Автор: Місяць М. Ю., Чумаченко О. В.
Источник: Менеджмент та маркетинг: сучасні глобальні виклики: матеріали IІ Міжнародної науково-теоретичної конференції молодих вчених і студентів, м. Донецьк, 24-25 квітня, 2014 р.: в 2 ч. / ДВНЗ ДонНТУ
, Навч.- наук. ін-т Вища школа економіки та менеджменту
, Громад. орг-ція Союз маркетологів та менджерів з логістики
; редкол.: О. А. Кратт та ін. – Донецьк: ДВНЗ ДонНТУ
, 2014. – С. 154-155.
В даній роботі представлено визначення сутності антикризового управління персоналом, дослідження системи управління персоналом в нестабільних умовах діяльності підприємства, а також аналіз механізму управління трудовими ресурсами в умовах запобігання кризових ситуацій.
Підвищення рівня життя населення, покращення зовнішньої політики, економічний ріст та інші важливі показники розвитку сучасного суспільства багато в чому визначаються фінансовим становищем підприємств різних галузей, а також тими можливостями розвитку, якими вони володіють. Водночас за ринкових умов підприємства є найбільш вразливими до виникнення кризи. З одного боку, фактори банкрутства для вітчизняних підприємств є похідними від глибини кризового стану національної економіки. З іншого, без неналежного підходу до підбору і розстановки професійно підготованих людських ресурсів жодна організація не зможе досягти своїх цілей і протистояти змінам. Тому управління людьми являє собою найбільш важке і важливе завдання для будь-якого керівника. Це положення є фундаментальним в концепції антикризового управління.
Питаннями антикризового управління персоналом та особливостей функціонування підприємства в нестабільних умовах займалися як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, зокрема: Балуєєв І. П., Брюховецька Н. Е., Зайцева Н. А., Бланк І. О., Гальчинський А. С., Лігоненко Л. О., Терещенко О. М., Альтман А., Бартон Д., Ж. Рішар, З. Хелферт, Р. Холт, Д. Шелдер та ін. Проте існуючі теоретичні розробки та підходи щодо вирішення розглянутих проблем охоплюють лише окремі аспекти антикризового управління персоналом, тому існує потреба в їх комплексному вивченні та дослідженні.
Метою дослідження є визначення сутності антикризового управління персоналом, дослідження системи управління людьми в нестабільних умовах діяльності підприємства, а також аналіз механізму управління трудовими ресурсами в умовах запобігання кризових ситуацій.
Кризові періоди притаманні всім компаніям, як національним, так і закордонним. Але якщо у західного бізнесу є накопичений багатий досвід подолання проблем, розроблена низка ефективних технологій виведення підприємства з кризи, то у суб’єктів нашої економіки такого досвіду поки що немає. Українські підприємства вживають заходи з антикризового управління, проте здебільшого у сфері фінансового менеджменту.
Однак, давно відомо, що соціальні і психологічні проблеми напряму впливають на появу в компанії кризових симптомів не менше за економічні і організаційні проблеми, а в деяких випадках, і більше.
Управління персоналом являє собою найбільш важке завдання для будь-якого керівника. В сучасних умовах потенціал людської особистості став розглядатися в якості важливої умови підвищення продуктивності праці і поступово менеджери стали розуміти, що саме на них лежить відповідальність за людину на виробництві, за розкриття його потенційних можливостей на благо фірми і для його власного блага. Антикризове управління персоналом передбачає не тільки формальну організацію роботи з персоналом (планування, відбір, підбір, розстановку і т. п.), але і сукупність факторів соціально-психологічного, морального характеру-демократичний стиль управління, турботливе ставлення до потреб людини, врахування його індивідуальних особливостей та ін.
Управління персоналом в нестабільних умовах покликане врахувати цілий спектр питань адаптації співробітника до зовнішніх і внутрішніх умов функціонування і розвитку організації. Особлива увага повинна приділятися аналізу мотиваційних установок, умінню їх формувати і направляти відповідно до завдань, що стоять перед організацією. Сюди ж слід віднести проблеми взаємодії керівників організації з профспілками і службами зайнятості, забезпечення безпеки персоналу, розробку принципово нових підходів до пріоритету цінностей [2].
Проблеми, зумовлені кризовими факторами, особливо чітко проявляються стосовно управлінських кадрів. Традиційно ці питання розглядаються в двох аспектах. Перша група задач пов’язана з оволодіння управлінськими кадрами навичок роботи в ринкових умовах. Довгий час на вітчизняних підприємствах їх діяльність здійснювалась у витратному режимі за наявністю доступу до ресурсів і гарантованим державним замовленням продукції (послуг). В ринковій же економіці необхідно думати про економію ресурсів, зниження собівартості, потребах споживачів та ін.
Друга група задач пов’язана з децентралізацією підприємства. При цьому підвищується рівень самостійності і відповідальності більшості управлінських кадрів, що вимагає відповідних заходів у сфері управління працею. В умовах структурної кризи на перше місце виступає задача оволодіння управлінськими працівниками антикризових методів управління [1, с. 239]. Кризові тенденції сприймаються людьми зовсім по-різному (як за часом, так і за глибиною сприйняття). Як показує світовий і вітчизняний досвід, існує проблема запізнілого сприйняття кризи у масовій свідомості.
Даний фактор може мати негативні наслідки. Замість антикризових цілей та дій, пов’язаних зі стабілізацією пріоритетних виробництв, в умовах запізнілого сприйняття досить популярною стає постановка нереальних задач. Тому формування хибного стереотипу на практиці заважає реальному виживанню економіки. Для забезпечення ефективних антикризових дій необхідно мати чітке уявлення про вірогідне майбутнє стану середовища, в якому функціонує підприємство. Більшість управлінців починають працювати ефективно за умов, якщо прогнозована інформація узгоджена з їх минулим досвідом. Якщо ж спостерігається ситуація протилежна їх досвіду, вони, частіше за все, ігнорують її та вважають хибною.
Сучасна реалізація антикризових заходів вносить суттєві корективи у значення діяльності різних підрозділів. Так, при переході від орієнтації на виробництво до орієнтації на збут головне місце, яке раніше займали виробничі відділи, переходить до фінансової і маркетингової діяльності. Відповідно виникають загрози статусу окремих служб і керівників. При цьому керівники і відділи, положення яких може постраждати в результаті дії кризових факторів, намагатимуться зменшити або зовсім не визнавати вплив цих факторів на підприємство. Тим самим вони намагатимуться зберегти високе положення, яке здобули у зовсім інших умовах [2].
Таким чином, антикризове мислення не буде сприяти реальному виживанню підприємства, якщо керівники з таким мисленням не матимуть достатнього впливу в масштабі підприємства.
Важливо усвідомити об’єктивність кризових тенденцій, неминучих на даному етапі функціонування вітчизняної економіки. Розуміння подій та їх динаміки в найближчій перспективі необхідно покласти в основу розробки відповідних антикризових заходів. Для цього треба активно формувати антикризове мислення. Концепція антикризового управління персоналом змушує керівників концентруватися на стратегічних, перспективних напрямках роботи з персоналом, таких, як масова перекваліфікація співробітників підприємства у зв’язку з впровадженням нових технологій; омолодження кадрів шляхом залучення молодих спеціалістів і стимулювання дострокового виходу на пенсію працівників, які не «вписуються» в систему нових вимог і не спроможні освоїти сучасні методи роботи; розробка принципів працевлаштування працівників за їх масового вивільнення; залучення співробітників до участі в управлінні підприємством тощо [3, c. 328].
Важливим напрямком системи антикризового управління персоналом також є ефективне застосування кадрового маркетингу. Це забезпечується багатьма способами: пошуком перспективних студентів вже з молодших курсів, допомога в проходженні виробничої, співробітництво з державною службою зайнятості тощо. Стратегічною метою є також формування належної організаційної культури підприємства. Оволодіння новітніми управлінськими технологіями неможливе без освоєння організаційно-культурного підходу, який дає інтегральне розуміння процесів функціонування і розвитку різних типів організацій з урахуванням психологічних і соціально-економічних механізмів поведінки людей в умовах кризи [1, c. 331].
Кризовий стан суб’єктів економіки на будь-якому рівні негативно впливає на економіку країни. Розгортання кризи або навпаки її подолання, поряд із фінансовою політикою підприємства, залежить від ефективності управління персоналом. Тому успішна реалізація антикризових заходів у сфері трудових ресурсів на підприємствах прямо впливає на досягнення стійкого економічного зростання та забезпечення добробуту населення, що й визначає актуальність вирішення проблем їх завчасного впровадження.
1. Муравьев А. И., Крутик А. Б. Антикризисное управление // Теория и практика менеджмента. – 2002. – С. 432.
2. Мостенська Т. Л. Ризики в системі антикризового управління // Вісник ЖДТУ. – 2009. – № 1 (51). – С. 34.
3. Коротков Э. М. Антикризисное управление. – М.: ИНФРА–М, 2003. – С. 427.