Біографія
Дитинство
Народився я 31 січня 1995 в чудовому місті Донецьку. Мої батьки, Деговцова Лідія Миколаївна та Деговцов Володимир Миколайович, працювали на Донецькому металургійному заводі.
У ранньому дитинстві не було нічого особливо примітного, про що цікаво було б розповісти. Переломи рук і ніг, події, що вплинули на формування моєї особистості, та все інше цікаве розпочалося зі шкільного віку.
Школа
Навчався я у школі №31 з 1 по 9 клас. По відміткам я був десь між хорошистом і відмінником, одночасно з тим, був самим здібним до точних наук учнем у класі, через що часто брав участь в різних олімпіадах. Моє ставлення до школи було позитивним, так як будь-яку тему я міг засвоїти, просто будучи присутнім на уроках, тому необхідність в заучуванні навчального матеріалу вдома, просто була відсутня. І за межами навчального закладу, я практично не витрачав час на навчання. Крім того, у нас були прекрасні викладачі, які вміли легко і доступно пояснити будь-який матеріал і завжди були дуже приємні в спілкуванні.
Окремо так само варто відзначити, що влітку між 8-им та 9-м класом, я раптово почав дуже активно цікавитися музикою, переважно російськомовним роком, а пізніше і іншою музикою. До того, музикою не цікавився зовсім.
Так як клас у нас був невеликий, а паралельного не було, коли після закінчення 9-го класу багато хто вирішив поступати в різні технікуми і коледжі, наш клас був розформований. Тому я продовжив отримання середньої освіти в Донецькому технічному ліцеї.
Як і в 31-й школі, ДТЛ порадував дуже якісно підібраним педагогічним складом. Успішність в ДТЛ була така ж як і в школі, але в ньому я вже не так виділявся за здібностями до точних наук, тому що інші учні класу були так само дуже здатні. Зате почав виділятися в іншому: я був самим відстаючим з англійської мови. Англійську в ДТЛ викладали дуже якісно, тому я відчув досить різку недостачу знань, особливо на фоні решти класу. Щоб ліквідувати відставання, я записався на додаткові заняття з англійської, і за кілька місяців дійсно значно зменшив відставання, але що набагато важливіше - я зрозумів, що мова досить легко вчиться, якщо цілеспрямовано її вчити і намагатись вникати. Правда усунувши недолік знань в базовій граматиці мови, я не став продовжувати її вчити, але усвідомлення того, що вивчення іноземної мови не є заняттям недосяжно складним, зіграло свою роль пізніше.
Після завершення 11 класу успішно здав зовнішнє оцінювання, набравши таку кількість балів, яка дозволяла гарантовано вступити саме на ту спеціальність на яку я захочу, абсолютно не переживаючи про конкурс.
Університет
По закінченню школи було ясно одне: вища освіта повинна бути технічною, тому вибір університету проблемою не був, але зі спеціальністю все було не так просто. В цілому, мені були цікаві 2 теми: авіація та електроніка. Але на щастя, довго шукати і вибирати не довелося, тому що практично відразу ж як прийшов на приймальню кампанію, натрапив на стенд КІТА і серед запропонованих спеціальностей знайшов Електронні пристрої та системи
, що цілком відповідало моїм інтересам, і ознайомившись з описом спеціальності, я подав документи. Певна річ, було і ще декілька альтернативних варіантів, але для себе я відразу ж вибрав саме цю спеціальність.
Як і в школі з ліцеєм, в університеті мені дуже пощастило з викладацьким складом. Однак, на відміну від школи, університет вже не дозволяв відкрито халтурити, і тут вже довелося починати серйозно ставитися до навчання. Однак, проблемою це не було, так як до трудностей я був готовий, адже ще під час приймальної кампанії, мене попередили про те, що спеціальність не з найлегших.
Під час навчання в університеті, в моєму житті дуже багато що змінилося і дуже багато мені довелося переосмислити. Змінилися мої інтереси, захоплення, смаки, погляди на життя, на світ, на самого себе і навіть самі очі
, які формували ці погляди, зазнали дуже суттєві зміни. Абсолютно все в мені, що не було намертво прибито цвяхами - змело потоком подій. Можна навіть сказати, що той я, яким я був, коли поступав в університет, і той я, що випускається з нього - дві абсолютно різні людини.
Також, з примітного можна відзначити, що в кінці 4 курсу в мені почав прокидатися інтерес до іноземних мов, а вже на 1 курсі магістратури цей інтерес сформувався в чіткий намір навчати і вивчити, щонайменше, 2 іноземні мови.
Плани на майбутнє
У найближчому майбутньому, певна річ, я планую захистити магістерську роботу і почати працювати за своєю спеціальністю. Довгострокові плани полягають у вдосконаленні навичок пов'язаних з моєю спеціальністю, забезпеченні кар'єрного росту і, як було сказано вище, в вивченні декількох іноземних мов до рівня вільного володіння.