Біографія

Особисте становлення

Я, Луньова Анастасія Василівна, народилася 18 квітня 1995 в місті Горлівка Донецької області в родині військових і інженерів. Мене все життя виховував дідусь, Афанасьєв Віктор Стефанович. З самого дитинства, а точніше з 14 років він працював заради своєї сім'ї. У 18 років пішов служити в армію, де був в гарячих точках. Переїхавши з Росії в Горлівку, працював на шахті Калініна 10 років, а потім влаштувався на великий завод "ТОВ Концерн Стирол", де пропрацював старшим монтажником і бригадиром 35 років. На роботі його дуже поважають і до цього дня, тому, що він висококваліфікований фахівець. Як він каже:"Вік живи, вік учись". І мабуть, ця фраза стала для мене девізом по-життю. Я дуже пишаюся своїм дідом, і вдячна йому за все що він зробив для мене. І найголовніше, це те, що з самого дитинства мене навчили цінувати людську працю, і любов до працьовитості на благо досягнення своїх цілей.

Коли я була маленькою, мене в 4 роки записали на спортивно-бальні танці, і мені шалено до душі стало таке хобі. Виступали на всіляких концертах, їздили по області і брали участь у змаганнях між колективами Донецької області. З самого детсва я думала що після закінчення школи вступатиму в інститут культури у напрямку Хореографія. Але на жаль, в нашій країні, творчі професії не дуже корисні, як наприклад спеціальності технічного напрямку. І я вирішила всеж таки вибрати той напрямок, де я буду затребуваним фахівцем. У 2002 році мені шалено захотілося навчиться грати на фортепіано, і мене записали в музичну школу №1. Сольфеджіо, музична історія та література, вокал-предмети не такі легкі як мені здалося на перший погляд. Раз на рік у мене був академічний іспит, і кожен раз я хвилювалася як будь то це був мій перший залік. І я дуже вдячна своїм родичам, які мене підтримували в такі хвилюючі для мене моменти. У 2008 році я отримала середню музичну освіту по класу фортепіано.

Завжди полюбляла рукоділля, вишивки, плетіння бісером, всілякі підробки своїми руками, і в проміжку ходила в школу №79 «Маленькая страна» на гурток бісероплетіння. Моя бабуся, Марія Онісьемовна, людина яка навчила мене рукоділлю. Як зараз пам'ятаю, завжди вона що то плела, в'язала, шила, і все, як мені здавалося непотрібне, в її руках ставало прекрасним. А ще, я дуже любила перебувати з нею поруч, коли вона готувала для нашої сім'ї вечерю. Для жінки необхідно вміти смачно приготувати і нагодувати свою сім'ю, і гостей пригостити чимось смачним. Перший пиріг з яблуками приготований мною, став до душі моїм друзям, і в цьому є заслуга моєї бабусі.

З самого дитинства мене навчили любити книги, тому, що це не тільки розвиває пам'ять, а й ще з книг можна виділити деякі цінні моменти, які можуть стати в нагоді в нашому житті. І до сих пір, я люблю у вільний час прочитати вірші Єсеніна, дізнатися яка любов була раніше в романах Шарлотти Бронте, і перечитати п'єси великого Шекспіра. Вдома у нас велика Біблеотека, з унікальними книгами. І я пам'ятаю як мені розповідали, що раніше книги дуже цінувалися, і коштували великих грошей. Та й зараз, гідна книга, коштує не малих грошей, і з можливістю знайти ту чи іншу книгу в інтернеті, у людей пропадає почуття матеріальної цінності книг. Адже не те відчуття, коли ти з екрану читаєш щось, але ж вся принадність книг-це перегортати кожну сторінку, чути запах книги. И я дуже ціную те, що у мене є можливість відчути такі моменти.

Професійне становлення

У 2000 році я поступила в Горлівську загальноосвітню школу, де навчалася 11 років. Ще з дитячому саду у нас утворилася своя маленька сім'я з хлопцями, і в подальшому, ми ні на рік не розлучалися, але після закінчення 9 класу, деякі з хлопців та дівчат вступили до технікуму. І до цього дня, ми спілкуємося, дружимо і зустрічаємося. Коли настав день останнього шкільного дзвінка, останнього випускного балу, я відчула те, що 11 років в стінах школи, я прожила як маленьке життя, про яку буду згадувати з посмішкою на обличчі. Багато чому навчили нас в школі, і все таки це були прекрасні роки.

У 2012 році я поступила на перший курс в Донецького Національного Технічного Університету. Як правило, дівчата віддають перевагу більш гуманітарних предметів і професії, але мені дуже сподобалася спеціальність «Приладобудування», а особливо Екологічний моніторинг. На 3-му курсі університету з'явилися такі предмети як: Метрологія, Стандартизація і Сертифікація, Інтелектуальна власність, Екологічні прилади, і я почала розуміти, що мені цікаво поглиблено вивчати основні предмети моєї спеціальності. Так, як в Донецькій області в більшій мірі проблеми з екологією, за рахунок того, що на території безліч заводів і шахт, я вибрала собі тему для бакалаврської роботи пов'язану з моніторингом екологічного стану в стічних водах нашої області. У 2016 році я захистила бакалаврську роботу на тему «Вимірювання концентрації зважених часток в стічних водах вугільних шахт» на оцінку добре. І поступила на перший курс магістратури Донецького національного технічного університету.

Цілі, плани і бачення майбутнього

Після закінчення університету я сподіваюся на те, що буду працювати за спеціальністю, адже у мене був маленький досвід роботи в цій галузі на виробництві, і це досить цікаво. Відділи контролю і якості, моніторингові станції, вивчення екології нашого краю-на мою думку, це цікаво і найважливіше те, що моя спеціальність приносить не малий внесок в майбутнє нашого краю. А ще у мене виникло бажання, що б вступити і отримати другу вищу освіту в області Правознавця. За роки навчання в університеті, я переконалася в тому, що мені дуже цікаві гуманітарні науки, пов'язані з документацією, законами. І я хочу більш поглиблено зайнятися вивченням таких наук. Ну і як всі дівчата, хочеться створити сім'ю. І я впевнена, що я зроблю все можливе для того, що б мої діти отримали гідну освіту. думаю, що мої батьки дали мені дуже цінні уроки, які мені допомогли в житті, і своїм дітям я донесу все те, чого мене вчили на протязі усього мого життя.