Русский   English

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Актуальність теми

На сучасному етапі підприємства працюють в умовах жорсткої конкуренції. Тому виникає потреба постійно диференціюватися та вдосконалювати свою діяльність для подальшого функціонування на ринку та підвищення конкурентоспроможності. Ця вимога особливо загострена для українських підприємств, які характеризуються застарілістю основних фондів, низьким рівнем технологій та збитковістю близько 41% суб’єктів господарювання. Усе це вимагає значних обсягів інвестицій. Так, за оцінками Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, потреба в інвестиційних ресурсах країни складає близько 400 млрд. дол. США. Враховуючи обмежені результатами діяльності можливості підприємств та умови на кредитному ринку, необхідно приймати міри щодо підвищення інвестиційної привабливості підприємств. Для цього необхідно використовувати всі існуючі фактори та резерви, серед яких все більшого значення набуває розвиток інтелектуального капіталу.

Серед вчених, що займалися дослідженням проблеми підвищення інвестиційної привабливості вагомий внесок зробили І. Бланк, Е. Вологдин, А. Гончарук, Д. Ендовицкий, Р. Лакруа, Т. Майорова, В. Мельник, А. Понин, А. Пересада, В. Хобта, У. Шарп, В. Юрчишин та інші науковці.

Питаннями сутності інтелектуального капіталу та особливостям процесів його використання присвячені дослідження Гапоненко А. Л., Гусаковської Т. О., Даум Ю., Едвінсон Л., Ілляшенко С., Колот О., Кендюхова О. В. , Корнєва О. В., Кравченко С. І., Маркової Н. С., Свейбі К., Стюарт Т. та інші.

Проте існуючі дослідження не в повній мірі враховують значення інтелектуального капіталу як фактора підвищення інвестиційної привабливості підприємства. Тому необхідним є удосконалення методів оцінки інвестиційної привабливості підприємства з врахуванням значення інтелектуального капіталу. Усе вищезазначене обумовлює актуальність обраної теми, визначає мету та завдання магістерської роботи.

Мета і задачі дослідження

Метою даної роботи є поглиблення теоретичних положень та удосконалення практичних інструментів з підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі розвитку його інтелектуального капіталу.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено та визначено такі завдання:

• розглянуто стан та інвестиційну привабливість підприємств і Україні;

• уточнено механізм формування інвестиційної привабливості підприємства;

• систематизовано фактори та резерви підвищення інвестиційної привабливості;

• розкрито сутність інтелектуального капіталу як фактору підвищення інвестиційної привабливості;

• визначено шляхи розвитку інтелектуального капіталу;

• оцінено інтелектуальний капітал як складову інвестиційної привабливості;

• проведено оцінку підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі розвитку його інтелектуального капіталу.

Об’єктом дослідження є процес підвищення інвестиційної привабливості на основі розвитку інтелектуального капіталу.

Предмет дослідження – методичні та практичні питання з розвитку інтелектуального капіталу для підвищення інвестиційної привабливості.

Основні методи дослідження магістерської роботи базуються на загальнонаукових принципах проведення комплексних наукових досліджень. Були використані такі методи як метод семантичного аналізу (при уточненні поняття інвестиційна привабливість та інтелектуальний капітал); синергетичний метод; інформаційний метод; метод структурно-логічного аналізу (при побудові логіки та структури наукової роботи); метод аналізу і синтезу та класифікації; інформаційний підхід (аналіз джерел інформації).

Апробація результатів роботи. Основні результати дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю (м. Донецьк, 28–29 березня 2013 р.), публікація на тему Підвищення інвестиційної привабливості українських підприємств; Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю (м. Донецьк, 28–29 березня 2014 р.), публікація на тему Підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі розвитку його інтелектуального капіталу.

1. Теоретичні основи формування інвестиційної привабливості підприємства

Питання залучення інвестицій в економіку завжди займали центральне місце в економічній науці. Це пов’язано з тим, що інвестування є базовим процесом розширеного відтворення та вирішення сучасних проблем вітчизняної економіки, що в свою чергу впливає на соціально-політичне становище країни. Високий рівень інвестиційної привабливості гарантує стабільне надходження інвестицій в країну, що забезпечує додаткові надходження до бюджету держави та покращує соціальне середовище [1].

Інвестиційну привабливість підприємства можна розглядати на декількох рівнях: на рівні держави, регіону, галузі та безпосередньо на рівні підприємства.

За даними 2013 року 41% підприємств України є збитковими і, як наслідок, непривабливими для інвесторів. Найбільший відсоток підприємств, що отримали збиток належать до таких видів економічної діяльності: транспорт; будівництво; мистецтво, спорт та відпочинок; промисловість; інформація та телекомунікації; фінансова діяльність.

Спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України. До восьми регіонів: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької областей, Автономної Республіки Крим та до м. Київ надходить найбільше всього інвестицій – 87,7 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку [2].

Рівень інвестиційної привабливості на рівні держави формується під впливом інвестиційної привабливості на трьох нижчих рівнях: галузі, регіону та безпосередньо підприємства. Отже високий рівень інвестиційної привабливості держави може сформуватися тільки якщо спостерігається висока прибутковість на більшій кількості підприємств, прибутковість великої кількості підприємств галузі відповідно формує привабливість та перспективність галузі в цілому та наявність перспективних галузей у регіоні формує його високу інвестиційну привабливість. За даними індексу глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього Економічного Форуму Україна за результатами досліджень 2011 – 2012 рр. займає 98 місце серед 139 країн світу. Чимало інвесторів звертають увагу на результати спільного дослідження американського фонду Heritage Foundation та журналу The Wall Street Journal, які щорічно опубліковують рейтинг економічно вільних країн світу. Україна у 2012 р. зайняла 164 місце із 179 країн (45,8 пунктів із 100, де 0 – 49,9 пунктів – деспотичні країни, а 80 – 100 пунків – вільні) [3].

Першим етапом вирішення задачі підвищення інвестиційної привабливості є її оцінка. Інвестиційна привабливість підприємства – це його інтегральна характеристика, як об'єкта потенційного інвестування з точки зору його наявного стану, можливостей розвитку, обсягів і перспектив отримання і розподілу прибутку, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства, його ділової активності та рентабельності. Вона поєднує у собі дані про ступінь очікуваної доходності, ризикованості та ліквідності потенційного капіталовкладення. Також важливою гранню інвестиційної привабливості є ступінь гарантованості, надійності та своєчасності досягнення цілей інвестора, основними з яких виступають: отримання прибутку у довгостроковій перспективі; отримання контролю над підприємством (наприклад, постачальником ресурсів); отримання спекулятивного прибутку (за рахунок швидкої зміни курсу цінних паперів підприємства).

Приймаючи рішення про вкладання капіталу у той чи інший інвестиційний об’єкт, інвестор розглядає інвестиційну привабливість комплексно (рис. 1.1.). Інвестору необхідно враховувати забезпечення високої привабливості на всіх етапах інвестиційних рішень, від вибору країни-реципієнта – до визначення конкретного інвестиційного проекту. Звідси очевидно, що інвестиційна привабливість має агрегований характер: нижчий рівень привабливості є складовою вищого рівня. А відтак усі рівні інвестиційної привабливості взаємопов’язані [4].

Багаторівнева модель інвестиційної привабливості економіки

Рис. 1.1 - Багаторівнева модель інвестиційної привабливості економіки [5,6].

На другому етапі вирішення проблеми підвищення інвестиційної привабливості підприємства проводиться пошук факторів та резервів її підвищення. Заходи з підвищення інвестиційної привабливості, що здійснюються на основі аналізу теперішнього стану підприємства, спрямовані на залучення нових інвесторів та на покращення умов інвестування. Дійсно, за наявності кращих перспектив підприємства у майбутньому, інвестори не тільки охочіше будуть вкладати кошти, але й робити це на більш вигідних для підприємства умовах. Саме тому пошук факторів і резервів підвищення інвестиційної привабливості стає однією з головних цілей будь якого підприємства.

Проаналізувавши наукові праці з питання підвищення інвестиційної привабливості підприємства [5,7‒9] можна зробити висновок, що найпоширенішою класифікацією факторів і резервів підвищення інвестиційної привабливості є поділення їх на 3 групи:

  • фінансово‐економічні;
  • соціальні;
  • інформаційні.

Проте, сьогодні господарська діяльність будь якого підприємства все більше зазнає впливу з боку науково‐технічного прогресу. Це спричинює зміну характеру конкуренції, обумовлюючи все більшу роль інтелектуальних цінностей у конкурентній боротьбі. Все частіше на підприємства виділяється інтелектуальна складова. Тому доцільно було б декілька видозмінити надану вище класифікацію з врахуванням інтелектуальних чинників.

2. Розвиток інтелектуального капіталу для підвищення інвестиційної привабливості підприємства

В процесі побудови інформаційного суспільства, коли інтелект виходить на перший план, доцільним є відокремлення інтелектуального капіталу як важливого фактору інвестиційної привабливості. Визначення важливості цього фактору почнемо, насамперед, з уточнення його сутності. К. Свейбі трактував інтелектуальний капітал як сукупність нематеріальних активів, відносячи до їх числа як індивідуальні інтелектуальні цінності (знання та досвід працівників), так і ті з них, що належать організації в цілому (посадові інструкції, програмне забезпечення, методичні вказівки з виконання конкретних робіт, тощо). На думку автора, кожен з цих активів може приносити фірмі один з чотирьох видів вигід: прискорювати зростання компанії, збільшувати дохідність, підтримувати стабільність або підвищувати ефективність окремих бізнес-процесів та діяльності фірми в цілому [10]. Отже, яку б вигоду не приносив підприємству інтелектуальний капітал, він, безспірно, буде підвищувати його інвестиційну привабливість.

Багато вчених у різні часи по різному трактували структуру інтелектуального капіталу. Узагальнення уявлень про склад та структуру інтелектуального капіталу представлені в роботі Корнєвої О. В. [11] Схема представлена на рисунку 2.1.

Якщо узагальнити, то інтелектуальний капітал можна представити як дві взаємозалежні складові. Одна з них – людина, її знання, освіта, професіоналізм (людський капітал). Друга – результат творчої праці – інтелектуальний продукт (всі інші складові інтелектуального капіталу). Інтелектуальний капітал стає усе більш значущим у сучасному світі, визначає імідж організації та зміст бізнесу. Останні дослідження у сфері інтелектуального капіталу свідчать про більш високу цінність інтелектуального капіталу порівняно з матеріальними ресурсами. Так, за даними професора Колумбійського університету Ф. Ліхтенберга, долар, витрачений на дослідження і розробки приносить увосьмеро більший прибуток, ніж долар, вкладений у техніку. А. Ч. Хенді стверджував, що інтелектуальний капітал корпорації зазвичай в три – чотири рази перевищує облікову вартість її матеріальних доходів. За більш пізніми даними, відношення інтелектуального капіталу до сукупності вартості матеріальних засобів виробництва та фінансового капіталу коливається між 5:1 і 6:1 [12].

Структурна схема складових інтелектуального капіталу

Рис. 2.1 - Структурна схема складових інтелектуального капіталу
(анімація: 6 кадрів, 14,6 кілобайт)

Виходячи з написаного вище, найефективнішим шляхом розвитку інтелектуального капіталу є розвиток його людської складової. Особливе значення має якість навчання. Варто зазначити важливу роль якості підготовки випускників вищих навчальних закладів для розвитку бізнесу. Саме ця категорія працівників покликана визначати шляхи розвитку, розробляти стратегію і тактику поведінки підприємства в конкурентному середовищі. І тому рівню підготовки випускників ВНЗ приділяють особливу увагу.

Не меншу увагу потрібно приділити мотивації інтелектуальної праці до створення інтелектуальних цінностей. Вона визначається багатьма чинниками, серед яких одним із важливих є матеріальна зацікавленість. Та саме мотиваційний потенціал оплати інтелектуальної праці в нашій країні використовується недостатньо. Для того, щоб матеріальна зацікавленість слугувала мотивацією участі в інноваціях, розмір винагороди повинний співвідноситися з результативністю інтелектуальної праці і тим самим стимулювати її. Наприклад, рівень оплати праці в інноваційному процесі в США в 2,5, у Японії в 2,7, у Швеції в 2,1 рази вище, ніж по промисловості. При цьому частина заробітної плати виплачується у виді премій, розмір яких залежить від отриманого результату.

При вирішенні задачі вдосконалення інтелектуального капіталу важливим є обґрунтування вибору методичного інструментарію. На сьогодні в світі налічується кілька десятків моделей (і, відповідно, методів оцінки) інтелектуального капіталу. Умовно їх можна поділити наступним чином:

  • якісні;
  • кількісні;
  • інші.

Якісні методи створювалися з метою проаналізувати, якою є структура інтелектуального капіталу, і які його елементи відіграють найважливішу роль у функціонуванні підприємства. До них відносяться метод невидимого балансового звіту К. Свейбі, система збалансованих показників Каплана – Нортона, Навігатор Скандіа Л. Едвінссона та ін. Більше можливостей надають кількісні методи. Методи цієї групи покликані надати грошову оцінку результатам управління ефективністю на основі одного з трьох підходів – витратного, дохідного або ринкового. До методів, які не відносяться до перших двох категорій можна віднести: індексні методи, методи реальних опціонів та інші.

3. Методичні рекомендації щодо розвитку інтелектуального капіталу на підприємстві

У третьому розділі планується в процесі визначення інвестиційної привабливості підприємства виділити окремий блок показників, направлений на оцінку інтелектуального капіталу підприємства та оцінити рівень підвищення інвестиційної привабливості підприємства за рахунок розвитку його інтелектуального капіталу.

Для цього необхідно виконати декілька етапів. На початку здійснюється оцінка існуючого на підприємстві інтелектуального капіталу. Далі проходить впровадження заходів щодо покращення інтелектуального капіталу на основі кількісних характеристик.

На наступному етапі здійснюється пошук факторів розвитку інтелектуального капіталу на вибір найбільш впливових з них. Після цього необхідно визначити витрати на впровадження обраних заходів та встановити очікувані результати.

З урахуванням отриманих характеристик здійсниться зміна інвестиційної привабливості підприємства та посилиться мотивація інвесторів відносно вкладання капіталу в них.

Висновки

На основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення низки актуальних науково-практичних питань з підвищення інвестиційної привабливості підприємства та розвитку інтелектуального капіталу. Основні висновки та результати зводяться до наступного:

  1. На сучасному етапі, як показав аналіз статистичної інформації, потребує підвищення інвестиційна привабливість на усіх її рівнях. Важливе значення має пошук та використання в повній мірі усіх існуючих факторів та резервів підвищення інвестиційної привабливості підприємства.
  2. В процесі побудови інформаційного суспільства, коли інтелект виходить на перший план, розвиток інтелектуального капіталу є найбільш прогресивним з усіх існуючих факторів. Такий підхід забезпечить суттєве підвищення інвестиційної привабливості підприємства та розширить його можливості в здійсненні інвестиційних процесів.
  3. В процесі визначення інвестиційної привабливості підприємства було виділено окремий блок показників, направлений на оцінку інтелектуального капіталу підприємства. Після впровадження заходів щодо його розвитку можна спостерігати суттєве підвищення інвестиційної привабливості підприємства, а також підвищення мотивації потенційних інвесторів щодо вкладення в нього коштів.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2014 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після вказаної дати.

Перелік посилань

  1. Ковальова Н. Л. Проблеми підвищення інвестеційної привабливості підприємств // Экономика и маркетинг в XXI веке, № 4. – 2003.[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://masters.donntu.ru.
  2. Державна служба статистики України.[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/.
  3. Новинюк О. Інвестиційна привабливість України в світли міжнародних рейтингів./ Львівська комерційна академія.[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://sophus.at.ua/.
  4. Хобта В. М., Попова О. Ю., Мєшков А. В. Активізація і підвищення ефективності інвестиційних процесів на підприємствах // Монографія: НАН України. Інститут економіки промисловості. МОН України. ДонНТУ. – Донецьк, 2005. – 343 с.
  5. Управління інвестиціями на підприємстві / [Козаченко Г. В., Антіпов О. М., Ляшенко О. М., Дібніс Г. І.]. – К.: Лібра, 2004. – 368 с.
  6. Лесечко М. Д., Чемерис А. О., Чемерис О. М. Інвестиційний клімат:теорія і практика: [монографія] / Заг. ред. Чемериса А. О. – Львів: ЛФ УАДУ, 2001. – 160 с.
  7. Гончарук А. Г. Теоретичні аспекти управління інвестиційною привабливістю підприємства./ Одеська національна академія харчових технологій.//Економічний форум – 2011.
  8. Бутко М. Cучасна проблематика оцінки інвестиційної привабливості регіону / М. Бутко, С. Зеленський, О. Акименко // Економіка України. – 2005. – № 11. – С. 30‒35.
  9. Мєшков А. В. Механізм підвищення інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання // Проблеми підвищення ефективності функціонування підприємств різних форм власності: Зб. наук. праць: В 3 т. / НАН України. Ін-т економіки промисловості. – Донецьк, 2004. – Т. 3. – С. 298‒305.
  10. Sveiby K. E. Invisible Balance Sheet. Accessed [Електронний ресурс]. / K. E. Sveiby – 1986. – 138 р. – Режим доступу: http://www.sveiby.com/Portals/0/articles/IntangAss/DenOsynliga.pdf.
  11. Корнєва О. В. Генезис характеру впливу інтелектуального капіталу на ефективність діяльності суб'єктів господарювання / О. В. Корнєва, С. І. Кравченко // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. праць. (за заг. ред. проф. Єханурова Ю. І., Шегди А. В.). – 2009. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2009. – Випуск 20 . – С. 68–75.
  12. Перевалов Ю. В. Инновационные программные территории: методология создания и перспективы развития / Ю. В. Перевалов, О. Н. Нестеренко, В. А. Ятнов. – Екатеринбург : УрОРАН, 1999. – 245 с.