Біографія
Я народилася 29 липня 1995 року у місті Сніжне Донецької області (до речі, назва виправдовує очікування: тут дійсно сніжно взимку). Не маю ні найменшого уявлення, що це був за день, (крім того факту, що за календарем він випадав на суботу), але враховуючи, що на дворі стояло літо, припускаю, що було тепло. Але це не точно. Взагалі, Сніжне – це не моє рідне місто. Це скоріше рідне місто моєї мами, Ірини Володимирівни. Вона тут народилася, виросла, провела дитинство і шматочок юності. Після закінчення Харківського Політехнічного Інституту вона знову повернулася в рідну домівку, де проживає до цих пір і працює в якості інженера-технолога на Сніжнянському Машинобудівному Заводі.
Моїм же рідним куточком по праву вважається мальовниче село Степанівка, яке розташовано за півгодини їзди від вищезгаданого Сніжного. У цьому селищі я прожила безтурботні шість років. Моє дитинство проходило на свіжому повітрі під керівництвом моєї двоюрідної сестри Жені, а також няні за сумісництвом. Все дитинство ми провели рука об руку. Синці та садна ми теж отримували разом. Моїм вихованням в основному займалася мама, так як тато, Олександр Анатолійович, був на роботі більшу частину часу. Закінчивши Луганську Сільськогосподарську Академію, він працював інженером-механіком. Як бачите, любов до технічних спеціальностей у мене в крові. У дитячий садочок я не ходила, тому мама навчала мене вдома. Вона прищепила мені, хоч і з деякими труднощами, любов до читання. Та й в цілому: рахувати, читати і писати, а також таблицю множення, – всьому цьому навчила мене мама. Вона займає місце мого найголовнішого і найулюбленішого вчителя, який продовжує давати мені нові знання по цей день.
Влітку 2001 року тата не стало. Ми з мамою переїхали назад в Сніжне до бабусі і дідуся по маминій лінії. Закінчивши перший клас в Степанівській загальноосвітній школі, я пішла до другого класу вже тут. Школа №10 стала моїм новим «вченим будинком». Чи не сказала б, що я дуже любила ходити в школу або, що я з натхненням вчилася, але двійок і трійок у мене не було, та й четвірки я отримувала дуже рідко. Пам'ятаю, коли отримала кол за те, що не підготувала домашню роботу, то проревіла весь день. Як це я, кругла відмінниця, – і кол! У чому була причина я так і не пам'ятаю: чи то я забула записати, то чи листочок із завданням десь загубила, але після цього інциденту я готувалася до занять дуже ретельно, для чого спеціально телефонувала однокласникам, щоб переконатися, що нам нічого не задавали, крім записаного у мене в щоденнику.
За час навчання я здружилася з класом, знайшла наставників в обличчі своїх вчителів. Моя перша вчителька, Косих Євгенія Захарівна, показала мені, як пережити перехід в іншу школу, коли я була маленькою переляканою дитиною. Вона допомогла адаптуватися в новому класі, влитися в навчання (враховуючи, що у першому класі всі предмети викладалися виключно українською мовою, спочатку були деякі труднощі). У молодших класах мені подобалися уроки образотворчого мистецтва і праці. У свій час я займалася орігамі та вишиванням хрестиком. Трохи пізніше я захопилася в'язанням гачком і спицями, періодично в'яжу і зараз. Взагалі-то я завжди любила робити всякі вироби і придумувати нові застосування звичним предметам.
У середній школі я любила математику, географію та мови. Дуже добре пам'ятаю нашого директора, Чупис Любов Михайлівну, яка вела у нас російську мову і літературу. Вона, можна сказати, прищепила мені любов до рідної мови і великих творів. Якось ми з нею посперечалися на шоколадку, що я прочитаю за вихідні «Собаку Баскервілів» Артура Конан Дойля. У понеділок, коли я прийшла, вона задала мені кілька питань за твором, і коли я відповіла на них, вручила мій заповітний приз. Кумедний випадок, але було дуже приємно. Сам директор подарував мені шоколадку. Після цієї ситуації я вперше спробувала себе в якості поета. Це були якісь віршики про школу і кілька поздоровлень з днем народження. Всерйоз я цим ніколи не займалася, а мої перші твори прикрашають листівки, які я дарувала мамі і дідусеві.
За час навчання в середній школі я близько зійшлася з вчителькою географії, Чеховською Іриною Павлівною. Це відмінний викладач і просто чудова людина. Вона дуже багато зробила для мого класу, і мене зокрема. Вона прищепила нам любов до природи, навчила обдумувати свої дії і піклуватися про навколишній світ. Також Ірина Павлівна вчила нас розвивати різні здібності і висловлювати свої думки. У мене до цих пір залишилися роботи, які ми обговорювали і готували під її чуйним керівництвом, грамоти з різних вікторин і відкритих уроків, різні ребуси і малюнки живої природи, які ми на цих уроках показували. Саме тоді я вперше відкрила свої здібності до малювання і навіть деякий час займалася з викладачем із художньої школи, що вела у нас додаткові заняття.
Мої ранні
роботи
У 2008 році нашу школу закрили. Адміністрації міста не вистачало коштів. У той рік закрилося ще кілька шкіл, які не вписувались «в план». До того ж район у нас не особливо населений, я б сказала, вимираючий: одні старички довкола. Тому було прийнято рішення нашу школу закрити, а всіх дітей перевести в сусідній навчальний заклад. 9-й клас я провчилася вже в школі № 5. Адаптувалася я майже відразу, так як вчилася зі своїми однокласниками з минулої школи. З іншими ми дуже швидко знайшли спільну мову і влилися в колектив з «мінімальними втратами».
Складніше було в десятому класі, тому що це був передвипускний клас, доводилося пройти розподіл і вибрати напрямок: фізико-математичний або хіміко-біологічний. Я вибрала фіз-мат, а більшість моїх друзів хім-біо, тому мені довелося знову освоюватися в новому колективі. Декого я вже заочно знала, так що з часом звикла і до однокласників, і до нової програми, де упор був на мою улюблену математику і трохи не так улюблену фізику. Я завжди добре знала і любила алгебру і геометрію, а завдяки нашому вчителю математики, Борисенко Володимиру Михайловичу, полюбила їх ще більше. Він вчив нас аналізувати задачу і вибирати найбільш коротке і красиве рішення, доступною мовою пояснював складні формули, після чого вони здавалися простими і зрозумілими. Для мене він – приклад людини, яка любить свій предмет, і вміє прищепити це почуття іншому.
У старших класах він організував для нас підготовчі курси з математики. Ці курси були при Донецькому Національному Технічному Університеті. Від Володимира Михайловича я вперше почула про цей вищий навчальний заклад. А після поїздки в 10-му класі з хлопцями з курсів на день відкритих дверей в ДонНТУ почала всерйоз замислюватися про вступ саме туди. Володимир Михайлович нам допоміг підготуватися, щоб успішно здати ЗНО, і дав ази вищої математики. Ми намагалися старанно вчитися і вбирати усі ті знання, що він нам давав, але іноді відходили від наміченої мети. Тоді він нарікав: «Що з вас, ледарів, виросте?». Не переживайте, Володимир Михайлович, – щось все-таки з нас виросло.
У 2012 я поступила в ДонНТУ на Факультет Комп'ютерних Наук і Технологій. Треба сказати, що на момент подачі документів до ВНЗ, ДПІ був пріоритетним, і навчатися я хотіла саме на КНТ. Коли мені подзвонили і сказали, що я все-таки пройшла, дуже зраділа і поспішила забрати документи з ЛНУ імені Даля, куди я поступила у першій хвилі. Довелося наполягти на своєму рішенні, тому що в Луганську не хотіли віддавати мої документи. Мовляв, хороші учні їм самим потрібні. Але я була твердо налаштована вчитися в Донецьку в одному з найпрестижніших ВНЗ країни.
З початком навчання я швидко забула школу: нові враження, нові люди, нові вимоги. Вчитися було важкувато. Перша сесія, як не дивно, пройшла нормально, а ось другу я здавала з деякими складнощами. Все-таки другий семестр розслабляє: весна, купа свят, – не до навчання, одним словом. Але це не завадило мені наздогнати своїх одногрупників і добре здати сесію.
Найбільше мені запам'ятався курс дискретної математики, яку нам викладав Бабаков Роман Маркович. Він цікаво і зрозуміло все пояснював, пробуджуючи інтерес до свого предмету. Мені подобалося проводити операції на множинах, будувати ДНФ і КНФ, мінімізувати їх. У другому семестрі з початком теорії графів тільки зміцнилася моя захопленість діскреткою, яка спричинила за собою інтерес до кінцевих автоматів і згодом визначила тему моєї дипломної роботи «Розробка та дослідження методу аналізу автоматів-розпізнавачів, породжуваних локальними перетвореннями еталона».
Також мені подобалося верстати сайти та розробляти бази даних. За роки навчання я освоїла ази програмування і навчилася підходити до вирішення завдання з аналітичної точки зору. На п'ятому курсі розробляла програму для складання екзаменаційних квитків для ВНЗ.
Також я захопилася прослуховуванням такого жанру музики, як рок, і можу похвалитися тим, що серед моїх знайомих навіть є один учасник рок-групи. Останнім часом зайнялася малюванням олівцем і чорно-білою фотографією. Ці захоплення допомагають мені розслабитися і виразити себе.
В найближчому майбутньому я хотіла б успішно закінчити ВНЗ і захистити диплом на відмінно. Хочу знайти собі застосування в житті, і не тільки в плані роботи. Хочу знайти справу, яка б мені подобалося і якій я б, не шкодуючи, віддавала свої сили. Планую розвивати свої навички в малюванні і фотографії. Хочу навчитися передавати красу природи на папері і запам'ятовувати її не тільки в своїй пам'яті. Також в моїх планах є пункт «відвідати Пітер», а в перспективі, побувати в Шотландії.