Назад в библиотеку

Людський розвиток в системі підвищення продуктивності

Автор: М. Ю. Місяць, Н. О. Подлужна
Источник: Менеджмент та маркетинг: сучасні глобальні виклики [Електронний ресурс]: матеріали I Міжнародної науково-теоретичної конференції молодих вчених і студентів, м. Донецьк, 16-17 травня, 2013 р.: в 2 т. Т. 1: Менеджмент / ДВНЗ ДонНТУ, Навч.- наук. ін-т Вища школа економіки та менеджменту; редкол.: О. А. Кратт та ін. – Донецьк: ДВНЗ ДонНТУ, 2013. – С. 183-185.

Аннотация

В статье рассмотрена взаимосвязь экономического роста и человеческого развития, предложены методы реализации принципов человеческого развития, а также проанализирована целесообразность совершенствования государственного финансового механизма человеческого развития.

Актуальність.

Взаємозв’язок економічного зростання й людського розвитку традиційно є однією з ключових проблем економічних, філософських, соціологічних і багатьох інших наукових досліджень. Вже стародавні мислителі стверджували, що людина повинна розглядатися не лише як засіб збільшення виробництва, але й як найважливіша мета розвитку. Арістотель вважав, що «багатство – це явно не те благо, до якого ми прагнемо, оскільки воно всього лише корисне для досягнення чогось більшого», і підкреслював необхідність відрізняти «гарне політичне рішення від поганого» з погляду того, чи сприяє воно добробуту людей [1, c. 16-17].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Становлення концепції людського розвитку відбувалося на основі наукових розробок теоретиків людського капіталу В. Шульца, Г. -С. Беккера, Е. Денісона, Дж. Мінцера та ін. Однак остаточне формування концепції людського розвитку як теоретичної схеми пов’язане з ім’ям А. Сена та його новаторськими ідеями. Певний внесок у дослідження проблем людського розвитку здійснили українські та російські вчені, а саме: В. Автономов, Д. Богиня, О. Грішнова, А. Докторович.

Виклад основного матеріалу.

Людський розвиток поєднує економічний розвиток з гарантіями основних можливостей для довгого та здорового життя, отримання освіти, забезпечення пристойного рівня життя, користування політичними та громадянськими свободами для участі у житті громади [2, c. 244].

Згідно теорії людського капіталу, людський капітал в умовах ринку – це індивід і його здібності до праці. Величина вкладень (інвестицій) в людський капітал, тобто в забезпечення здоров’я, освіту і культуру, прямо впливає на зростання продуктивності праці і одержувані доходи працівника. У свою чергу це веде до зростання суспільного багатства, тобто економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності країни [3, c. 333].

Недооцінка економічної значущості людського розвитку є головною причиною відставання України від розвинутих країн. Зосередження уваги лише на матеріально-грошових індикаторах розвитку зумовлює дедалі більш негативний вплив на стан здоров’я населення та соціальне середовище, призводить до посилення майнового розшарування та суспільної нерівності, погіршення екологічної ситуації.

В України є два шляхи подальшого розвитку: залишатися країною периферії чи виходити на світовий ринок з конкурентоспроможною продукцією. Для другого варіанту необхідно усвідомити, яке місце в економічному зростанні займає людський розвиток, чому саме цей фактор виступає одним з найголовніших у сучасному світі.

Доцільність удосконалення державного фінансового механізму людського розвитку, який сприяв би зміцненню, відтворенню і ефективному використанню людського капіталу в Україні, зумовлена його значенням у зростанні конкурентоспроможності економіки, підвищенні рівня життя населення, зменшенні майнового розшарування. Наслідком дії такого механізму є розширене відтворення благ та послуг, зростання соціальної і економічної бази реформ, створення передумов щодо налагодження державного моніторингу розвитку і ефективного використання людського потенціалу.

У такому контексті, зокрема, пропонується: сформувати новітнє світобачення, яке зміщує центр уваги і точку зору людства на гармонію людини і навколишнє середовище шляхом формулювання нової місії людини в Україні та місії людства; впровадити нову процедуру формування стратегії розвитку майбутнього, яка гармонізована б «технологічний» і «ментальний» розвиток країни; синхронізувати стратегії майбутнього різних країн світу (в тому числі міжнародних організацій) шляхом ініціації створення глобального партнерства задля розвитку майбутнього; стійкість розвитку країни пропонується оцінювати показниками відновлюваності, відкритості, справедливості та адекватності процесам глобального розвитку, рівнем самореалізації громадян.

Висновки.

Реалізація принципів людського розвитку дозволить Україні забезпечити потенціал сталого економічного зростання, побудованого на розширенні можливостей всіх членів суспільства, поширенні принципів демократії, реалізації та дотримання основних прав і свобод громадянина та особистості тощо.

Інвестуючи у людський розвиток держава активізуватиме трудову віддачу населення, підвищення продуктивності, зміцнення конкурентоспроможності. При цьому особливої уваги потребують питання аналізу та оцінки чинників людського розвитку в умовах формування постіндустріального суспільства, що є перспективним напрямком для подальших наукових досліджень в цій сфері.

Список використаної літератури

1. Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – М.: Дело. – 2000. – С. 16-17.
2. Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / Пер. с англ.; ПРООН. – М.: Издательство «Весь Мир». – 2010. – С. 244.
3. Мельничук Д. П., Сурікова І. . Демографічні та соціально-економічні індикатори людського розвитку // Вісник ЖДТУ. – 2009. – № 3(57). – С. 333.