Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Зміст

Вступ

1. Актуальність теми

В сучасних умовах розвитку конкурентного ринку ефективне управління такими основними економічними процесами як формування та використання оборотних коштів в оперативній діяльності сприяє вирішенню ряду питань стратегічного розвитку підприємства і забезпечує підвищення ефективності отримання результатів господарської діяльності. Більшість вітчизняних підприємств не витримують жорстокої конкуренції, не досягають високого рівня доходності через нестачу оборотних коштів, сповільненого руху потоків оборотних коштів, тому проблема оцінки рівня забезпеченості підприємств оборотними коштами, вибору джерел їх фінансування, визначення ефективності використання та їх якісного планування є досить актуальною, однак викликає ряд складностей з позиції прийняття стратегічних управлінських рішень на кожному підприємстві.

Проблема дослідження теоретичних особливостей управління оборотними коштами, зокрема визначення поняття оборотні кошти розглянута у роботах таких учених-економістів, як Бормотова М. В., Бочаров В. В, Брігхем Є. Ф., Герчикова І. Н., Гончаров А. Б., Гриньова В. М., Овсийчук М. Ф., Павлова Л. Н., Поддєрьогін А. М, Поляк Г.Б., Стоянова О. С. та інші. Проблематика раціонального використання та оптимізація рівня виробничих запасів розглядалася у працях провідних вчених-економістів Радостовця В. К., Бутинця Ф. Ф., Павлюка І., Бакуна Ю., Бойчука А. А., Приймачка О. М., Бондарєвої І. О. та ін. Питання врахування операційних ризиків та управління дебіторською заборгованістю досліджувалось багатьма вітчизняними і зарубіжними ученими, серед яких Бланк І., Пашкевич О., Лобанов О. та ін. Але роботи українських вчених ще не повною мірою враховують усі особливості сучасного стану формування та використання оборотних коштів промислових підприємств, залишається невирішеною низка дискусійних питань, існує гостра потреба їх комплексного аналізу та розробки прийнятних для практики науково обґрунтованих рекомендацій.

2. Мета і завдання дослідження.

Мета магістерської роботи – подальший розвиток теоретичних основ та розробки методичних методів рекомендацій щодо удосконалення управління оборотними активами підприємства.

Для досягнення вказаної мети в магістерській роботі поставлено й вирішено комплекс теоретичних, науково-методичних і практичних задач:

  1. Уточнено сутність та специфічні риси оборотних активів підприємств на основі аналізу точок зору науковців.
  2. Досліджено вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на формування оборотних активів підприємств.
  3. Вивчено моделі управління оборотними активами підприємств в цілому та їх складовими, уточнено умови їх застосування.
  4. Розроблено рекомендації щодо застосування методів математичного моделювання для удосконалення управління оборотними коштами в сучасних умовах.

Об’єкт дослідження: процеси управління оборотними активами підприємства в сучасному умовах.

Предмет дослідження: науково-методичні засади формування та використання оборотних активів підприємства.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтуються на використанні основних положень системного підходу, сучасної теорії фінансів, менеджменту, маркетингу, економіко-математичних і статистичних методів аналізу. В основу теоретичної частини дослідження покладено загальнонаукові методи пізнання (діалектика, аналіз, синтез, системність, аналогія, історизм). Методи аналізу та синтезу використовувались при обґрунтуванні сутності оборотних активів. Метод порівняльного аналізу–при розгляді існуючих моделей управління оборотними активами та при визначенні доцільності їх використання в залежності від зміни сили впливу чинників на складові оборотних активів. В аналітичній частині роботи для визначення тенденцій формування і використання оборотних активів використовувались методи статистичного порівняння і групування. Метод логічного узагальнення застосовано для формулювання висновків.

Інформаційна база. Теоретичною і методологічною основою дослідження є сучасні досягнення економічної науки-праці вітчизняних і зарубіжних науковців; законодавчі і інші нормативні акти України; довідкова і методична література; періодичні публікації; автореферати дисертацій; інформація Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки; фінансова звітність підприємств.

3. Основний зміст магістерської роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми магістерської роботи, мету і завдання дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

3.1 Теоретичні та концептуальні засади механізму управління оборотними активами підприємства

У розділі 1 Теоретичні та концептуальні засади механізму управління оборотними активами підприємства – на основі порівняльного аналізу поглядів науковців узагальнено та удосконалено визначення сутності оборотних активів, розглянуто чинники, що впливають на управління окремими складовими оборотних активів, встановлено ступень їх впливу, проведено критичний аналіз моделей управління оборотними активами[1].

Дослідження теоретичних основ управління оборотними активами свідчить про те, що багато питань залишаються дискусійними. При визначенні сутності оборотних активів слід зазначити, що в економічній літературі немає єдиного трактування цього поняття. В якості синонімів використовуються терміни: оборотний капітал, оборотні кошти, мобільні кошти, поточні активи. У зарубіжних джерелах є поняття: власний оборотний капітал, робочий капітал, чистий оборотний капітал[2].

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг[3].

Удосконалення управління оборотними коштами підприємств України значною мірою пов’язане із дослідженням сучасних тенденцій їх формування, визначенням факторів, які на них впливають, обґрунтуванням основних резервів підвищення ефективності такого управління. Для цього доцільним є аналіз обсягів оборотних коштів разом з обсягами коштами, зобов’язань, ВВП. Тенденції змін ВВП, та оборотних коштів підприємств України за 2003–2011рр. представленно в рисунку 1.

Рисунок 1 Динаміка обсягів оборотних коштів та динаміку ВВП України у 2003–2011 рр.(%)

Загальна сума ВВП за аналізований період зросла з 130,4 млрд. грн. до 720,7 млрд. грн., тобто на 590,3 млрд. грн. або 452,5 %. При цьому загальна сума оборотних коштів збільшилась на 617 млрд. грн. або 244,3 %, тобто з 252,5 млрд. грн.. до 720,7 млрд. грн. При цьому ВВП в розрахунку на 1 гривню оборотних коштів зріс з 0.51 грн. в 2003р. до 0.82 грн. в 2011 р. Тобто на 0.31 грн. або 61 %. Цей показник зростає меншими темпами, чим ВВП й загальна сума оборотних коштів. Разом з тим, його зростання свідчить про низьку ефективність виробничого обігу коштів.

Класифікація оборотних активів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу і джерела формування оборотних активів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Типовий склад і розміщення оборотних активів представлені на табл. 2.

Склад оборотних активів підприємства

Таблиця 2. Склад оборотних активів підприємства
(анімація: 4 кадрів, 5 циклів повторення, 21 кілобайт)
(xi – вихідні сигнали, yi – біти коду стану, zi – результуючі сигнали)

В економічній літературі роль і значення оборотних активів розглядається крізь призму їх впливу на фінансові результати діяльності підприємства. При цьому виділяються ряд основних напрямків:

  1. Наявність власних оборотних коштів, що визначаються як різниця між власним капіталом, довгостроковими зобов’язаннями і необоротними активами. Даний показник відображає ефективність політики підприємства в області фінансування активів. Отримання додаткового прибутку в результаті поліпшення об’ємних і якісних показників діяльності підприємства зазвичай супроводжується збільшенням власних оборотних коштів. І навпаки, невиконання встановлених показників по прибутку внаслідок підвищення собівартості, зменшення обсягу реалізації продукції, отримання позареалізаційного збитку викликає недолік або зниження величини власних оборотних активів;
  2. Коефіцієнт оборотності визначається як відношення обсягу реалізованої продукції до середніх залишків оборотних активів. Він характеризує кількість оборотів, здійснених оборотними активами (або їх складеними елементами) за певний період;
  3. Тривалість одного обороту, протягом якого оборотні активи роблять повний оборот. При цьому головним завданням підприємства є виявлення шляхів прискорення оборотності оборотних активів і вивільнення великих сум оборотних активів з метою залучення їх в господарський оборот додаткових коштів і отримання прибутку[5].

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва[6].

Система управління оборотними активами представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їх фінансування.

3.2 Методичні засади управління оборотними коштами підприєсмтва

Аналіз оборотних активів являє собою процес дослідження результативних показників їх формування та використання на підприємстві з метою виявлення резервів подальшого підвищення ефективності їх функціонування.

Для вирішення конкретних завдань аналітичного дослідження застосовуються ряд спеціальних систем і методів аналізу оборотних активів, що дозволяють отримати комплексну кількісну оцінку результатів їх багатоаспектного функціонування на підприємстві як у статиці, так і в динаміці. У теорії фінансового менеджменту в залежності від використовуваних методів розрізняють такі системи фінансового аналізу, проведеного на підприємстві при дослідженні функціонування активів: горизонтальний фінансовий аналіз; вертикальний фінансовий аналіз; порівняльний фінансовий аналіз; аналіз фінансових коефіцієнтів; інтегральний фінансовий аналіз.

  1. Горизонтальний (або трендовий) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників фінансової звітності за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда).

    Всі види горизонтального (трендового) аналізу активів доповнюються зазвичай дослідженням впливу окремих факторів на зміну відповідних результативних показників. Результати такого аналітичного дослідження дозволяють побудувати відповідні динамічні факторні моделі, які використовуються потім у процесі планування окремих напрямків розвитку активів.

  2. Вертикальний (або структурний) фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. У процесі здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованих фінансових показників.

  3. Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні окремих груп аналогічних показників між собою. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників.

  4. Аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою. У процесі використання цієї системи аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують окремі результати функціонування активів підприємства, і ступінь їх впливу на загальний рівень фінансового стану підприємства. У системі управління оборотними активами найбільшого поширення набули такі групи аналітичних фінансових коефіцієнтів: коефіцієнти оцінки рентабельності оборотних активів, коефіцієнти оцінки продуктивності оборотних активів, коефіцієнти оцінки ліквідності оборотних активів, коефіцієнти оцінки оборотності оборотних активів.

Таким чином, запропонована модель дозволяє складати операційний бюджет підприємства з урахуванням сучасних вимог щодо збереження рентабельної діяльності, і на цій основі регулювати структуру і склад оборотних активів підприємства.

3.3 Методичні рекомендації по сучаснім управлинням капіталу на підприемствиі

У розділі 3 Методичні рекомендації по сучаснім управлинням капіталу на підприемствиі запропоновано вдосконалення методичних підходів щодо планування оборотних активів для підприємств та контролю за забезпеченням грошовими коштами; розроблено рекомендації щодо застосування методів математичного моделювання в управлінні оборотними коштами.

Висновки

У магістерській роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо удосконалення управління оборотними активами підприємств. Проведене дослідження дало змогу зробити наступні висновки та обґрунтувати такі пропозиції.

  1. Встановлено, що економічна сутність оборотних активів полягає в авансованих в матеріальні і фінансові активи грошових коштах, які споживаються або реалізовуються впродовж одного виробничого циклу (чи 12 місяців) в рамках операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства. Особливістю функціонування оборотних активів слід вважати доцільність визначення оптимального розміру їх складових, що дозволить мінімізувати потребу в джерелах їх фінансування та підвищити ефективність використання. Ефективне використання оборотних активів сприяє безперервності виробничо-комерційного циклу, а також дозволяє підтримувати достатній рівень ліквідності і прибутковості, призводить до збільшення ринкової вартості підприємства.

  2. Удосконалення управління оборотними коштами підприємств України значною мірою пов’язане із дослідженням сучасних тенденцій їх формування, визначенням факторів, які на них впливають, обґрунтуванням основних резервів підвищення ефективності такого управління. Для цього доцільним є аналіз обсягів оборотних коштів разом з обсягами коштами,зобов’язань, ВВП.

  3. Запропонована модель дозволяє складати операційний бюджет підприємства з урахуванням сучасних вимог щодо збереження рентабельної діяльності, і на цій основі регулювати структуру і склад оборотних активів підприємства.

  4. В процесі формування та використання оборотних активів підприємств необхідно враховувати вплив факторів на їх обсяг, структуру та на ефективність використання. Встановлено, що визначальний вплив на всі складові оборотних активів мають наступні чинники: законодавча база регулювання, стан розвитку економіки, рівень конкуренції в галузі, професійний рівень персоналу, конкурентоспроможність підприємства, облікова політика, організаційна культура. Це дозволяє зробити висновок про необхідність врахування цих факторів при виборі політики управління оборотними активами.

Перелік посилань

  1. Єфимова О. В. Аналіз обертання коштів комерційного підприємства. – Бухгалтерський облік 1998.–326 с.
  2. Кашаєва В. В. Економіка і бізнес – М.: МГТУ ім.Баумана, 2000.–380 с.
  3. Бойчик І. М. Економіка підприємства / Навч. посіб. – К.: Атіка, 2002.–478 с.
  4. Вілкул Ю. Г. Основи економічної теорії / Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти – Кривий Ріг: Мінерал, 2001.–260 с.
  5. Шегда А. В. Економіка підприємства / Підручник – К.: Знання, 2006.–614 с.
  6. Золоторев А. И. Эфективное использование оборотных средств. – Экономика Украины, 1999.–280 c.
  7. Єфимова О. В. Як аналізувати фінансове положення підприємства. – К.: 1999.–452 с.
  8. Баканов М. І. Теорія економічного аналізу/ Підручник / М.: Фінанси і статистика. 1997.–288 с.
  9. Хобта В. М. Механізм забезпечення розвитку підприємств: еколого-економічний аспект / Под ред. Лаврик У. В., Попова О. Ю., Шилова О. Ю. / Монографія – Донецьк, 2009.–272 с.
  10. Швец И. Б. Управление производственными запасами предприятия: Монография / Под ред. Бондарева И. А. / НАН Украины. Ин–т економики пром-сти. – Донецк, 2003.–182 с.