Казанцев Максим Олексійович

Біографія

Дитинство

Я народився 28 серпня 1994 року в місті Макіївка Донецької області, на Україні. Мати - Казанцева Наталія Олександрівна, народилася 13 січня 1970 року в місті Макіївка, за освітою - інженер-економіст, закінчила ДПІ. Батько - Казанцев Олексій Анатолійович, за освітою - гірський технік, народився 3 червня 1971 року в місті Донецьк.

У дитинстві я багато часу проводив вдома, моїм улюбленим заняттям був дитячий конструктор LEGO. Я міг годинами сидіти і що-небудь з нього майструвати. Батькам подобалося моє захоплення, на свята я регулярно отримував нові комплекти деталей в якості подарунків.

Шкільні роки

Коли мені виповнилося 7 років, я пішов в перший клас місцевої початкової школи. Я був трохи замкнутий, тому не відразу навчився легко спілкуватися з однолітками. Приблизно в той же час, батько подарував мені ігрову приставку PlayStation 1. Так у мене з'явилося нове захоплення, хоча я все ще іноді що-небудь конструював у вільний від школи час.

Відразу після того, як я закінчив 2 клас, школа була закрита через проблеми з фінансуванням, тому до 5-го класу мені довелось доучуватися вже в іншому місці. У новій школі рівень освіти залишав бажати кращого, з цієї причини батьки прийняли рішення про моє переведення в школу №61 при Макіївському ліцеї, який знаходився вже не в рідному селищі, а в самому центрі міста Макіївка. Ліцей мав добру репутацію і славився високим рівнем підготовки своїх випускників.

До моменту прийняття рішення про переведення, у мене вже був мій перший персональний комп'ютер. З того моменту я весь свій вільний час проводив граючи в комп'ютерні ігри.

Вступні іспити я здав без проблем. Паралельно навчанню в самій школі, я почав навчатися в спеціалізованому центрі іноземних мов LOGO.

На відміну від шкільної програми, вивчення англійської мови мені дійсно приносило задоволення. Не в останню чергу, так було завдяки викладацькому таланту Комарової Наталії Олександрівни, яка, незважаючи на мою природну лінь, змогла знайти до мене підхід і наділити любов’ю до англійської мови.

Протягом наступних 3 років навчання в центрі LOGO у мене виявилися здібності до вивчення англійської мови. На той час, я вже на повну користувався інтернетом, що в сукупності з онлайн-іграми дозволяло мені спілкуватися, нехай і в письмовому форматі, але все ж з носіями англійської мови.

Після закінчення 8-го класу, школярі отримували можливість скласти іспити та вступити до ліцею, при якому перебувала школа. Так я і зробив. На той час, в LOGO для мене також відбулися зміни. Тепер моїм викладачем був Суханєнко Олександр Миколайович. Всупереч побоюванням, новий викладач був нітрохи не гірше ніж попередній, а новий навчальний матеріал вдало ліг на вже існуючийфундамент знань.

Коли я перейшов у 9 клас, в ліцеї з'явився американський волонтер з міжнародної організації «Peace Corps», Нейтан Хендрікс. Отримані до того моменту знання англійської мови, дозволяли мені вільно з ним спілкуватися. Так я отримав досвід спілкування з носієм мови наживо.

До кінця навчання в ліцеї я остаточно переконався в необхідності по максимуму використовувати накопичені за 6 років знання англійської.Я прийняв рішення стати перекладачем та піти навчатися у Донецький національний університет на факультет іноземних мов.

Все змінилося під час здачі іспитів ЗНО, в якості альтернативи, беручи до уваги свої захоплення комп'ютером, я вирішив подати документ і на факультет комп'ютерних наук і технологій Донецького національного технічного університету. Після здачі всіх іспитів з'ясувалося, що плата за навчання в ДонНУ невиправдано висока, крім цього, конкурс під час вступу був більше ніж 10 осіб на місце. Разом з тим, на ФКНТ ДонНТУ був збільшений об’єм держ. замовлення. Розуміючи, що спеціальність програміста буде затребувана ще довгі роки, я послухався ради Суханєнко А.Н. іподав оригінали документів в ДонНТУ.

Студентство

Перші семестри навчання мені, як колишньому перекладачу далися нелегко. Найбільш проблемними були математичний аналіз і алгоритмізація, які, до того ж, були профільними предметами. Через те що мені бракувало часу, вивчення англійської довелося кинути.

Наприкінці 2 року навчання стало значно легше, з'явилися дисципліни, які викликали у мене неабиякий інтерес. До числа таких дисциплін можна віднести об'єктно-орієнтоване програмування, кілька курсів по темі баз даних, а також розробку міжплатформенного програмного забезпечення.

До закінчення бакалаврату, я без проблем справлявся з академічним навантаженням. За 4 роки навчання я жодного разу не пошкодував про своє рішення про вступ. Складання вступних іспитів до магістратури сумнівів не викликало. Однак, навіть тоді я не знав в якій конкретно області сфери IT хотів би отримати професію.

Розуміння того, чим би я хотів займатися прийшло після вступу до магістратури. За порадою Привалова М.В., хоч і без особливого ентузіазму, я почав вивчення мови програмування високого рівня Java. Згодом мова мені подобалася все більше і більше. Завдяки приятелю, який вже кілька років працював в області розробки великих систем для підприємств на платформі Java, я зміг отримати більш чітке розуміння того, в якому напрямку рухатися далі.

Не менш важливою подією на шляху мого становлення як програміста, стало проходження співбесіди на посаду фронтенд розробника в невелику компанію. Співбесіда була свідомо провальна, так як в даній області мої вміння обмежувалися академічною програмою декількох курсів, які, до того ж, були закінчені кілька років тому. Проте, отриманий в результаті співбесіди досвід складно переоцінити. Після розмови з інтерв'юером я вирішив освіжити і примножити свої знання в області фронтенд розробки. Через місяць, повторно вивчивши основи, я зрозумів, що це зовсім не моє. В результаті, з новими силами я повернувся до вивчення Java.

Через місяць після початку останнього року навчання в магістратурі, я остаточно визначився з напрямком моєї подальшої самоосвіти. Після недосконалого, динамічно типізированого JavaScript, Java здавалася логічною і зрозумілою. Придбані в шкільні роки знання англійської дозволяли мені, без особливих зусиль, освоювати технічну літературу, а також користуватися зарубіжними інтернет-ресурсами.

Моє головною метою на найближче майбутнє є отримання досвіду комерційної розробки систем Java Enterprise, а також більш глибоке вивчення Java технологій.

Найкращим сценарієм майбутнього для мене буде отримання постійного місця роботи на посаді молодшого Java розробника, що, за умови безперервного самовдосконалення і вивчення нових програмних технологій, дозволить мені до 30-ти років досягти рівня старшого розробника (Senior Java Developer).