Реферат за темою випускної роботи
Зміст
- Вступ
- 1. Актуальність теми
- 2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати
- 3. Огляд досліджень та розробок
- 3.1 Класифікація інвестицій
- 3.2 Джерела інвестиційних ресурсів вуглевидобувних підприємств
- 3.3 Основні проблеми підвищення ефективності роботи вугледобувних підприємств
- Висновки
- Перелік посилань
Вступ
Інвестиційна політика, як і фінансова політика, є складовою частиною економічної політики держави. Інвестиційна політика – це важливий важіль впливу як на економіку країни, так і на підприємницьку діяльність її господарюючих суб'єктів. Під інвестиційною політикою держави розуміється комплекс цілеспрямованих заходів щодо створення сприятливих умов для всіх суб'єктів господарювання з метою пожвавлення інвестиційної діяльності, підйому економіки, підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем.
1. Актуальність теми
Інвестиційна діяльність на промислових підприємствах вуглевидобувної галузі являє собою сукупність підприємницьких і управлінських дій по використанню інвестицій, управління підприємствами в сфері забезпечення їх ресурсами, що сприяють збільшенню виробничого і комерційного потенціалів в результаті реалізації конкретних інвестиційних проектів і програм. Сьогодні інвестиційна діяльність є головною формою реалізації економічної стратегії, що сприяє успішному вирішенню завдань, що стоять як перед конкретним підприємством, окремим регіоном, так і країною в цілому. Інвестиційна діяльність безпосередньо залежить від інвестиційної політики підприємства, яка є частиною його загальної фінансової стратегії. Актуальність статті полягає в тому, що від обраного виду інвестиційної політики і від інструментів, що застосовуються в процесі її реалізації, залежить ефективність інвестиційної діяльності підприємства і, в кінцевому рахунку, результат господарської діяльності.
2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати
Метою магістерської роботи є розробка механізму управління інвестиційними проектами, розвиток вугледобувного підприємства. Виходячи з поставленої мети, необхідно вирішити такі завдання:
- Розробити захід щодо збільшення обсягу видобутку вугілля на шахті;
- Проаналізувати можливість залучення власних і позикових ресурсів;
- Обґрунтувати ефективність інвестиційного проекту;
- Розробити механізм управління інвестиційного проекту вугледобувного підприємства;
Об'єкт дослідження: підвищення ефективної роботи вуглевидобувного підприємства за рахунок інтенсифікації виробничої діяльності.
Предмет дослідження: залучення і обгрунтування ефективності інвестиційних вкладень для підвищення виробничої потужності підприємства.
3. Огляд досліджень та розробок
3.1 Класифікація інвестицій
Інвестиції – це ті чи інші види інтелектуальних або майнових цінностей, які вкладаються в певні комерційні процеси або фінансові інструменти з метою отримання прибутку. Основною метою інвестиційної політики є створення оптимальних умов для активізації інвестиційного потенціалу. Основними напрямками інвестиційної політики виступають заходи з організації сприятливого режиму для діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів, збільшення прибутковості і мінімізації ризиків в інтересах стабільного економічного і соціального розвитку, підвищення життєвого рівня населення. Результат здійснення інвестиційної політики оцінюється в залежності від обсягу залучених в розвиток економіки інвестиційних ресурсів. Держава може впливати на інвестиційну активність за допомогою амортизаційної політики, науково-технічної політики, політики щодо іноземних інвестицій та ін. [1]
Рисунок 3 –Схема класифікації інвестицій
(анимация: 9 кадров, 7 циклов повторения, 71,8 килобайт)
Існують різні класифікації інвестицій. По об'єкту інвестування виділяють. Реальні інвестиції (пряма купівля реального капіталу в різних формах):
- у формі матеріальних активів (основних фондів, землі), оплата будівництва або реконструкції;
- капітальний ремонт основних фондів;
- вкладення в нематеріальні активи: патенти, ліцензії, права користування, авторські права, товарні знаки, ноу-хау і т. д .;
- вкладення в людський капітал (виховання, освіта, наука);
- придбання готового бізнесу.
Фінансові інвестиції (непряма купівля капіталу через фінансові активи):
- цінні папери, в тому числі через ПІФи;
- надані кредити;
- лізинг (для лізингодавця);
- венчурні інвестиції [2].
Спекулятивні інвестиції (купівля активів виключно заради можливої зміни ціни):
- валюти;
- дорогоцінні і рідкоземельні метали (у вигляді знеособлених металевих рахунків);
- цінні папери (акції, облігації, сертифікати інститутів спільного інвестування і т. п.).
За основними цілями інвестування:
- Прямі інвестиції.
- Портфельні інвестиції.
- Реальні інвестиції.
- Нефінансові інвестиції.
- Інтелектуальні інвестиції (пов'язані з навчанням фахівців, проведенням курсів і багатьом іншим).
По термінах вкладення:
- короткострокові (до одного року);
- середньострокові (1-3 роки);
- довгострокові (понад 3-5 років)
За формою власності на інвестиційні ресурси:
- приватні;
- державні;
- іноземні;
- змішані.
За способом обліку коштів:
- валові інвестиції - загальний обсяг вкладених коштів в нове будівництво, придбання засобів і предметів праці, приріст товарно-матеріальних запасів і інтелектуальних цінностей;
- чисті інвестиції - вся сума валових інвестицій за вирахуванням амортизаційних відрахувань [3].
3.2 Джерела інвестиційних ресурсів вуглевидобувних підприємств
В економіці джерела формування матеріальних інвестицій прийнято розділяти на дві основні категорії: внутрішні та зовнішні джерела інвестицій. У макроекономічному сенсі внутрішні джерела представлені у вигляді національних ресурсів, це можуть бути капітали підприємств, бюджетні асигнування. До зовнішніх джерел відносять, відповідно, іноземні інвестиції, кредити та інші позикові кошти.
Джерела формування інвестиційних ресурсів при будь-якому аналізі діяльності економічного суб'єкта (компанії, товариства, підприємства тощо), при аудиті, оцінці, виникає необхідність виявити, з яких джерел протягом певного періоду часу компанія отримувала інвестиції. До числа цих джерел відносяться: прибуток від комерційної діяльності, фонд амортизації, надходження від випуску і розміщення акцій і боргових зобов'язань, доходи від реалізації основних фондів і позикові кошти. Поділяються на власні і позикові, зовнішні і внутрішні.[4].
Серед джерел інвестиційних ресурсів вуглевидобувних підприємств можна виділити наступні:
- власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, грошові накопичення і заощадження громадян, юридичних осіб, кошти, які виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування, втрат від аварій, стихійних лих та інші);
- позикові кошти інвесторів або передані їм кошти (банківські та бюджетні кредити, облігаційні позики та інші засоби);
• залучені фінансові кошти інвестора (отримані від продажу акцій, пайових та інших внесків членів трудових колективів, громадян, юридичних осіб);
- кошти позабюджетних фондів;
- кошти іноземних інвесторів.
Інвестування діяльності вугледобувних підприємств за рахунок централізованих державних джерел, в наш час абсолютно не актуально і має ряд обмежень. Основною причиною прийнято вважати недостатність коштів.
Настільки ж серйозною перешкодою на шляху реалізації підвищення ефективності роботи вугледобувних підприємств є нестабільність внутрішнього становища в країні. Нестійкість політичної та загальноекономічної ситуацій справляє надзвичайно сильний вплив на роботу вугільної галузі, діючи як фактор нестійкості зовнішнього середовища. Єдиний вихід з даної ситуації – прийняття інвестиційних і господарських рішень, що володіють властивістю достатньою пристосовності до непрогнозованих змін зовнішнього середовища. Якщо використовувати в якості непрямого показника цієї нестабільності коливання оцінок величини перспективного попиту на вугілля, то перевагу слід віддавати тим інвестиційним рішенням, які менше залежать від попиту і залишаються ефективними навіть при значних його коливаннях. Парадоксально, що з цих позицій повне закриття нерентабельних шахт – найгірший варіант балансування виробництва і попиту на вугілля, так як відродити закриті шахти буде вже неможливо. [5].
3.3 Основні проблеми підвищення ефективності роботи вугледобувних підприємств
В даний час питання про підвищення ефективності роботи вугледобувних підприємств стоїть дуже гостро. Одним з виходів з цієї проблеми можна вважати залучення інвестицій, тому тема залучення інвестицій у вугледобувні підприємства найбільш актуальна, це пов'язано з тим, що вугільна промисловість потребує модернізації, технічного переоснащення. Держава не в силах реалізувати це в повній мірі, отже, вугільна промисловість потребує приватному капіталі. Але проблема полягає в тому, як привернути увагу інвестора до збиткової шахті. Ситуація, яка склалася в українській вугільній промисловості зараз дуже складна і просто необхідно розірвати це замкнене коло. Зміни і новий підхід до вирішення проблем вугільної промисловості необхідні [7].
В даний час є чимало шахт, які при відповідному підході до їх реструктуризації могли б працювати прибутково. Серйозною проблемою є великий знос основних фондів. Ступінь зносу основних фондів за останні 25 років збільшилася до 70%, а в окремих випадках і більше. Необхідний випереджаюче зростання капітальних вкладень в нові технології, модернізацію основних фондів з урахуванням тривалого інвестиційного циклу. Це підтверджує пріоритетність саме прямих інвестицій (вкладень в статутний фонд підприємства з метою отримання доходу та отримання прав на участь в управлінні цим підприємством). Таким чином, в галузі склалася ситуація, при якій, з одного боку, існує гостра необхідність в прямому інвестуванні підприємства, а з іншого – гострий дефіцит вітчизняних джерел фінансування. В такому випадку джерелом інвестування можуть виступати і виступають закордонні компанії, банки та інші фінансові інститути. Але якщо ризик, якому піддається національний інвестор, високий, то ризик іноземного інвестора посилюється ще недосконалістю законодавчої бази. [8]
Зараз багато закордонні інвестори намагаючись мінімізувати ризики скоротили до мінімуму свою присутність. Це свідчить про необхідність більш пильної уваги до питань, що стосуються інвестиційної діяльності, в тому числі і в вугледобувну галузь, з боку іноземних інвесторів. Для того щоб стимулювати залучення приватного капіталу в акціонерні товариства на серйозному рівні необхідні:
В даний час можна виділити ряд основних проблем, що перешкоджають підвищенню ефективної діяльності вугледобувних підприємств, а саме:
- Реструктуризація підприємств, позбавлення їх від об'єктів і допоміжних підприємств, які можуть працювати самостійно;
- Реструктуризація боргів вугільних підприємств; · Вирішення питання про контрольний пакет акцій;
- Зміна законодавчої бази (щодо законів регламентують питання видобутку вугілля);
- Зміна методики оцінки ринкової вартості вугледобувних підприємств в процесі приватизації, яка в даний не відображає специфіки вугільної галузі [9].
Основним фактором, що впливає на умови інвестування, є тривалий термін окупності проекту. Досвід здійснення інвестиційних проектів у гірничодобувній промисловості розвинених країн показує, що інвестиційний проект починає окупатися приблизно через 5-10 років. Ці фактори накладають особливі вимоги інвестора до гарантій його діяльності з боку держави. Перш за все, це гарантії:
- надання інвестору всіх необхідних дозволів (ліцензій), необхідних для здійснення інвестиційного проекту на повний термін його дії.
- незмінності (стабільності) умов, виданих дозволів.
- стабільності умов інвестиційної діяльності в цілому.
- стабільності законодавства. Право використання інвестором корисної копалини в межах гірничого відводу має бути винятковим, тобто не може одночасно надаватися і іншим особам.
Тільки так інвестор може нести повну відповідальність за наслідки своєї інвестиційної діяльності. Права інвестора на видобуток і реалізацію корисних копалин не повинно обмежуватися зовсім, або обмежуватися розумно квотами, ціновими обмеженнями, або іншими способами державного регулювання. З точки зору експлуатації вже розвіданих і діючих родовищ корисних копалин, інвестору повинні передаватися виключно перспективні об'єкти. Перспективні – це ті гірничі відводи, де поклади корисних копалин забезпечать його видобуток на термін дії інвестиційного проекту [10].
Висновки
На сучасному етапі економічного розвитку найважливішою є рішення проблем паливно-енергетичної галузі, в розвитку якої за останній рік спостерігається різкий спад обсягів виробництва. Серед причин кризи галузі можна назвати як специфічні галузеві особливості в роботі вугледобувних підприємств, так і причини загальнодержавного масштабу. Для підвищення ефективності роботи вугледобувних підприємств необхідний ряд комплексних державних заходів, а також залучення приватних інвесторів, в результаті чого вугільна промисловість вийде на шлях сталого розвитку.
Перелік посилань
- Акмаєв А., Марушкевич І., Белозерцев Р. Планування видобутку вугілля на шахтах на основі використання методу обмеження // ЕПП. - 2005. - №1. - Енергоресурси.
- Саламатін А.Г. Про хід реструктуризації вугільної промисловості та перспективи її розвитку в умовах ринкової економіки. // Вугілля. 1999. - №2. - С. 4-8.
- Дегтяренко, В.Н. Оцінка ефективності інвестиційних проектів / В.М. Дегтяренко. - М .: Експертне бюро. - М, 1997. - 144 с.
- Міндіч Д.А. Фінанси зростаючого бізнесу. - М .: ЗАТ «Експерт РА», 2007.
- Амоша А.І., Ілляшов М.А., Саллі В.І. Системний аналіз шахти як об'єкта інвестування. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2002. - 68оС.
- Цлаф В. Оцінка некомерційних інвестиційних проектів // Нові ринки. 2002. № 3
- Блех Ю., Гетце У. Інвестиційні розрахунки / За редакцією А.М. Чуйкина, Л.А. Галютіна. - Калінінград: Бурштиновий оповідь, 1997.
- Игонина, Л.Л. Інвестиції: навч. посібник / під ред. Ігонін Л.Л., В.А. Слепова - М .: Економіст, 2005. - 478 с.
- Віленський П.Л. Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Теорія і практика: Навчальний посібник - 2-е изд., Перераб. і доп. - М .: Справа, 2002 - 888с.
- Староверова, Г.С. Економічна оцінка інвестицій: навчальний посібник / Г.С. Староверова, А.Ю. Медведєв, І.В. Сорокіна. - 3-е изд., Стер. - М .: КНОРУС, 2010. - 312с.