Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Актуальність теми

Амортизаційна політика є складовою частиною економічної політики держави. Вона виступає в якості найважливішого важеля впливу держави на економічні процеси в країні. В першу чергу амортизаційна політика впливає на процес оновлення основних виробничих фондів, прискорення темпів науково‑технічного прогресу, інвестиційну діяльність, а через них і на ефективність суспільного виробництва.

Мета і задачі дослідження.

Метою магістерської роботи є подальший розвиток методичних основ та розробка методичних рекомендацій по формування амортизаційної політики підприємства в сучасних умовах.

Основні задачі дослідження:

  1. розкрити зміст амортизаційної політики підприємства.
  2. розглянути методи нарахування амортизації.
  3. виявити забезпеченість підприємства основним фондами, шляхом аналізу наявності, складу та структури майна підприємства.
  4. провести аналіз ефективності використання основних фондів шляхом розрахунку відповідних показників.
  5. ознайомитись з методом амортизації, що застосовується підприємством, виявити переваги та недоліки.
  6. здійснити розрахунок альтернативного методу нарахування амортизації основних фондів з метою ефективнішого їх використання.

Обʼєкт дослідження: є процес формування амортизаційної політики підприємства.

Предмет дослідження: Теоретичні основи та методичні засади формування амортизаційної політики.

Аналіз досліджень. Дослідженням питань нарахування, обліку та використання амортизації в межах амортизаційної політики підприємства займалися такі науковці як Косова Т. Д., Кузьменко С. Н., Васильевам Т. А., Ярошенко С. П., Фукс А. Є., Загородній А. Г., Саган Т. Л., Стадницький Ю., Ткаченко Л., Городянська Л. В., Орлов П., Орлов С., Рошило В. І. та інші.

Методи дослідження. Дослідження у магістерської роботи здійснюються на основі використання загальних і спеціальних методів наукового пізнання. Загальні методи наукового пізнання зазвичай ділять на три великі групи:

  1. методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент).
  2. методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівні дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання та ін).
  3. методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного та ін).

Наукова значущість дослідження полягає в розвитку теоретичних основ і розробки методичних рекомендацій по формування амортизаційної політики підприємства.

Апробація результатів роботи: Основні наукові і практичні положення роботи були представлені на всеукраїнських науково‑практичних конференціях: конференція студентів і молодих учених Сучасні проблеми управління інвестиційною і інноваційною діяльністю в 2014 р., Амортизаційна політика як сучасний механізм управління інвестиційною діяльністю.

Основна частина роботи

У вступі розглядаються актуальність теми магістерської роботи, наведена мета дослідження, обʼєкт, предмет і методи дослідження, розкривається практична цінність результатів.

1.Науково‑теоретичні основи формування амортизаційної політики

У першому розділі роботи Науково‑теоретичні основи формування амортизаційної політики розглядається сутність амортизації, її класифікація, обґрунтовується необхідність формування ефективності амортизаційної політики в сучасних умовах.

Класична економічна теорія стверджує, що амортизація – це поступове перенесення вартості основних засобів на продукт, який виробляється з їх допомогою, цільове накопичення грошових коштів та їх послідовне використання на відтворення зношених основних засобів.

Головними складовими амортизаційної політики повинні стати щорічна система переоцінки основних фондів та нарахування амортизації, стимулююча прискорене оновлення основних фондів; система контролю та звітності за використанням амортизаційних коштів. Амортизаційна політика підприємств в сучасних умовах має будуватися на основі концептуальних підходів (малюнок 1).

Аналізуючи більш детально кожен блок, можна сказати, що фінансова амортизація здійснюється з метою систематичного визнання як витрати частини вартості використовуваних основних засобів і участі у формуванні фінансового результату підприємства. Вона складається з амортизації акціонерного капіталу, дебіторських вимог активів, що підлягають відчуженню, лізингу і ін.

Малюнок 1 – Концептуальні підходи до амортизаційної політики
(анімація: 16 кадрів, кількість повторів нескінченно, 60,9 килобай)

В статті Теоретичний аспект аналізу амортизації як основи формування амортизаційної політики [4] В. Й. Бакай дає визначення амортизації як: Амортизація – це складний економічний механізм, що кількісно відображає втрату знаряддями праці вартості основних засобів, які амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), і поступове перенесення й на новостворений продукт з наступним нагромадженням коштів для відтворення (придбання) основних засобів.

Значний внесок у розробку теоретичних і методологічних підходів до вирішення проблемних питань амортизації та амортизаційної політики зробили сучасні українські вчені З. Борисенко, О. Бородкін, Ф. Бутинець, М. Василюк, Н. Виговська, С. Голов, Г. Кірейцев, Я. Крупка, Є.  Мних, В. Орлова, Ю. Осадчий, М. Пушкар, П. Саблук, А. Фукс, П. Хомин, М. Чумаченко, В. Швець та ін [1].

Амортизаційна політика підприємства у значній мірі відображає амортизаційну політику держави на різних етапах її економічного розвитку. Базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожне підприємство має змогу індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні умови, що визначають її параметри.

Перш за все, амортизаційна політика – це частина державної економічної політики, складова інвестиційної, інноваційної та податкової політики, яка за допомогою встановлення науково обґрунтованих методів, нормативів та інших інструментів забезпечує відтворення основного капіталу підприємств та галузей національної економіки у часі та просторі з метою підтримки та зростання її конкурентоспроможності. Існує ряд основних етапів амортизаційної політики підприємства (малюнок 2).

Основні етапи формування амортизаційної політики підприємства

Малюнок 2 – Основні етапи формування амортизаційної політики підприємства.

2.Методичні засади використання амортизаційної політики на підприємстві

У другому розділі Методичні засади використання амортизаційної політики на підприємстві розглядають методи амортизаційної політики, які використовуються на різних підприємствах.

Кожне підприємство має змогу індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні умови, що визначають її параметри. На мікрорівні в результаті здійснення ефективної амортизаційної політики йде процес оновлення активної частини основних виробничих фондів і підвищується технічний рівень виробництва. Все це у свою чергу, створює достатні передумови для зниження собівартості продукції і максимізації прибутку, які є основними напрямами нарахування амортизаційних відрахувань [2].

Амортизацію основних засобів нараховують, застосовуючи такі методи:

  1. Прямолінійний метод:

    • переваги –цей метод відрізняється легкістю розрахунку. Вартість обʼєкта ОЗ списується рівними частинами протягом всього терміну його експлуатації.

    • недоліки –не враховується моральний знос обʼєктів ОЗ і чинник зростання витрат на ремонт у міру їх експлуатації.

  2. Метод зменшення залишкової вартості:

    • переваги –упродовж перших років експлуатації обʼєкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення.

    • недоліки – передбачає обов'язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації. Якщо ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то складова (ЛВ : ПВ)1/Т також буде дорівнює нулю. Таким чином, річна сума амортизації дорівнюватиме первісній вартості.

  3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості:

    • переваги – упродовж перших років експлуатації обʼєкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення. Даний метод дає змогу протягом першої половини корисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60 – 70 % їх вартості.

    • недоліки – у цьому методі немає недоліків.

  4. Кумулятивний метод:

    • переваги – в перші роки, коли інтенсивність використання обʼєкта ОЗ максимальна, амортизується більша частина його вартості;

    – н перші роки накопичуються кошти для заміни обʼєкта, що амортизується ОЗ;

    – забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизованих обʼєктів ОЗ, що приходяться на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахованої амортизації в ці роки зменшується.

    • Недоліки: певна ступінь трудомісткості.

  5. Виробничий метод:

    • переваги – цей метод дуже раціональний. Зручно застосовувати при визначенні амортизації автотранспорту в залежності від його пробігу, верстатів і будь‑якого виробничого устаткування.

    •недоліки – застосування повʼязане з труднощами визначення виробітку окремих обʼєктів ОЗ. Поки не зовсім зрозуміло, як буде застосовуватися цей метод в звʼязку з введенням обовʼязкового мінімально допустимого строку амортизації ОЗ.

3.Рекомендації по впровадженню амортизаційної політики на підприємстві в сучасних умовах

У третьому розділі Рекомендації по впровадженню амортизаційної політики на підприємстві в сучасних умовах планується розробити рекомендації до використання одного із методів амортизаційної політики на підприємстві.

На сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) щодо вибору методу амортизації, який був би найкращий для підприємств різних організаційно– правових форм та галузей, обʼєктів основних засобів та способів їх використання.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних нематеріальних активів), згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку Основні засоби, затвердженим Наказом Міністерства фінансів від 27 квітня 2000 року № 92, який набув чинності з 1 липня 2000 року, застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Три останні є методами прискореної амортизації. Крім того, підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Але, на жаль, поки що на практиці підприємства змушені застосовувати лише методи нарахування амортизації. Тому що навряд чи на підприємстві підуть сьогодні на ризик нараховувати амортизацію одним із інших пʼяти методів, оскільки використання їх не передбачено податковим законодавством.

Висновки

Амортизаційна політика повинна контролювати використання амортизаційних відрахувань за своїм призначенням, тобто вона не повинна гальмувати технічний прогрес і економічний розвиток.

У результаті проведених цих заходів можна чекати поліпшення фінансових результатів господарювання субʼєктів господарської діяльності, створення умов для формування додаткових інвестиційних ресурсів субʼєктами господарювання [3].

Амортизаційна політика підприємства значною мірою відбиває політику держави, оскільки базується на принципах, методах і нормативах амортизаційних відрахувань, затверджених законодавчими та нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Основна мета амортизаційної політики – збільшення за рахунок внутрішніх джерел потоку власних фінансових ресурсів. У практиці господарювання це, як правило, здійснюється двома шляхами:

• формування амортизаційного фонду (прямий шлях);

• зменшення суми податку на прибуток.

Сутність амортизаційної політики можна сформулювати наступним чином: амортизаційна політика – це складова частина загальнодержавної політики, яка полягає в оптимізації потоку власних засобів, що реінвестуються у виробничу діяльність.

Перелік посилань

  1. Короткевич О. К. Основне протиріччя державної амортизаційної політики // економіст. – № 3, – 2000.
  2. Стадницький Ю., Саган Т. Амортизаційна політика в Україні: історія розвитку, існуючий стан та шляхи удосконалення // Економіст. – 2002. – № 12.– ст.34–38.
  3. Парнюк В. Про головні напрями реформування амортизаційної політики // Фінанси України. – 2008. – № 9. – с.93.
  4. Вісник Технічного університету Поділля № 2, Ч. 1. Хмельницький, 2003.
  5. Економіка підприємства / За ред. В. Я. Горфінкеля, В. А. Швандер. М.: ЮНИТА ДАНА, 2007.
  6. Економіка підприємств навчальний посібник для вузів під редакцією В. Горфінкеля, В Швандара – М: Юніті, 2003. 608 стор.
  7. Економіка підприємств навчальний посібник для вузів під редакцією В. Горфінкеля, В. Швандара – М: Юніті, 2004. 598 стор.
  8. Економіка підприємств навчальний посібник для вузів під редакцією Є. Кантора – СПБ: Питер, 2003 – 352 с.
  9. Гордієнко В. Стимулююча роль амортизаційної політики / В. Гордієнко, Ю. Ключкин, Е. Нарову. – 2008. – № 7. – 54–55с.
  10. Руднев Ю. А.,Саприцкий Э. Б. Оптимизация амортизационной политики предприятий как равно изновых направлен оценочной деятельности [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http:// www.valuer.ru/ocenshik/s0569807.htm.
  11. Кондакова Н. М. Формування та використання амортизаційного фонду відтворення основних засобів у 2002 році. // Головний Бухгалтер. 2003. № 2 с.66–73.
  12. Балацький Є., Забєлін О. Про політику амортизації // Економіст. 2008 № 4. с.47–56.