Реферат за темою випускної роботи
Зміст
- Вступ
- 1. Актуальність теми
- 2. Мета і завдання дослідження
- 3. Виявлення екологічних ризиків при закритті шахт
- 4. Управління ризиком
- 5. Висновки
- Перелік посилань
Вступ
Закриття шахт змінює характер техногенного навантаження на навколишнє середовище. З одного боку, з зупинкою гірських робіт припиняється функціонування цілого ряду технологічних процесів, що надають негативний вплив на навколишнє природне середовище або окремі її елементи. З іншого боку, ліквідація вуглевидобувних підприємств супроводжується нерідко вельми небезпечними екологічними наслідками (ризиками).
1. Актуальність теми
Шахти, як одні з найбільш небезпечних об'єктів, завдають відчутної шкоди навколишнього середовища при своїй діяльності, а після закриття негативний їх вплив суттєво збільшується. Робота присвячена вибору і обгрунтування управлінських рішень щодо запобігання екологічних ризиків при закритті вугледобувного підприємства. Завдання, поставлені в роботі реальні, а їх виконання дозволяє досягти мети.
2. Мета і завдання дослідження
Метою даних досліджень є розробка та обґрунтування управлінських рішень щодо запобігання екологічних ризиків при закритті шахт.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
- Визначити проблеми закриття підприємств вугільної промисловості, провести облік виникнення екологічних ризиків і можливостей по їх запобіганню.
- Проаналізувати управління ризиками при закритті шахти.
- Розробити управлінські рішення щодо запобігання екологічних ризиків при закритті вугільних шахт.
Об'єкт дослідження: шахта, що припинює свою роботу.
Предмет дослідження: технологічні рішення по управлінню ризиками, що виникають при закритті шахти.
3. Виявлення екологічних ризиків при закритті шахт
Закриття шахт, крім значних економічних витрат, має ряд несприятливих з екологічної точки зору наслідків, що впливають на навколишнє середовище як у зоні безпосереднього впливу підприємства, так і в масштабі цілого регіону. При цьому дані негативні наслідки можуть нанести непоправної шкоди навколишньому природному середовищу. [1]
Реабілітація шахт - програма, що розробляється для відновлення фізичних, хімічних і біологічних якостей або потенціалу повітряного, водного і грунтового режимів (порушених видобутком) до стану прийнятного з точки зору регулятивних органів і наступних користувачів землі. Завдання закриття шахт - запобігти або мінімізувати довгострокове негативний вплив на навколишнє середовище і створити самопідтримується природну екосистему або альтернативне використання землі відповідно до узгодженого набором пріоритетів.
Процес експлуатації та закриття шахт обов'язково повинен враховувати очікування і прогнозування змiн, вимоги держави, прибутковість проекту, а також мінімізування впливу на навколишнє середовище.
Більш того, експлуатація та закриття повинні здійснюватися таким чином, щоб уникнути компромісів, пов'язаних зі здоров'ям людей і безпекою в майбутньому; захистити навколишнє середовище і ресурси від фізичного і хімічного руйнування; подальше використання території було вигідним і стійким в довгостроковому аспекті [2].
Екологічний ризик - це ймовірна характеристика загрози, що виникає як для навколишнього середовища, так і для самої людини, в разі різних антропогенних впливів або інших подій і явищ. Будь екотоксикантами - безсумнівний стресор. Оцінка екологічного ризику передбачає, що стресор - це будь-яка дія: хімічне, механічне або польове, яке викликає будь-яка зміна в екологічних і біологічних системах, як негативний, так і позитивний.
Екологічний ризик може успiшно піддаватися управлінню. Для цієї мети необхідно на початку проаналізувати саму, щодо виникнення ризику, ситуацію, розробити і обгрунтувати управлінське рішення в формі закону або нормативного акту, який буде направлений на зниження ризику або пошук шляхів його скорочення [3].
Закриті шахти також є важким тягарем для економіки. Недостатнє фінансування ліквідаційних робіт призводить до ще більшого витрачання грошових коштів на утримання шахти.
Зростаючі очікування з питань захисту навколишнього середовища, прагнення знизити ризики, пов'язані зі здоров'ям людей, конкурентна привабливість землі і збільшує цінність навколишнього середовища як рекреаційного ресурсу є значущими рушійними факторами вдосконалення роботи гірничодобувного сектора. Тиск подібного роду призвело до значного поліпшення регуляторних вимог і практики гірничодобувної галузі в багатьох країнах. І справді, у відповідь на соціальне і регуляторний тиск, багато гірничодобувні компанії і влади по всьому світу впровадили технології, а також політику і практику управління, які значно зменшили негативний вплив гірничодобувної промисловості на навколишнє середовище (Environment Australia, 2002; Gammon, 2002 ; Miller, 2005).
4. Управління ризиком
Управління екологічним ризиком безпосередньо пов'язано з екологічним менеджментом. Управління екологічним ризиком - це процес прийняття рішень про те, що треба робити, коли оцінка ризику вже проведена або точніше: управління екологічним ризиком - це процедура прийняття рішень, коли враховується оцінка прийнятного екологічного ризику, а також технологічні та економічні можливості його запобігання (зниження).
Основна мета управління ризиком полягає у визначенні шляхів запобігання небезпечної ситуації або мінімізації ймовірності розвитку такої ситуації (відомості ризику до прийнятного рівня) з мiнiмальними экономiчними витратами.
Досягнення поставленої мети здійснюється шляхом розробки управлінських рішень (в тому числі у формі правових актів), в яких вказуються методи впливу на ризик:
- правові;
- економічні;
- інформаційні;
- технологічні.
Зазвичай при управлінні ризиком виділяють наступнi процеси:
1. Регулювання ризику - процес нагляду та контролю джерел небезпеки, спостереження за станом НС і її змінами під впливом людської діяльності, перевірка виконання планів і заходів з охорони НПС, раціонального використання природних ресурсів, оздоровленню НПС, дотримання вимог природоохоронного законодавства і нормативів якості НПС. Цей процес здійснюється спеціально уповноваженими державними органами.
2. Оптимізація витрат - процес зниження ризику з метою досягнення такого його рівня, який є розумним і досяжним з точки зору економічних і соціальних факторів. Основою для вибору методів впливу на ризик, використовуваних в управлінських рішеннях, є результати блоку «оцінка ризику», який розглядається як перша ланка управління ризиком.(мал.1)
Малюнок 1 – Оцінка ризику
Стадії блоку «Управління ризиком» наведені на малюнку 2.
Малюнок 2 – Схема процедур Управління ризиком
(анімація: 16 кадрів, 5 циклів повторення, 157 кілобайт)
5. Методи подолання ризиків при закритті вугільного підприємства
Всі ризики, що виникають при закритті вугільних шахт умовно можна поділити на сфери, представлені на малюнку 3.
Малюнок 3 - Класифікація ризиків за сферами
Для гідросфери ризик представляють шахтні води. Технічні експерти заявляють, що близько 60-80% шахт мають гідравлічні зв'язки, що означає, що закрита шахта, розташована неподалік від діючої повинна дренувати воду. Через геохімічних характеристик води - зокрема через високу концентрацію солi, пов'язаної з соленосними вугільними родовищами регіону, або забруднення важкими металами - це становить серйозний екологічний аспект видобутку вугілля. Не всі шахтні води мають високу концентрацію солей. Велика кількість шахт відкачують води придатні як для зрошення земель, так і для соціальних споживчих потреб. В такому випадку, прямий скид таких вод в природне навколишнє середовище також розглядається як втрата економічного ресурсу. [4]
Для атмосфери існує ризик дренування шахтних газів на поверхню. Значна концентрація метану характерна для багатьох вугільних пластів, що розробляються в Донбасі. Управління цим вибухонебезпечним газом є одним з основних питань безпеки при веденні видобутку. Після закриття, можливість фільтрації метану з вугільних пластів на поверхню залишається однією зі значних проблем. Міграція газу може здійснюватися через порожнечі, такі як стовбури, а також через розломи і тріщини, що йдуть від пластів і до поверхні.
У контексті закриття шахт, питання витоку метану повинен завжди перебувати під контролем. У деяких випадках, газ у закритих шахтах може являти собою потенційний економічний ресурс.
В цілому, для навколишнього природного середовища становлять загрозу породні відвали. Наслідки самовільного займання породних відвалів можуть бути значними, а для густонаселених територій Донбасу такі наслідки дуже серйозні. Наприклад, відкрите горіння і повільне горiння можуть призвести до підвищення концентрації таких токсичних речовин як монооксид і оксид вуглецю (СО і СО2), оксид азоту та оксид сірки, а також смолистих викиди що мiстять, полi ароматичні вуглеводи як результат неповного згоряння вугілля.[5]
В целом, для окружающей природной среды представляют угрозу породные отвалы. Последствия самопроизвольного возгорания породных отвалов могут быть значительными, а для густонаселенных территорий Донбасса такие последствия очень серьезны. Например, открытое горение и медленное сгорание могут привести к повышению концентрации таких токсических веществ как монооксид и оксид углерода (СО и СО2), оксид азота и оксид серы, а также смолистых выбросы включая, поли ароматические углеводороды как результат неполного сгорания угля. [5]
Породні відвали протягом ліквідаційного періоду повинні бути погашені і рекультивовуванi, що виключає викид в атмосферу продуктів горіння. Проектом передбачається покриття плоскої частини відвалів суглинком товщиною 0,2 м і родючим шаром 0,7 м. Для зміцнення укосів і терас висаджуються дерева, а укоси озеленюються посівом трав. При цьому запилювання з поверхні рекультивованих відвалів виключається після остаточного озеленення, яке настане після закінчення 3-5 років після змикання крони дерев. Відвали порід після рекультивації до періоду повного озеленення будуть схильні до вітрової ерозії. Крім того, зливовими опадами може відбуватися вилуговування забруднюючих речовин і проникнення їх в грунти підстави і підземні води.
Існує також безліч соціальних ризиків, що виникають при закритті шахти. Наприклад, це ризик підвищення рівня безробіття, тому що необхідно працевлаштування робітників, які залишилися без роботи. Ще гірше, якщо шахта, яка підлягає закриттю, є містоутворюючим підприємством. Після її закриття місто починає порожніти. Тобто виникає ризик зникнення мономіст - міст, чиї житель зайняті, в основному, в одній сфері економіки. У бюджеті міста, зникає головна стаття доходів, а разом з цим і гроші. Перестають фінансуватися об'єкти соціальної сфери, закриваються і руйнуються школи, лікарні, клуби, дитсадки. Руйнується інфраструктура і комунікації міста. Місто перетворюється в економічно депресивну територію.[6]Існують ризики захворювань для жителів районів, що знаходяться в зоні впливу великих підприємств, тому що санітарно-захисна зона нерідко відсутня і навіть в механічної захисної зони можуть перебувати громадські будівлі, що абсолютно неприпустимо.
Для управління ризиками необхідно розглядати методи, які можуть ліквідувати або мінімізувати ризик. (мал.4)
Малюнок 4 - Методи подолання ризиків
Висновки
З припиненням видобутку вугілля, закриттям і затопленням вугільних шахт і розрізів екологічна небезпека зберігається, раніше нанесений природному середовищу екологічний збиток не зникає безслідно, з'являються і можуть виникати в майбутньому нові джерела небезпеки для навколишнього природного середовища в зоні їх впливу. Тому в проектах закриття шахт повинен бути передбачений і в подальшому реалізовано системний екологічний моніторинг і повний комплекс природоохоронних заходів, що враховує всі джерела забруднення та фактори негативного впливу на навколишнє середовище. Для ліквідації ризиків необхідно: вибирати рацiональний спосіб закриття шахти, організовувати водовідведення з закритої шахти, проводити дегазацію виробленого простору, закладку старих виробок, переформування і рекультивацію породних відвалів, проводити постійний моніторинг навколишнього природного середовища на закритому підприємстві і т.д.
Перелік посилань
- Байда О.Д. - Анализ международного опыта реструктуризации предприятий "индустриальной экономики" на примере угольной промышленности – 2005 – 209с.
- Решение геоэкологических и социальных проблем во время эксплуатации и закрытия угольных шахт / Янукович В.Ф., Азаров Н.Я., Алексеев А.Д., Анциферов А.В., Питаленко Е.И. – Донецк, ООО «АЛАН», 2002. – 480 с.
- Башкин В.Н. Экологические риски: расчет, управление, страхование: Учеб. пособие / В.Н. Башкин. – М.: Высш. шк., 2007. – 360с.: ил.
- Оценка рисков в Донецком бассейне. Закрытие шахт и породные отвалы./Филипп Пек/ Подготовлено для ЮНЕП, ГРИД Арендал. – 2009. – 171 с.
- Техногенные последствия закрытия угольных шахт: Монография / Под. ред. Ю.Н. Гавриленко, В.Н. Ермакова. – Донецк, 2004. – 631 с.
- А.С. Домская, Н.Г. Матвеева – Анализ воздействия процессов углереструктуризации на изменение экологической ситуации малых городов Донбасса
- В.Н. Бурков, Д.А. Новиков, А.В.Щекин. Механизм управления эколого-экономическими системами/Под ред. акад. С.Н. Васильева- М.: изд.физ.мат.лит., 2008,-244с.
- В.Т. Алымов, Н.П. Тарасова. Техногенный риск: анализ и оценка./ Уч. пособие,М.ИКУ «Академкнига», 2005,-115с.