Біографія

Особистісне становлення

Я, Чепак Владислав Русланович, народився в середині весни, а саме 11 квітня 1995 в місті Донецьк. Мої батьки: мати - Кологойда Олена Анатоліївна, 1976 року народження; батько - Чепак Руслан Леонідович, 1974 року народження. У мене є молодший брат Кологойда Данило Ігорович, 2004 року народження.

Мої батьки розлучилися, коли мені було 7 років, в той час я закінчував другий клас в школі. Ми з мамою переїхали, і я став ходити в іншу школу. З батьком ми часто спілкувалися і бачилися на вихідних. Згодом моя мама вийшла заміж, і у мене з'явився брат Данило, в той час мені було 9 років. Після закінчення 9 класу школи я став жити з батьком. З дитинства і до сьогоднішнього часу я займаюся різними видами спорту. Однак найбільше мені завжди подобався футбол, інтерес до якого у мене з'явився після відвідин футбольних матчів з моїм дідом. Ми з ним ходили на ігри Донецького Шахтаря які проходили ще на стадіоні Шахтар, після на стадіоні Олімпійський і на Донбас арені. Також ми відвідували гри національної збірної України, коли вони проходили в нашому місті, і іноді гри Донецького Металурга. Крім Донецького Шахтаря, вже досить довго я вболіваю за англійський футбольний клуб Ліверпуль з однойменного міста, і мрію одного разу побувати на їх домашньому футбольному матчі на стадіоні Енфілд. Інтерес до цього футбольного клубу у мене виник після перегляду знаменитого фіналу ліги чемпіонів в 2005 році, коли вони програвали своїм суперникам італійському Мілану після першого тайму з рахунку 3-0, а в другому таймі зуміли забити 3 голи за 6 хвилин завдяки чому зрівняли рахунок, внаслідок чого матч перейшов в серію післяматчевих пенальті де Ліверпуль здобув перемогу 3-2. У тому матчі відзначився голом мій футбольний кумир, капітан Ліверпуля Стівен Джеррард.

Одне з найяскравіших спогадів дитинства - це поїздка в столицю України місто Київ з моїм класом з першої школи. Ця поїздка проходила під час новорічних свят, ми відвідали новорічну виставу в національному палаці мистецтв Україна. Там нам провели екскурсію по багатьом відомим місцям Києва таким як: Києво-Печерська лавра, Софійський собор, Володимирський собор, Михайлівський Собор, Золоті ворота, Андріївський узвіз і Майдан Незалежності де була головна ялинка країни. Так само, звідти залишилися яскраві спогади від першої в житті поїздки в метро.

Навчання в школі

В свій перший клас я пішов в школу №60 міста Донецька, це було 1 вересня 2001 року. Після переїзду я почав ходити в школу №100 Петровського району міста, в якій я довчився до кінця шкільного навчання в 2010 році. Моїми улюбленими уроками як недивно були такі гуманітарні науки як географія та біологія, а найважче давалися алгебра і геометрія. Навчався в школі я середньо, був твердим хорошистом.

Професійне становлення

Під час навчання в 9 класі школи я вирішив продовжити своє навчання в професійному технікумі або коледжі, і дізнався від своїх однокласників про Донецькому електрометалургійному технікумі. В який ми з кількома моїми однокласниками записалися на підготовчі курси, після проходження яких ми успішно здали вступні іспити. Після цього в приймальні комісії нам запропонували кілька спеціальностей на вибір. Так як, мені завжди було цікаво знати, з чого складаються і як наводяться в дію різні пристрої і механізми, попередньо порадившись з близькими мені людьми, я вибрав спеціальність Обслуговування та ремонт обладнання металургійних підприємств. На цю ж спеціальність надійшов і один з моїх друзів однокласників, що допомогло при освоєнні до студентського життя. У перший рік навчання ми пройшли шкільну програму 10-11 класів, в наступні роки більшість предметів було профільними. На цих профільних предметах нам розповідали про технології металургійного виробництва та конструкції різних металургійних агрегатів і машин. З усього курсу навчання в технікумі, особливо мені сподобався предмет комп'ютерне 3D проектування за допомогою програми Компас-3Д, так як креслення олівцями давалося мені досить складно, а ця програма допомагає побудові креслень і об'ємних 3Д моделей будь-якої складності.

Особливо хотілося б відзначити і подякувати за успішне проходження навчання в технікумі нашого куратора Вахітову Любов Василівну, Обнорского Галину Юріївну і мого керівника з дипломного проекту Леонова Віктора Григоровича. У 2014 році під час закінчення навчання в технікумі, нам запропонували продовжити своє навчання за прискореним курсом (2 роки) спеціальності Інжиніринг і технічний менеджмент металургійного обладнання в ДонНТУ на кафедрі МОЗЧМ. Хоч тоді було важке час, самий розпал військового конфлікту, я вирішив туди поступити, тому що мені подобається моя спеціальність, і я хотів продовжити її вивчення. Влітку того ж року я здав вступні іспити, і успішно вступив.

2 роки навчання в бакалавраті пройшло швидко, досить успішно і результативно, багато в чому завдяки викладачам нашої кафедри які всіляко допомагали нам в освоєнні нових знань. І я вирішив продовжити своє навчання в магістратурі, вибравши своїм науковим керівником Бєдарєва Сергія Олександровича. Разом ми визначилися з темою моєї магістерської роботи - Дослідження параметрів відсічних елементів системи бесшлакового випуску з кисневого конвертера.

28 листопада 2017 роки я взяв участь в ХVI - республіканської студентської науково-технічної конференції Технологічні машини і обладнання з темою доповіді - Типи відсічних елементів для введення в ванну кисневого конвертера.

Цілі, плани і бачення майбутнього

В найближчому майбутньому хотілося б закінчити написання і успішно захистити магістерську роботу. Але головне бажання - це звичайно, завершення військового конфлікту в нашому регіоні. Хотілося б, щоб наші індустріальні підприємства відновили свою працездатність, на одному з яких я буду успішно працювати, розвиватися професійно і особистісно довгі роки. Так само в планах залишається подальше заняття спортом, проведення здорового способу життя, отримання водійських прав і глибоке вивчення англійської мови.