Біографія
Особистісне становлення
Я, Ісаєв Петро Сергійович, народився 5 грудня 1992 року в місті Макіївка. Мої батьки: Ісаєв Сергій Вадимович та Ісаєва Тетяна Іванівна. У сім'ї я одна дитина, тому вся любов і турбота в родині була спрямована на мене і мій розвиток. З раннього дитинства я був дуже активним, кожен день прагнув пізнавати навколишній світ.
Дитинство моє проходило в дев'яності, в цей період багато, в тому числі і ми, переживали кризу, але цього я не пам'ятаю, тому що моє дитинство було щасливим і безхмарним, за що я дуже вдячний моїм батькам. Мама і батько приділяли моєму розвитку багато часу, батько прищеплював мені любов до спорту і водив на різні спортивні секції, де я займався карате та боксом.
Завдяки цьому з самого дитинства в мені виробилися такі якості як витривалість, терпіння, прагнення до перемоги і робота над своїм тілом і духом. На подвір'ї у мене було багато друзів, з якими ми весело і безтурботно проживали найпрекрасніші роки. З багатьма хлопцями я спілкуюся і сьогодні.
У школу я пішов у віці семи років. Моя загальноосвітня школа № 53 знаходилася недалеко від будинку, але цей факт звичайно ж не заважав мені просипати уроки і прогулювати заняття. У початкових класах я не відчував особливого інтересу до навчання, можливо вчителі не могли цікаво донести свої думки, а можливо просто не усвідомлював необхідність отримання тих знань, які нам давали в якості основних.
Починаючи з восьмого класу, я почав більше часу приділяти навчанню і мені почали подобатися такі уроки як математика, фізика, хімія. Також в цей період мого життя у мене з'явився інтерес до техніки. На одне зі свят мій батько подарував мені радіокеровану модель човна. Протягом декількох місяців я не міг натішитися цьому подарунку. Але настав день, коли човен розбився об воду. Для мене це був сильний удар і я зі своїм батьком її повністю перебрав до болтика. Так я зрозумів, що це дуже цікаво і хотів би займатися будь-якою технікою.
Професійне становлення
Закінчивши школу, з хорошим балом в атестаті, я здав зовнішнє незалежне оцінювання з трьох предметів: українська мова, фізика та математика. ВНЗ під час вступу особливо вибирати не довелося, тому що ще навчаючись в школі мріяв бути студентом Донецького національного технічного університету. Я був упевнений, що саме в політехніці зможу отримати гідну освіту та стати справжнім інженером–професіоналом. Важливу роль зіграли родинні традиції: цей навчальний заклад закінчили мій батько, мати і дядько, та я на їхньому прикладі побачив, що завдяки ДонНТУ можна отримати гідну професію.
Пройшовши всі конкурси, я поступив на бюджетну основу факультету інженерної механіки та машинобудування, чому був безмежно радий. У ДонНТУ я з радістю відвідував всі пари, ходив як на свято, хоча навчання було не легким. Складні інженерні дисципліни спочатку не вкладалися в голові, але з часом мені ставало все легше сприймати все те, що давали і дають в університеті. Після закінчення третього курсу я проходив виробничу практику. Не довго думаючи, я оформив проходження на Макіївському коксохімічному заводі. Надалі, завдяки приємній виробничій атмосфері та гідним умовам праці на макіївському коксохімі, пропрацював ще два роки на посаді слюсаря–ремонтника четвертого розряду в цеху ректифікації, поєднуючи роботу та навчання.
Після чотирьох років проведених в університеті, я успішно склав випускні державні іспити та отримав диплом бакалавра. Володіючи дипломом, який підтверджує мої базові знання, я все ж хотів продовжити навчання для здобуття повної вищої освіти. Я подав документи в магістратуру та поступив на бюджетну форму навчання.
Проходячи навчання в магістратурі, я вибрав тему магістерської дисертації пов'язану з ректифікаційним обладнанням, так як був знайомий з колонами ректифікації та мав досвід їх обслуговуваннях завдяки роботі на коксохімічному заводі. Науковим наставником став завідувач кафедри машин та апаратів хімічних виробництв Веретельник Святослав Петрович — кандидат технічних наук, професор, ветеран праці України, та просто чудова людина і вчитель. Завдяки його аналізаторскім навичкам, він допоміг сформувати актуальні проблеми і завдання, які в подальшому будуть розглянуті в магістерській роботі.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
На даний момент головною метою є успішне написання та захист магістерської дисертації. По закінченню магістратури маю намір влаштуватися на роботу за отриманою спеціальністю. Буду намагатися вдосконалювати свій професіоналізм в якості досвіду, знань та навичок.