Біографія
Особистісне становлення
Я Мимріков Олександр Олександрович, народився в місті Донецьку 6 вересня 1994 року. Моя мати, Ольга Вікторівна – має бухгалтерську освіту. Батько, Олександр Федорович – автомеханік.
З дитинства я цікавився електротехнікою. Завдяки батьківським повчанням я швидко навчався і показував хороші результати. У школу я пішов з 6 років. Це була Донецька загальноосвітня школа № 66 м.Донецька. У цій школі я провчився 7 класів, після чого був переведений в школу №45.
Навчаючись в школі, часто брав участь олімпіадах, гумористичних виступах. Це вплинуло на формування мене, як людини з почуттям гумору. Навчався я на рівні вище середнього. Улюблений предмет в старших класах – геометрія. Любов до даного предмету мені прищепив шкільний викладач математики. Завдяки цьому я успішно склав іспити і був готовий до наступних етапів життя.
У вільний від навчання час відвідував секцію плавання, а також займався велоспортом.
Професійне становлення
При виборі майбутньої професії сумнівів не було. Я завжди знав що хочу вивчати і чим займатися. Не дивлячись на поради батька піти по його стопах і вибрати спеціальність пов'язану з двигунами і автомобілями я чітко знав, що хочу займатися електротехнікою. Після закінчення 9–го класу переді мною став вибір: продовжувати навчання ще 2 роки в школі або поступити в технікум і вивчати вже більш цікаві науки. Батьки наполягали на продовженні навчання в школі, а потім вступі до ВНЗ, але я прийняв рішення продовжити навчання в технікумі. Після успішного складання випускних іспитів в школі, настав час вибору технікуму. Досить багато Донецьких технікумів проводять навчання за напрямами пов'язаним з електротехнікою, з їх безлічі я вибрав Донецький Політехнічний Технікум за п орадою батьків і відгуками від знайомих.
Незважаючи на те, що вибір професії був очевидний, вибрати конкретне спрямування було не просто так, як в обраному мною технікумі проводилося навчання за кількома напрямками пов'язаним з електротехнікою. Я вибрав найбільш велику і цікаву спеціальність МЕПС – монтаж електроустаткування підприємств і споруд, так як даний напрямок найбільш широко розглядає основні предмети стосуються електротехніки, а також включає курс електроприводу та електропостачання, що мені здалося найцікавішим. Після успішного складання вступних іспитів я став студентом групи МЕПС 10–2.
Перший рік навчання не викликало інтересу, так як досліджувані предмети були загальноосвітніми і були продовженням навчання в школі, але починаючи з другого курсу почали з'являтися предмети за фахом. З кожним курсом вчитися ставало цікавіше. У 2014 році я закінчив навчання в технікумі і отримав диплом молодшого спеціаліста з середнім балом 4.5. Було прийнято рішення продовжувати навчання у ВНЗ. Вибір Вузу був очевидний, а ось вибір спеціальності виявився складнішим. Після закінчення технікуму мені було запропоновано надходження на денну прискорену форму навчання в ДонНТУ (що мало на увазі навчання в бакалавраті терміном 2 роки замість 4–х) по одному з напрямків: електропривод або електропостачання. Мій вибір припав на електропривод, так, як вважаю цей напрямок найбільш цікавим і перспективним. Так я став студентом кафедри ЕАПУ – електропривод і автоматизація промислових установок.
У 2016 році отримав диплом бакалавра з середнім балом 4.5. Відразу було прийнято рішення продовжити навчання в магістратурі за тією ж спеціальністю.
Наиболее интересующее меня направление– это разработка цифровых систем управления, управляющих программ для микроконтроллеров.
Руководителем моей магистерской работы является к. т. н. зав. кафедрой ЭАПУ Розкаряка Павел Иванович. Была выбрана следующая тема магистерской работы : Разработка системы управления роботом манипулятором.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Не мало зусиль було докладено мною для придбання знань за фахом, тому основною метою для мене на майбутнє є працевлаштування з сфері електроніки та професійний розвиток. Найбільший інтерес для мене представляє розробка електронних пристроїв з програмним керуванням, тому саме в цьому напрямку планується працювати.