Русский
ДонНТУ   Портал магістрів

Біографія

Особистісне становлення

Я — Кравецький Андрій Олегович, народився 18 листопада 1990 року в місті Дніпропетровську. У батьків я був першим, тому окрім батьківської турботи, був оточений чуйним наглядом бабусь та дідусів, що лишило добрий відбиток на моєму вихованні.

З 1992 року я жив у місті Ясинувата, де ходив до дитсадка. Недоречно буде згадати, садок я не любив. Ну, не те щоб не любив, просто вдома мені подобалося більше. Дома були програвач, грампластинки та пара улюблених книжок з казками. Зважаючи на свою цікавість, бабуся вивчила зі мною Доктор Айболить та Монолог Гамлета. Зі слів очевидців, обидва тексти я читав напам’ять однаково добре. Цей факт з далекого дитинства допомагає мені зібратися з думками, коли не хочеться робити будь-яку роботу. Тим паче коли про неї не маєш жодного уявлення.

Коли бабуся пішла на пенсію, ми переїхали до села Гаврилівка. Там почалося моє знайомство з сільським життям та абеткою. Завдяки малині та полуниці обидва ці знайомства були дуже приємними.

Після народження сестри у 1993 році я жив у Дніпропетровську, Гаврилівці, Ясинуватій. Дуже любив грати в приставку (Сюбор тоді була модною, після з’явилася Sega), а заставляли мене читати букваря та розв’язувати приклади з математики. Одного разу я програв у приставку протягом дня. Коли Сонце зайшло, я перелякався, що прожив день дарма — не розв’язав жодного прикладу та не прочитав жодного рядка. З цього дня я попросив маму, щоб вона слідкувала за часом моїх забав та своєчасно видавала мені завдання за букварем та з арифметики.

З моментів сприйняття себе як особистості пам’ятаю:

Професійне становлення

Ще в початковій школі мені були до вподоби математика, російська та українська мови. Ними я займався додатково у різноманітних гуртках. У п’ятому-шостому класах вчителі пророкували мені кар’єру філолога, але у сьомому класі я усвідомив, що розв’язувати математичні задачі мені більше до вподоби, ніж підводні камені російської та української мов. З цього моменту я почав займатися математикою інтенсивно та багато (25-30 годин на тиждень), брав участь у різноманітних олімпіадах та конкурсах тощо. Участь та призерство в олімпіадах обласного рівня принесли свої плоди, завдяки цьому я вступив до ліцею Ерудит.

Наприкінці дев’ятого класу мене занепокоїло питання щодо застосування моїх математичних знань та вміння вирішувати задачі. Варіант рішення з’явився несподівано – так я познайомився з програмуванням. Під час навчання у ліцеї я навчився алгоритмізації, трохи графіці, розв’язку нескладних олімпіад них задач та усвідомив важливість вміння розв’язувати задачі з нуля (дане вміння досі засвоюю та вдосконалюю).

Перед одинадцятим класом мене зацікавила будова комп’ютера, тому що мій домашній почав повільно працювати, та хотілося його зробити швидше. Інтернетом на той час я не користувався: у ліцеї було ніколи, вдома взагалі не було, отримана на одному з математичних конкурсів книжка відповідей не дала, але додала ще більше запитань. Коротше кажучи, я потребував спілкування та пояснень на цю тематику, так мій вибір був зроблений на користь Донецького національного технічного університету та спеціальності Системне програмування.

На перших курсах навчання вдавалося легко, тож я без будь-яких труднощів потрапив до німецької групи, а ще вибрав другу освіту Економіка підприємства. На двох спеціальностях вчитися було важко, проте можливо. З улюблених предметів добре засвоїв та пам’ятаю до цих пір: комп’ютерну електроніку, основи цифрової обробки сигналів, системне програмування, комп’ютерну графіку, основи криптографії, бухгалтерський облік, економіку підприємства, основи інноваційної діяльності та основи економічної теорії.

Як програміста під час навчання в університеті мене зацікавила розробка програмного забезпечення під платформи .NET Framework, JVM и Dalvik, а також написанням програм для мікроконтроллерів, саме тому, розвиваючись у цих напрямках, я обрав магістерську роботу на тему Дослідження технологій безпровідного керування віддаленими об’єктами. Науковий керівник — викладач мікроелетроніки, к.т.н., доцент кафедри Комп’ютерна інженерія, Володимир Олексійович Краснокутський. Результатом своєї роботи хочу бачити мобільного робота, котрий самостійно обходитиме перешкоди завдяки машинному зору та дозволятиме віддалено керувати собою з віддаленого комп’ютера чи планшета тощо.

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

З дитинства мріяв мати міцну родину з красунею та розумницею дружиною та чотирма-п’ятьма дітьми, а ще великий будинок у селі та город на півгектара.

Найближчим часом займатимусь розробкою мобільних додатків для ОС Android та Windows phone. У якості хобі хочу займатися викладацькою діяльністю.