Біографія
Особистісне становлення
Я, Єрмолінський Андрій Андрійович, народився 25 листопада 1994 року в Донецьку в родині інженера, оператора та інструктора з бойових мистецтв, свого тата - Ермолiнського Андрія Петровича, і прекрасного вчителя, мами - Єрмолінськоi Тетяни Олексіївни. Мої батьки дали мені все, щоб вирости порядною, вихованою і розсудливою людиною. Вони виховували мене в важких умовах, але, незважаючи на всі труднощі, у них вийшло.
У дитинстві мені завжди подобалося фантазувати і придумувати собі пригоди, а ще я дуже любив конструктори, металеві, пластикові, які з'явилися трохи пізніше. Мама вирішила, що мені потрібно духовне виховання і наполягла на тому, щоб її син почав займатися музикою та образотворчим мистецтвом, а батько - вирішив приручити до східних єдиноборств. В результаті я почав вивчати гру на фортепіано, гітарі, скрипці, займався танцями і карате. У такому віці я часто спостерігав, як мій тато займався електронікою, збирав радіоприймачі, ремонтував телевізори та програвачі. Ще з раннього дитинства я пам'ятаю, як стоять по всьому будинку телевізори, кінескопи і запах каніфолі від паяльника, яким тато ремонтував цю техніку.
Як і більшість дітей, я не любив школу. Мені здавалося, що там дуже нудно і весь час хотілося шукати пригод. На жаль, я так і не зміг порозумітися зі своїми однокласниками аж до старшої школи. Вчителі виховували нас дуже строго, але привчали до гарної дисципліни. У старших класах мені запам'яталися кілька вчителів, які вплинули на мене - наприклад, мій учитель математики, Любов Василівна. Нам спочатку було складно спілкуватися, але з часом я зрозумів, що математика це те, з чим буде постійно пов'язана моя доля, так що вчитися став краще і почав розбиратися в тому, що вивчаю. І за всі роки навчання в школі, я не відчував того, де і чим я буду займатися в майбутньому.
Професійне становлення
Моє професійне становлення почалося в 11 класі, коли доля звела мене перед вибором, чим я хочу займатися в майбутньому. Успішно склавши зовнішнє незалежне тестування, я подавав документи на дуже різні спеціальності - медики, метрологи, програмісти, технологи, і в підсумку надійшов на АУП. І я ніколи не шкодував про свій вибір.
Тому в університеті і почалося моє становлення. Перші курси були дуже складними, доводилося багато працювати, вчити і розбирати по поличках отриману в університеті інформацію. Саме перші роки навчання в ДонНТУ навчили мене, як потрібно розбиратися з матеріалом, як слід його вивчати і запам'ятовувати.
Але університетське життя розділилося для мене на два етапи: «до війни» і «після миру». Воєнний стан відокремив багато, з чого складався звичний світ. З одного боку, це сумно і боляче, а з іншого - починаєш розуміти, які речі потрібно цінувати, чим дорожити і заради чого боротися.
Такий стан речей змусило мене почати займатися волонтерською діяльністю, рухатися в різних напрямках. У 2015 році волонтерський рух був в самому своєму розквіті, і це допомогло мені віддати частину себе тим, хто потребував допомоги.
На третьому курсі я вибрав собі наукового керівника, Оголобченко Олександра Семеновича, а також технологічний процес, який буду досліджувати - гідротранспорт. З оцінкою «відмінно» захистив бакалаврську роботу за своїм технологічним об'єкту. З 2015 року став старостою групи, займався в студентському клубі, брав участь в розважальних заходах.
У 2016 році вступив до магістратури за своєю спеціальністю, працював на кафедрі лаборантом, а тепер оператором в центрі інформаційних комп'ютерних технологій (ЦІКТ), де займаюся комп'ютерними комплектуючими, ремонтом, обслуговуванням ПК, а також серверними системами, які працюють під управлінням операційних систем Windows Server і Linux.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
У найближчі роки я планую працювати в університеті, набиратися практичних навичок роботи з мережевими технологіями, автоматизованими системами управління, комп'ютерною технікою. Потім хотілося б піти на велике виробництво, або підприємство, і займатися проектуванням або обслуговуванням мережевих систем або АСУ ТП, програмуванням промислових контролерів.
Звичайно, головна мета на сьогодні - гідно закінчити навчання в університеті за всіма спеціальностями, освоїти теоретичні знання, які були отримані і розібратися, як і де їх можна застосувати.
Безумовно, багато і творчих планів. Дуже хотілося б повернутися до написання пісень, картин. Адже не можна відпускати від себе творчу, духовну складову.
Можливо, що нинішній стан змусить виїхати з міста після закінчення навчання. В такому випадку, в планах знайти себе вже на новому місці по своїй спеціальності. Головне, нічого не боятися і бути впевненим, у своїй здатності розібратися з будь-яким поставленим навіть перед самим собою завданням.