Русский

Біографія

Особистісне становлення

Як співається в одній радянській пісні ...що б вони не робили – не йдуть справи, видно в понеділок їх мама народила... . Так от мене мама народила саме в понеділок, і я раз по раз старанно спростовую рядки цієї жартівливої, але такою, що сприймалася мною в дитинстві з образою пісні.

Народилася я 6 січня 1992 року, перед Різдвом, у зв’язку з чим батьки називали мене різдвяним дарунком. Моїм рідним містом був, є і назавжди залишиться місто Донецьк, в якому я і народилася. У нашому будинку були дуже багато дітей мого віку, тому дитинство моє було повним веселощів і спілкування. Крім того, я дуже багато часу проводила із старшим братом, який був і залишається для мене захисником і другом! Саме від нього я перейняла межі, завдяки яким можу назвати свій характер твердим.

Оскільки в дитячий сад я не ходила, то, поки батьки були на роботі, зі мною сиділи дідусь з бабусею, які приділяли мені дуже багато часу. Дідусь завжди був мені справжнім другом, з яким я могла гуляти і грати нескінченно. Бабуся ж активно займалася моїм вихованням і освітою, розповідала що таке добре і що таке погано, вивчала зі мною вірші і пісеньки. Саме вона заклала фундамент для формування мого світогляду.

Не меньшої участі в моєму вихованні брали, звичайно ж, батьки. Навіть коли вони утомлені приходили з роботи, у них завжди знаходився час і бажання приділити мені увагу, пограти зі мною, відповісти на мої наївні дитячі питання.

В цілому я можу назвати моє дитинство щасливим, оскільки я зростала у великій, міцній і люблячій сім’ї!

Як і всі діти, я прагнула швидше вирости, тому з нетерпінням чекала того моменту, коли піду до школи! Я до сих пір, через 15 років, пам’ятаю вірш, який гордо і голосно розповідала на лінійці 1-го вересня, як чекала наш перший урок, як отримала першу п’ятірку. Навчання давалося мені з легкістю, але не без ліні! У школі мені були цікаві географія, економіка, але більшою мірою математика! Завдяки аналітичному складу розуму я з легкістю вирішувала найскладніші приклади і завдання, а нового уроку чекала з нетерпінням. Саме тому в старших класах я навчалася в класі з фізико-математичним ухилом, де багато часу приділялося точним наукам, і по-мінімуму гуманітарним, які я просто терпіти не могла. Проте волею долі мені все ж довелося поглиблено вивчати українську мову і літературу, щоб здати ВНО, і я стала займатися з репетіром. З кожним заняттям я все більше захоплювалася і помічала у себе нові таланти. Я непогано аналізувала прочитане, все краще стала писати вигадування і з легкістю запам’ятовувала правила. А надихнувшись читанням літератури я навіть стала пробувати сама писати вірші і невеликі розповіді.

Завдяки професіоналізму моїх вчителів і, звичайно ж, моєму старанню я успішно здала зовнішнє тестування і 24 червня 2009 року випурхнула з насидженого гніздечка в дорослий, повний невизначеностей, світ!

Професійне становлення

Коли переді мною встав вибір, куди подавати документи, я без тіні сумнівів вибрала Донецький національний технічний університет. З одного боку, тому що його закінчили мої мама і брат, з іншої – тому що це один з престижних Вузів країни. Я подавала документи на різні спеціальності, але ще зі школи мріяла отримати диплом економіста. Через місяць взнала, що перший крок до моєї мрії зроблений – я поступила на спеціальність економіка підприємства!

Жодного разу за 4 роки навчання в бакалавраті я не пошкодувала про свій вибір – шалено подобалося все: університет, викладачі, предмети. Я з цікавістю і ентузіазмом виконувала всі роботи, брала участь в наукових конференціях і конкурсах бізнес-ідей і закінчила бакалаврат з середнім балом 4,87. Тому, отримавши диплом бакалавра, я не вагаючись поступила в магістратуру на спеціальність, що вже полюбилася за 4 роки. Моїм дипломним керівником стала талановитий викладач, завідувач кафедрою Економіка підприємства, доктор економічних наук, професор Хобта Валентина Михайлівна. Разом з нею я працюю над дуже цікавою і перспективною темою Підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі розвитку його інтелектуального капіталу. На сьогодні в Україні мало уваги приділяється питанням розвитку інтелектуального капіталу і мені б дуже хотілося, щоб моя науково-дослідна робота принесла користь в майбутньому!

Професійне становлення

Існує приказка: Хочеш насмішити Бога – розкажи йому про свої плани. Тому я б не хотіла особливо розповідати про свої плани на майбутнє. Однозначно я хочу створити міцну сім’ю і реалізуватися в професійному плані. І, звичайно ж, хотілося б зберегти контакти зі своїми улюбленими одногрупниками, з якими ми вже стільки пройшли і здолали разом!