Біографія
Особистісне становлення
Я, Сухов Олександр Олександрович, майбутній студент Донецького Національного Технічного Університету (ДонНТУ) був народжений в місті Донецьк 1 липня 1993 року. Моя мати, Білоус Маргарита Валеріївна – виховала в мені порядну, допитливу людину. Батько, Білоус Геннадій Дмитрович – став для мене взірцем мужності та інтелекту. Найяскравішим спогадом є поїздки в ліс за грибами, на полювання, на риболовлю і просто поїздки на відпочинок дикунами
.
У 2000 році я пішов в 1 клас Донецької багатопрофільної гімназії №150. Йдучи в школу, я вже вмів швидко читати, писати і рахувати. Тому швидко завоював симпатію вчителів, а завдяки здібностям і старанності став одним з кращих учнів в класі. Брав участь в районних олімпіадах з різних предметів, де займав призові місця, а також в музичних мюзиклах.
Протягом всього мого шкільного життя улюбленими предметами були математика та фізика. Вже з сьомого класу я зрозумів, що моя майбутня професія буде пов'язана з цими предметами. І зараз я дуже вдячний вчительці з математики Климової Ірині Володимирівні, а також вчителям фізики. Дуже вдячний вчителю трудового навчання Тетяні Миколаївні. Як не дивно, але саме вона навчила мене поводитися з деревом і металом.
Професійне становлення
З 11-го класу, почав замислюватися який ВНЗ мені до душі, до яких наук я більше схильний. І вибір припав на технічну спеціальність, так як батько з дитинства прививав любов до електроніки і електротехніки.
Спочатку вибір припав на Харківський Університет Військово-повітряних сил імені Івана Кожедуба. Чому саме цей університет, та тому що я, хотів пов'язати своє життя з електронікою, і було ще таке бажання стати військовим. Таке бажання у мене пішло від діда, який половину свого життя прослужив на підводному човні, потім пропрацював на шахті головним механіком. Але дана спроба не увінчалася повним успіхом і моїм вступом до даного вузу.
Любов до електротехніки у мене не пройшла, і я вирішив вступити до Донецького політехнічного технікуму (ДПТ) на спеціальність Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд
(МЕПС). В даний час це вже не технікум, а коледж, в якому я, власне кажучи, заслужив повагу з першого дня на парі вищої математики у викладачки Надії Мойсеївни, сказавши правильну відповідь на її питання, хоча в групі ніхто не зміг на нього відповісти, а тим більше вирішити. Також хочеться відзначити завідувача електротехнічним відділенням – Кужеля Анатолія Карповича, який поважав мене за працьовитість і з яким я до сих пір підтримую спілкування.
Закінчуючи технікум, став замислюватися про вступ до ВНЗ. Власне, ясна річ в який університет я буду поступати, адже в Донецьку є тільки один університет, в якому можна було отримати вищу освіту за моєю спеціальністю. Було зважено багато за
і проти
, до того ж довго думав, на яку спеціальність подавати документи: на спеціальність Електропостачання промислових підприємств і міст
або Електромеханічні системи автоматизації та електропривод
. Остаточно я визначився зі своєю спеціалізацією в той момент, коли до нас в технікум на останньому курсі навчання прийшов Розкаряка Павло Іванович. Провівши свою, скажімо так, агітаційну роботу, багато хто зробили свій вибір, і вибір був очевидний. Закінчивши ДПТ в 2013 році з відзнакою, я подав документи в ДонНТУ на електротехнічний факультет (ЕТФ) на спеціальність Електромеханічні системи автоматизації та електропривод
. При вступі потрібно було здати вступний іспит за фахом, однак у мене не виникло труднощів при його здачі. У підсумку надійшов на другий курс електротехнічного факультету, ставши студентом групи ЕАПУ-12а. Я розумів, що вчитися буде важко. Тим більше, що достатня кількість друзів, які навчалися за цією спеціальністю, говорили мені, що буде складно. Закінчивши другий курс, скажімо так, зміг влитися
в рух цього університету. У 2014 році відбулися події, які дали чітко зрозуміти, що ДонНТУ – це велика міцна родина, яка втрималася на плаву в цей важкий час. Багато говорити не буду, за період навчання, були злети, були падіння, але ми впоралися. Чому ми? Та тому що моя група ЕАПУ-16м – це велика дружна сім'я, яка завжди підтримувала і підтримує у важку хвилину.
У 2016 році, закінчив четвертий курс, захистивши свій диплом бакалавра на тему Розробка мобільного робота на базі STM32F4
c оцінкою відмінно
. Так як диплом бакалавра вважається не повною вищою освітою, вирішив вступати до магістратури. У цьому ж році, склавши вступні іспити, вступив до магістратури. Мій науковий керівник доц., к.т.н. Мірошник Денис Миколайович, запропонував розвивати тему з робототехнікою все на тій же базі STM32F4.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
На самому першому плані це закінчити навчання в даному навчальному закладі. Далі, знайти гідну роботу, яка буде до душі, на яку захочеться ходити. Природно, створення міцної сім'ї.