Біографія
Особистісне становлення
Я, Антоненко Анастасія Олегівна, народилася 24 серпня 1994 року, в прекрасному місті Донецької області під назвою Макіївка. Моїм вихованням займалася моя мама Анна – вихователь дитячого саду, і бабуся Олена – економіст.
В дитинстві я була енергійною і допитливою дитиною. З радістю ходила в дитячий сад. Мені подобалося малювати, грати і спілкуватися з іншими дітьми. Особливо важливу роль в моєму житті і підготовці до школи зіграла моя мама, яка навчила мене читати і рахувати, вирішувати найпростіші логічні завдання, що і допомогло мені в подальшому навчанні.
У 2001 році я пішла в загальноосвітню школу I-III ступенів №22 ім.Маршала Сергєєва. Праці мами не пройшли даром, і незабаром після того, як я пішла в школу, виявилося, що у мене найвища швидкість читання в класі. Моім першим вчителем була Тромпінская Людмила Кузьмівна, саме вона прищепила мені любов до точних наук, навіть на канікулах я могла ходити в школу, вирішуючи на дошці математичні завдання. У школі я була дуже допитливою дитиною, цікавилася літературою, математикою і історією.
В шкільні роки, крім навчання, я займалася малюванням, танцями. Одного разу бабуся відвела мене в театр-студію ШТРИХ
Олександра Козачока. Ми робили етюди, складали іспити зі сценічної речі, с якими виступали не тільки в Макіївці, але і в Донецькій області. Це було дуже захоплююче, і довгий час я була впевнена, що саме творчості я присвячу своє життя. Однак мама не поділяла мою позицію, не бачачи ніякої перспективи в цьому для мого майбутнього.
Шкільні роки пролетіли, як зараз, здається, зовсім непомітно. Останній дзвінок, останній іспит і перед нами відкриваються двері в нове серйозне життя.
Професійне становлення
Вибір майбутньої професії після закінчення школи відбувався методом виключення: я точно не хотіла бути вчителем, економістом або юристом. Визначитися допомогла двоюрідна сестра, яка сама закінчила технічний ВНЗ, отримала професію інженера і знайшла гідну роботу. Ну, а ВНЗ я вибирала свідомо, орієнтуючись на рейтинги і репутацію навчального закладу. Також усвідомлено я вибирала факультет, бувши твердо впевненою в тому, що енергетика – найбільш перспективна і розвиваюча галузь. Тому документи після успішного складання ЗНО подала лише на електротехнічний факультет Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). Пройшла на бюджет за спеціальністю Електротехнічні системи електроспоживання
, чому невимовно зраділа, втім, як і мої батьки.
Перший рік навчання давався дуже складно. Після школи, де за нами бігали вчителя, вчитися самостійно було важко. Найбільш складно давалося програмування. Але з часом я втягнулася в навчання і все пішло чудово. Цікавими, корисними, хоч і складними предметами були: Теоретичні основи електротехніки
, Основи релейного захисту та автоматики
, Монтаж і експлуатація
, Електропостачання промислових підприємств і міст
.
Брала участь в олімпіадах і конференціях. Посіла третє місце в олімпіаді з метрології та вимірювальної техніки.Так непомітно, від сесії до сесії я закінчила чотири курси університету, на «відмінно» захистила дипломну роботу і отримала диплом бакалавра.
Звичайно ж, усі викладачі заслуговують теплих слів і визнання. Їм я вдячна за одержані знання. Загалом, студентське життя було як най можна краще.
В магістратуру поступила на ту ж спеціальність, де моїм науковим керівником став Ілля Адольфович Бершадський. Тема роботи актуальна і перспективна: Моделювання електротеплових процесів в мережах напругою 0,4 кВ
.
Студентські роки – найяскравіший епізод життя.
Плани на майбутнє
В планах на майбутнє пріоритетне місце займає написання магістерської роботи та її успішне складання, отримання диплома. Я хочу, знайти таку роботу, щоб приносила мені задоволення, допомагала втілювати в життя мої ідеї, і щоб люди ходили на роботу не заради зарплатні, а заради творчості та самореалізації. У той же час, в мої плани входить реалізація себе як жінки, дружини і мами, адже людина без сім'ї – це неповноцінна людина.