиції питанням релігійної віри займалися: М. Хайдеггер, Б. Бубер, К. Ясперс, Е. Фромм, М. Вебер, Г. Зіммель [3], Р. Отто, Р. Белла, С. К'єркегор, Дж. Ранцо. Спробами концептуалізації віри як міжрелігійного феномена займалися К. Сейер і У.К. Сміт.

Сучасні російські дослідники релігієзнавці та соціологи І.М. Яблоков, М.М. Шахновіч, С.Д. Лебедєва, В.І. Гараджа [1], М.І. Данилов, Ф.Г. Овсієнко в своїх працях торкаються питань релігійності, віри, релігійної мобільності, релігійного досвіду.

Психологічні аспекти віри зачіпаються у роботах В.П. Фетисова, Р.А. Іванової, І.С. Андрєєвої, В.Н. Очеретяної, В.Н. Назарова, С. Нелліна, Л.А. Мішкевіча. Питання віри і душі освячений в роботах Д.В. Пивоварова. Одним з підходів у вивченні віри, було дослідження стадій віри представниками структурних теорій, найбільш розроблена теорія постає в працях Р. Голдмана.

Дослідження, присвячені приватним і загальним проблемам феномена віри відображені в роботах А.Н. Демидова , К.В. Костикова , Є.В. Соловйова, Є.Ю. Базаровою. Проблема віри і самоідентифікації присвячені праці А.І. Шафарстова.

Проблема віри розглядалася представниками функціонального підходу Д. Капс, Л. Шерр, Дж. Глізон. Розглядом елемента віри займалися психологи У. Джемс, Ю. Макселон, В. Гай. Зведення віри до емоції і розуміння її як психозу, зустрічається в працях З. Фрейда, Дж. Пратта. Серед вітчизняних психологів, які займалися вивченням феномена віри, можна виділити В. Р. Букіна, Д. М. Угриновича [19], П.Н. Шіхірева, Р. М. Грановськую, А. І. Юр'єва, А. К. Козирєва, К. К. Платонова та ін.

 

4. Основний зміст роботи

Віра –  це основа релігії, без якої вона неможлива. Можна дати таке визначення поняттю. Віра –  це психічний стан людини, заснований на повному визнанні та прийнятті будь– якого затвердження без достатніх обґрунтувань.

Необхідно відзначити, що говорячи про феномен релігійної віри, потрібно розрізняти віру релігійну і віру нерелігійну [2]. Основною ознакою релігійної віри є непохитне переконання індивіда чи групи людей в існуванні надприродного, на відміну від нерелігійною віри, яка позбавлена цієї ознаки.


<Біблія як джерело православ'я

Рисунок 1 – Біблія як джерело православ'я

Головними особливостями віри є:


–  Гранична індивідуальність, будь–яка релігія передбачає наявність організаційної структури, яка виступає в ролі посередника між Богом і людиною [17];

– Особисте ставлення до предмета віри (будь–який різновид надприродного) тому, що віруючий, підсвідомо, дає йому позитивну оцінку, вважає відповідним системі норм цінностей, яку він поділяє;

–  Емоційно–почуттєвий характер.

Розглядаючи феномен віри з наукової точки зору, визначається, що вона побудована на психологічних підставах [1]. До числа таких підстав можна віднести:

–  Почуття і емоції –  виділяються як позитивні (надія, любов), так і негативні (страх перед невідомістю);

–  Воля –  оскільки релігійна віра передбачає усвідомлену концентрацію психічного життя людини на почуттях і релігійних образах;

– Уява – завдяки даному психологічному основи, розпливчасте і абстрактне поняття "надприродного" набуває в розумінні звичайної людини конкретні образи ангелів, богів, Богоматері, бісів та ін.

Отже, питання феномена релігійної віри присвячені такі галузі гуманітарного знання як: соціологія, філософія, богослов'я, психологія, релігієзнавство. Звертаючись до даного феномену людської особистості, дослідники виявляли і характеризували окремі елементи і риси свого поля дослідження. Звичайно, релігійна віра має свою актуалізацію, мета і інтерес. Невід'ємними в ній є носій віри (сама людина, як релігійна особистість), спрямований на трансцендентне [22]. Можна зробити висновок, що феномен релігійної віри постає як екзистенціальний, пов'язаний із системою цінностей і ментальністю суспільства і людини. Розглядаючи даний феномен, можна виділити трансляційну, інтегруючу і репрезентативну функції віри.

Релігійні символи віри


Рисунок 2 – Релігійні символи віри
(анімація: 3 кадри, 3 циклів повторення, 110 килобайт)

Підходи у вивченні феномену релігійної віри:


1) Підхід ототожнення полягає в ототожненні віри з віровченням, релігійним досвідом, релігійністю. Це відноситься до православного богослов'я, соціології релігії, протестантської і католицької теології, релігійної філософії [10]. Представники, які стоять на позиції даної точки зору на віру: Дж. Біффі, митрополит Веніамін, святитель Феофан Затворник, П. Гібер, І.А. Ільїн та ін.;

2) Психоемоційний компонент, як головний елемент віри, в більшості випадків, подібне зведення до афекту, емоції, неврозу, не мають раціонального обгрунтування. (К. Г. Юнг, Дж. Фелтон, З. Фрейд). У Т. Пенелхема, видно з'єднання раціонального та афективного елементів у розумінні феномена віри, а також, у якого віра виражається в повній довірі і розуміє її як "емоцію". Він також вважає, що віра не може ґрунтуватися тільки на афективних і вольових елементах, її когнітивне ядро утворюють релігійні вірування щодо існування об'єкта довіри віри. Питанням відомості віри до вольового акту особистості, займалися Ф. Шлейермахер і Г. Геффдінг. Віра тут постає як особливий стан психіки віруючих суб'єктів, емоційний, ціннісне ставлення до предмета віри, вольовий акт віри [3];

3) Віра з точки зору раціональних критеріїв. Тут характерно розділення віри на наукову (belief) і релігійну (faith). Обидві спираються на факти, однак якщо наукова віра базується в рамках природного світу, то релігійна –  діє в області метафізичного. Дана тенденція є у соціології релігії, психології релігії, у філософії в цілому;

4) Віра –  як особливий стан особистості. Тут віра розуміється як емоційно раціональний феномен. Яскравим прикладом такого комплексного підходу до розуміння феномену релігійної віри можна вважати концепцію віри Пауля Тілліха [8]. Окремо відзначимо тенденцію розгляду віри в психології як дуалістичного феномена. З одного боку, даний феномен відображає трактування розуму, з іншого –  трактування деяких релігійних систем, в яких віра виступає центральною світоглядної аксіомою. У контексті цієї тенденції віру можна визначити, як безпосередній, цілісний акт вільного прийняття трансцендентного через нього певної системи цінностей та ідеалів в житті людини і формування світогляду [18];

5) Динаміка і екзистенціальність. У даній тенденції віра розглядається у філософії релігії, теології, соціології релігії, психології релігії. У психології динаміка розвитку віри може набувати вигляду релігійного дозрівання особистості, яка має протягом свого життя різні стадії релігійної віри (Дж.Фаулер, М. Вілкокс, Б. Пауерс, Ш. Паркс). Необхідно відзначити , що основним виміром динаміки віри є сама людина як "релігійне істота і релігійна особистість"[16]. Віра і людина невіддільні одне від одного;

6) Парадигмальність, ментальність віри. Окремо можна виділити розуміння віри як парадигми мислення, релігійної установки, концепції сприйняття себе людиною і навколишнього світу, світоглядної позиції людини;

7) Моральне слідування до ідеалу. В етиці віру розглядають як релігійно–етичну категорію. Розгляд віри в контексті даної тенденції важливо не тільки для виявлення морального елемента в вірі, але і для більш повного розуміння механізму дії сучасного типу релігійної віри [9].

8) Соціокультурна реальність. Віра може розглядатися як соціокультурний релігійний феномен, як "зовнішня соціальна реальність" [11], як підстава феномена релігійної мобільності в суспільстві , серед окремих його груп, як "практична віра" [1], часто береться в порівнянні з толерантністю, плюралізмом, релігійним фундаменталізмом, ментальністю суспільства в цілому та ін.

Дані тенденції характеризують динаміку розвитку сучасного суспільства і багато в чому визначають його подальші шляхи. В результаті секуляризаційних процесів та їх наслідків людство приходить до висновку, що знання, мораль, релігійність можуть мати і виключно людський зміст, і будь–який аспект людського життя може не ґрунтуватися на ідеї божественного походження [14]. Тим самим сакральне втрачає свій статус священного і трансформується в профанне. Воно "може бути описано як символ профанного, як особливий спосіб представлення людських цінностей, що надає їм безумовну значимість (якої вони насправді не мають, оскільки є історично або психологічно зумовленими цінностями деякої групи людей)" [20]. А сама віра в контексті зміщення пріоритетів в область мирського перетворюється на квазіверу.

Висновки

Таким чином, можна зробити висновок, що в результаті дослідження віра постає як складний соціокультурний феномен, який завжди пов'язаний з конкретною культурою, цивілізацією, суспільством, який наразі триває конкретними людьми (звідси індивідуальність, неповторність релігійного досвіду віри), пов'язаний з трансформацією соціальних зв'язків людей, що впливає на світогляд, світорозуміння людини, суспільства за допомогою засвоєної парадигми віри (знання, ціннісні установки, система моральних ідеалів, релігійного досвіду), пов'язаний з релігією, виступаючи її когнітивним ядром.

* При написанні даного реферату , магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення – грудень 2014 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або керівника після зазначеної дати.

Перелік посилань

  1. Гараджа В.И. Социология религии: Учебное пособие для студентов и аспирантов гуманитарных специальностей. –  М., 2005.
  2. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. –  М., 2004.
  3. Зиммель Г. Религиозный элемент в отношениях между людьми. // Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. / Сост. В.И. Гараджа, Е.Д. Руткевич. –  М., 1996.
  4. Иванова Р.А. Вера – виртуальный объект сакральности. // Виртуальное пространство культуры. Материалы научной конференции 11– 13 апреля 2000г. – СПб. 2000. – С. 69– 71. [Електронний ресурс] – режим доступа: http://anthropology.ru/ru/texts/ivanova ra/virtual 23.html
  5. Ильин И.А. Аксиомы религиозного опыта. –  М., 2002.
  6. Кимелев Ю.А. Современная западная философия религии. –  М., 1989.
  7. Лобье Патрик де. Социология религиозного феномена. Э. Дюркгейм, М. Вебер, В. Шмидт. –  М., 2000.
  8. Мелешко Е.Д. Моральная философия Л.Н. Толстого: Учебное пособие.  – Тула, 2005.
  9. Мелешко Е.Д. Христианская этика Л.Н. Толстого. –   М., 2006.
  10. Нижников С.А. Метафизика веры в русской философии. [Електронний ресурс] – режим доступа: http://humanities.edu.ru/db/msg/8109
  11. Подзолкова Н.А. Индивидуальный символ веры как определяющий принцип личности в социуме. // «Размышления о..». Философский альманах.  – М.: 1998. – Выпуск 1.
  12. Протоиерей Владислав Свешников. Прикосновение веры.  – М. 2005.
  13. Протоиерей Стефан Остроумов. Жить – Богу служить. Нравственное богословие для мирян. –  М., 2001.
  14. Психология религии. Одесса: Христианский Гуманитарно– Экономический Университет, 2003. – С.    15.    // [Електронний ресурс] – режим доступа: http://svitlo.by.ru/bibloteka/psihrelig/psihrelig.html
  15. Рассел Бертран. Сущность религии. // Психология религиозности и мистицизма: Хрестоматия.  – / Сост. К.В. Сельченок. –  Мн.; М., 2001.
  16. Стейплз Л.К. Упадок веры. // [Електронний ресурс] – режим доступа: http://www.gumer.info/bogoslov Buks/Life church/Lew YpadVer.php/
  17. Тиллих Пауль. Динамика веры. / Тиллих Пауль. // Избранное: Теология культуры. – М.: Юрист, 1995.
  18. Тиллих Пауль. Христианство и встреча мировых религий. / Тиллих Пауль. // Избранное: Теология культуры. – М.: Юрист, 1995.
  19. Угринович Д.М. Психология религии. –  М., 1986. // [Електронний ресурс] режим доступа: http://knigki.ru/demo/book/4881/27.html
  20. Философский энциклопедический словарь. –  М., 2003.
  21. Элбакян Е.С. Квазирелигиозность. // Религиоведение: Энциклопедический словарь. –  М., 2006.
  22. Элиаде М. Ностальгия по истокам.  –   М., 2006.