Біографія
Особистісне становлення
Я, Воронін Денис Ігорович, народився 6 листопада 1994 року в м. Донецьку Петровського району в звичайній родині: моя мама, Вороніна Лілія Володимирівна,
працює вчителем російської мови та літератури в школі № 87. Мій батько, Воронін Ігор Олександрович, працює монтажником-висотником на ДМЗ
.
З раннього дитинства, я був рухливою, енергійною, допитливою дитиною. З розповідей моїх рідних я дізнався, що в 2 роки я знав весь алфавіт, ніколи не плутаючи схожих букв: ц і щ
, ш і щ
,
збирав картинки з 54 і 65 елементів за 10 хвилин, не знаючи що там зображено, любив грати в футбол і просто швидко бігати, в 4 роки я вже читав і добре грав в шашки і шахи.
У 2,5 року мене зарахували в дитячий садочок Віночок
, в який мені подобалося ходити з першого дня і до вступу до школи.
Там я відразу проявив свої організаторські та лідерські здібності. Діти нашої групи підтримували мене як в позитивних так і в негативних моїх пропозиціях.
Вихователі цим користувалися і направляли нас в потрібне русло.
У такому ранньому віці виявилось, що в мене стійка пам'ять: я запам’ятовував вірші всіх дітей групи, які вчили їх на заплановане свято, і якщо хтось не з'являвся,
то я розповідав за них. Розповідав я артистично, голосно і виразно. Любив сцену. І, завдяки цьому, мене вибрали як одного з учасників святкового концерту,
присвяченого святкуванню 100-річчя шахти Петровська
, який відбувся в ДК ім. Петровського. Мене відзначили як одного з кращих виконавців поезії шахтарської тематики.
Ще один цікавий факт з дитячого життя. Любили нам вихователі задавати різні логічні задачки, які могли вирішити тільки я і мій друг Пашка. Так ось, в кінці дня,
збиралися вихователі і сперечалися хто з нас розумніший, даючи нам на час вирішити якусь задачку. В результаті мені встановили статус Найрозумніший
.
Про дитячий садок у мене залишилися тільки найтепліші спогади.
Минуло безтурботне дитинство, настав час йти до школи. Йшов я на перший дзвінок з величезною цікавістю і інтересом. Улюбленими предметами стали математика та фізкультура.
У початкових класах мій щоденник щодня червонів від зауважень щодо незадовільної поведінки, і як це не парадоксально, від відмінних оцінок.
Навчався я тільки на 5
і нагороджувався похвальним листом всі чотири класи.
У 6 років самостійно записався на секцію з карате. Із захопленням і азартом я займався 3 роки, отримав синій пояс, багато грамот за призові місця в першості з карате м. Донецька та Донецької області.
Але моїм великим захопленням залишався футбол і, залишивши карате, записався в спортивну секцію з футболу. Однак, я дуже вдячний своєму тренерові з карате – це він навчив дотримуватися режиму, робити все під час, не відкладати на потім. Все це допомогло мені успішно займатися спортом і вчитися в школі.
У старших класах з'явилися нові улюблені предмети: алгебра, геометрія, фізика, астрономія, креслення, фізична культура, а також військово-патріотичне виховання.
Математика мені не відразу далася легко, але прикладена завзятість і зусилля дали свої плоди, я став з інтересом вирішувати завдання на кілька тем вперед. Контрольні роботи виконував за 15-20 хвилин на відмінно, брав участь у районних олімпіадах з математики, займаючи призові місця.
А на уроках фізичної культури я відрізнявся кращими показниками серед однокласників.
Урок військово-патріотичного виховання запам'ятався цікавими розповідями вчителя і нашою участю в районних змаганнях Зірниця
,
Молодий боєць
, в яких ми займали І, ІІ – ІІІ місця. У такі моменти ми відчували велику гордість за нашу школу № 100.
Непомітно пройшли шкільні роки і треба визначатися з подальшим навчанням.
Професійне становлення
Ще навчаючись в 11 класі, я записався на додаткові курси з підготовки до здачі ЗНО, які проходили в стінах Донецького Національного Технічного Університету. Можна вважати, що з цього часу і почалося моє студентське життя.
Вибір Електротехнічного факультету
(ЕТФ) не випадковий. Мій дідусь, Прокопенко Володимир Панасович, прищепив мені інтерес до точних наук,
багато років пропрацював на Петровській електростанції. Його аргумент такий: Без світла зупиниться все: підприємства, заводи, лікарні.
Світло – це великий винахід людства, завдяки якому цивілізація твердо йде вперед. У сучасному світі немає життя без електрики
.
І ось успішно здано ЗНО і я зарахований до ДонНТУ. Перший курс навчання давався досить таки не просто, все дуже відрізнялося від шкільної програми. Я старанно намагався виконувати всі роботи по графіку, але це не завжди вдавалося. Завдяки викладачам вузу, їх консультаціям навчання проходило легко та цікаво.
Вчитися ставало все цікавіше й цікавіше. На четвертому курсі брав участь в Вузівської студентській олімпіаді за напрямом Електроенергетика та електротехніка
магістерська програма Електропостачання та енергозбереження
,
в якій зайняв почесне друге місце.
Успішно завершено навчання, отриманий Диплом бакалавра.
Наступним кроком в професійному становленні – навчання в магістратурі.
Науковий керівник моєї магістерської роботи – доктор технічних наук, професор, Ковальов Олександр Петрович.
Тема роботи актуальна і перспективна: Удосконалення методів розрахунку надійності електропостачання споживачів електричної енергії з урахуванням двох видів відмов електрообладнання
.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
На даний момент моїми планами на майбутнє є успішна здача іспитів і захист дипломного проекту. Після закінчення навчання, планую знайти гідну добре оплачувану роботу за фахом з можливістю кар'єрного росту. Також головною метою в житті є, створення міцної, здорової сім'ї.