Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Останнім часом загроза для безпеки і комфортного існування людини починає виходити від несприятливого стану навколишнього середовища. В першу чергу, це ризик для здоров'я. Зараз вже не викликає сумніву, що забруднення навколишнього середовища здатне викликати ряд екологічно обумовлених захворювань і, в цілому, призводить до скорочення середньої тривалості життя людей, схильних до впливу екологічно несприятливих чинників. Саме очікувана середня тривалість життя людей є основним критерієм екологічної безпеки.

Поняття "екологічна безпека" може бути застосовано до багатьох реалій. Наприклад, екологічна безпека населення міста або навіть цілої держави, також існує екологічна безпека технологій і виробництв.

Екологічна безпека стосується промисловості, сільського та комунального господарства, сфери послуг, галузі міжнародних відносин. Іншими словами, екологічна безпека міцно входить в наше життя, і її важливість і актуальність зростає рік від року.

Мета роботи - показати роль і місце екологічної безпеки в сучасному світі.

Відповідно до мети в роботі розглянуті основні поняття екологічної безпеки, методи оцінки екологічної безпеки, екологічна обстановка в республіці, шляхи розвитку забезпечення екологічної безпеки.

Об'єктом дослідження є екологічна безпека.

Предмет дослідження - екологічна безпека в хімічній галузі.

Методами дослідження в роботі були: аналіз наукових праць і практики з предмету дослідження, системний підхід.

Інформаційною базою стали наукові праці фахівців в галузі управління проектами, інтернет-ресурси.

1. Сутність поняття «екологічна безпека»

Екологічна безпека в сучасних умовах розглядається як невід'ємна і важлива частина безпеки особистості, суспільства і держави. Основним суб'єктом забезпечення екологічної безпеки є держава, яка здійснює свої функції в цій області через органи національної законодавчої, виконавчої та судової влади. Основними об'єктами екологічної безпеки є:
- особистість з її правом на здорове і сприятливе для життя навколишнє природне середовище;
- суспільство з його матеріальними і духовними цінностями, які залежать від екологічного стану країни;
- природні ресурси і природне середовище як основа сталого розвитку суспільства і благополуччя майбутніх поколінь [1].

Таким чином, поняття «екологічна безпека» можна розглядати як:
- стан захищеності природного середовища і життєво важливих інтересів людини від можливого негативного впливу господарської та іншої діяльності, надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, їх наслідків.
- одна зі складових національної безпеки, сукупність природних, соціальних, технічних та інших умов, що забезпечують якість життя і безпеку життя і діяльності, яке проживає на даній території і забезпечення стійкого стану біоценозу біотопу природної екосистеми [2].
- стан захищеності особистості, суспільства, держави від потенційних або реальних загроз, що створюються наслідками шкідливого впливу на навколишнє середовище, що викликаються повсякденним забрудненням середовища [3].

Поняття «екологічна безпека» зображено на малюнку 1.

Екологічна безпека

Малюнок 1 – Екологічна безпека.
(Анімація: розмір - 146 Кбайт; кадрів - 6; повторів - 5)

Звичайно ж, це далеко не весь список існуючих на даний момент визначень екологічної безпеки.

Під безпекою розуміється якісний стан суспільства і держави, при якому забезпечується захист кожної людини, його прав і громадянських свобод, а також надійність існування і стійкість розвитку країни, захист її основних цінностей, матеріальних і духовних джерел життєдіяльності, державного суверенітету, незалежності і терріторіальной цілісності від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Це типове визначення безпеки. Сума умов, при яких досягається науково обгрунтоване або практичне виключення шкідливого впливу господарської діяльності на життя населення і якість довкілля, забезпечує екологічну безпеку.

Екологічна безпека досягається системою заходів (прогнозування, планування, завчасна підготовка і здійснення комплексу профілактичних заходів), які передбачають мінімальний рівень несприятливих впливів природи і технологічних процесів її освоєння на життєдіяльність і здоров'я людей при збереженні достатніх темпів економічного розвитку. Екологічна безпека здійснюється в межах всіх форм галузевого природокористування, включаючи прямий і опосередкований вплив на людину на всіх рівнях - глобальному, регіональному і локальному. Людство на всіх етапах свого існування постійно піддавалося численним небезпечним діям з боку зовнішніх сил.

Довгий час поняття безпеки трактувалося у вузькому сенсі: безпека території від зовнішнього вторгнення, захист національних інтересів за допомогою зовнішньополітичної діяльності, глобальна безпека від загрози ядерного знищення. Це поняття відносилося більшою мірою до держав, а не до людей. Розвинені країни зайняті вирішенням своїх соціальних, економічних проблем, конкурентною боротьбою за ринки збуту. Країни, які нещодавно завоювали незалежність, гостро відчувають будь-які реальні чи удавані загрози їх крихкому національному суверенітету. Для простих людей безпека полягає в нічим не порушене повсякденне життя. Для багатьох з них це означає відсутність загрози хвороб, голоду, безробіття, злочинності, соціальних конфліктів, політичних репресій та екологічних катастроф. Для більшості людей відчуття незахищеності більше виникає в результаті тривог у повсякденному житті, ніж від передчуття якоїсь світової катастрофи. Історія розвитку цивілізації свідчить, що між безпекою та якістю життя існує певна конкуренція [4].

Рішення проблеми безпеки треба шукати на шляхах згоди між політичними, екологічними, економічними та соціальними вимогами. У забезпеченні екологічної безпеки вирішальну роль відіграє держава. Чільна роль держави як основного суб'єкта екологічної безпеки в створенні і організації ефективного функціонування національної системи екологічної безпеки, обумовлена ??наступними обставинами. По-перше, національна безпека в цілому і екологічна безпека зокрема, найтіснішим чином пов'язані з основними правами людини на життя, здоров'я, сприятливе навколишнє середовище. Головним гарантом забезпечення названих прав є держава як політичний інститут, що має найбільший рівень диференціації і спеціалізації внутрішніх структур. По-друге, саме держава має найбільш значним і потужним "ресурсним арсеналом", необхідним для ефективної протидії екологічним небезпекам, загрозам і ризикам. По-третє, найбільш серйозні екологічні небезпеки і загрози, як правило, масштабні за своїми параметрами, території, часу, наслідків [5].

Відповідно ефективну і комплексну протидю можливо забезпечити лише під егідою держави.

2. Екологічні проблеми хімічної галузі

Екологія хімічної промисловості - один з найбільш актуальних питань індустрії. Проблема безпеки навколишнього середовища при роботі виробництв цієї галузі раніше не мала такого поширення. Але зараз вона викликає величезний інтерес у всього професійного співтовариства.

Екологічні проблеми хімічної промисловості несуть в собі одну дуже неприємну властивість. В результаті виробництва цієї галузі господарської діяльності людини з'являються або синтезуються речовини, які на 100% штучні і не є їжею для будь-якого організму на Землі. Вони не входять в харчовий ланцюжок, а значить, не переробляються природним шляхом. Вони можуть або накопичуватися, або утилізуватися або перероблятися тим же штучним промисловим способом. На сьогоднішній день їх переробка істотно відстає від вироблення і накопичення. І це головна екологічна проблема.

Хімічна промисловість має свої підгалузі: неорганічна і органічна хімія, кераміка, нафто- і агрохімія, полімери, еластомери, вибухові речовини, фармацевтична хімія та парфумерія. Основні продукти вироблені нею це: аміак, кислоти і луги, мінеральні добрива, сода, хлор, спирти, вуглеводні, барвники, смоли, пластмаси, синтетичні волокна, побутова хімія і багато іншого.

Проблеми хімічної промисловості, пов'язані з екологією не тільки в продукції, що випускається, а й у відходах і шкідливих викидах, що виникають в процесі і результаті виробництва.

Ці речовини вторинні або побічні продукти, однак самостійні і, можливо, основні джерела забруднення навколишнього середовища.

Викиди та відходи хімічного виробництва в основному суміші і тому якісне їх очищення або утилізація скрутна. Це вуглекислий газ, оксиди азоту та сірки, феноли, спирти, ефіри, фториди, аміак, нафтові гази та інші небезпечні і отруйні речовини. Крім того, хімічна промисловість випускає і самі отруйні речовини. Не тільки для сільськогосподарських потреб, а й для збройних сил, зберігання і утилізація яких вимагає особливого режиму.

Технологія хімічного виробництва потребує підвищенного споживання води. Вона тут використовується для різних потреб, але після використання в достатній мірі не очищається і у вигляді стоків потрапляє назад в річки і водойми.

Внесення мінеральних добрив і речовин із захисту рослин при проведенні сільськогосподарських робіт саме по собі негативно впливає на склад, структуру і зв'язку, що склалася на даній території біосистеми. Пригнічуються одні види рослинного і тваринного світу та, в той же час стимулюється ріст і розмноження інших, часто їй невластивих. Частина залишків отруйних речовин проникають всередину грунту і негативно впливають на глибші шари землі і на грунтові води. Інша частина з талими снігами і опадами, змиваються з поверхні оранки і потрапляють в річки і водойми, де впливають на грунти і рослинний світ уже інших регіонів.

Підприємства хімічної промисловості є точками високої небезпеки зараження токсичними речовинами. В процесі роботи багатьох з них в навколишнє середовище потрапляють небезпечні речовини. Обсяги таких викидів некрупнотоннажни, але мають серйозний вплив і можуть завдати істотної шкоди. Тому зараз вносяться вимоги щодо мінімізації скидів та утилізації небезпечних відходів для забезпечення необхідного рівня екологічної безпеки хімічної промисловості. Однак ці схеми вимагають серйозного переобладнання підприємств і використання дорогих технологій. У зв'язку з цим їх використовує тільки невелика кількість великих виробництв, інші продовжують працювати в колишньому режимі.

Слід зазначити і проблему зберігання отруйних відходів. На відвальних майданчиках зараз лежить безліч тонн сульфату заліза, фосфогіпсу та інших залишків переробки, які продовжують завдавати колосальної шкоди навколишньому середовищу. Такі місця піддаються пиленню і розмиванню, внаслідок чого небезпечні речовини потрапляють в атмосферу, воду і грунт. Зараз території, що оточують такі звалища, не мають нічого спільного з нормальним природним середовищем. А на їх відновлення буде потрібно не одне десятиліття.

Хімічна промисловість сьогодні є одним з найбільших джерел забруднення навколишнього середовища в нашій країні. І це стосується не тільки кількості що викидаються речовин при роботі виробництв, але і їх токсичності і отруйності при аваріях. Тому велику увагу і керівників підприємств і державних органів приділяється дотриманню технічних норм, а також правил транспортування небезпечних вантажів [6].

3. Оцінка рівня екологічної безпеки

Існує досить велика кількість методів оцінки екологічної безпеки. Ці методи можна умовно розділити на 3 підходи:

  1. Метод нормування.                 
  2. Метод екологічного ризику.                 
  3. Метод інтегрального показника.

Важливо відзначити, що незалежно від обраного методу оцінки екологічної безпеки для її оцінки дуже важливі вихідні критерії, за якими буде проходити така оцінка.

Метод «нормування» оцінює екологічну безпеку за такими показниками: обсяг викиду, скидання, розміщення відходів, їх граничні значення, гранично допустима концентрація, рослинний екоіндікатор, наявність / відсутність забруднення грунтового шару, площа порушених земель.

До переваг можна віднести: критерії затверджені офіційно, великий досвід застосування, налагоджена робота контролюючих органів і підприємства.

Недоліки: трудомісткість отримання необхідної інформації, не в повній мірі враховується комплексний вплив на навколишнє середовище, не враховується специфіка виробництва, відсутність затверджених нормативів для всіх джерел забруднення навколишнього середовища, недосконалий механізм прогнозування зміни стану навколишнього середовища в середньостроковій і довгостроковій перспективі.

Метод екологічного ризику оцінює екологічну безпеку через ймовірність виникнення аварії і величину збитку. Ряд вчених пропонують додаткові критерії: стан фауни та зміни генофонду тварин як індикатор екологічного стану території, показник якості екологічного управління, екологічна освіченість персоналу, критерії засновані на специфіці виробництва, рівень здоров'я населення в регіоні / країні. Перераховані вище критерії мають ряд переваг і недоліків. Саме цей підхід до оцінки рівня екологічної безпеки вважають найбільш перспективним.

Переваги методу: надійність, простота аналізу, забезпечує наглядність і психологічну прийнятність. Прийнятна достовірність.

Недоліки: існує потенційна можливість втратити з поля зору будь-яку рідко реалізуючий, але важливий ланцюжк подій при розвитку аварії, потребує великого числа вихідних даних, недостатність відомостей по функціям розподілу параметрів, недостатня статистика по відмовах обладнання, часто доводиться покладатися на думку експертів , що може вплинути на достовірність отриманих оцінок.

Загальна оцінка рівня екологічної безпеки є досить складною, оскільки включає в себе багато аспектів, які важко висловити єдиним показником. Дослідники застосовують систему показників, яка характеризує певну кількість аспектів, що формують остаточний показник. Інтегральні оцінки дають можливість не тільки дослідити явища безпеки / небезпеки, а й провести статистично коректні порівняння, як в просторі, так і в часі, на основі відносно малої кількість вихідної інформації (при значних обсягах вхідної), що значно полегшує процес аналізу і робить його об'єктивним [7].

Висновки

Стан екологічної безпеки є результат впливу суми чинників - антропогенних, техногенних, політичних, економічних, соціальних, морально-психологічних, правових, недостатню готовність влади до проведення екологічно-орієнтованої економічної і соціальної політики, низької ефективності природоохоронної діяльності правоохоронних органів, впливу ряду зовнішніх екологічних загроз, небезпек і ризиків.

Основу механізму забезпечення національної безпеки та екологічної безпеки становлять органи законодавчої, виконавчої та судової влади, державні, громадські та інші організації і об'єднання, громадяни, а також законодавство, що регламентує відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки.

В сучасних умовах найбільш важливими є наступні напрямки оптимізації діяльності держави в сфері забезпечення екологічної безпеки: розробка стратегії екологічної безпеки, обов'язкової для виконання всіма державними структурами; вдосконалення системи управління національною системою екологічної безпеки на всіх рівнях; своєчасне виявлення внутрішніх і зовнішніх загроз екологічного характеру і проведення заходів щодо їх блокування і нейтралізації; активізація і підвищення ефективності діяльності державних структур і громадських організацій з протидії екологічному тероризму; посилення природоохоронної діяльності правоохоронних органів; розвиток суспільної системи захисту природного середовища, заснованої на активності громадян, екологічних організацій і рухів; вдосконалення механізму правового захисту екологічних прав громадян; підвищення рівня екологічної культури і екологічної освіти громадян.

Екологічна безпека є частиною системи національної безпеки. Чи не забезпечивши належний збереження природних ресурсів, навколишнього нас природного середовища, неможливо досягти стійкого збереження національної безпеки. Заощадження та збереження національних природних багатств найбезпосереднішим чином пов'язане з турботою про здоров'я і життя нинішнього і прийдешніх поколінь і держави в цілому.

Перелік посилань
  1. Сутність екологічної безпеки та її вплив на розвиток в умовах глобалізації [Електронний ресурс]. Режим доступа: http://www.rusnauka.com/12_DN_2015/Pravo/7_191209.doc.htm
  2. Екологічна безпека - охорона навколишнього середовища [Електронний ресурс]. Режим доступа: http://omskptb.ru/napravlenia-deiat/26-ekolog-bezopasn.html
  3. Козак, Н. Н. Правові основи і практичне забезпечення комплексної безпеки в організаціях: навчальний посібник / Н. Н. Козак. - Москва, 2009. – 364с.
  4. Політика в сфері забезпечення екологічної безпеки [Електронний ресурс]. Режим доступа: http://helpiks.org/9-11743.html
  5. Екологічна безпека та екологічна рівновага [Електронний ресурс]. Режим доступа: http://www.rusnauka.com/41_FPN_2015/Pravo/7_202142.doc.htm
  6. Хімічна промисловість - перший виробник непереробляючих відходів [Електронний ресурс]. Режим доступа: http://ecology-of.ru/eko-razdel/khimicheskaya-promyshlennost-pervyj-proizvoditel-ne-pererabatyvaemykh-otkhodov
  7. Про критерії оцінки екологічної безпеки [Електронний ресурс]. Режим доступа: http://kadastr.org/conf/2014/pub/monitprir/ocenka-ekol-bezop.htm
  8. Управління проектами. Практичний посібник. - Москва: Юркніга, 2003.-288 с.
  9. Бушуєв, С. Д. Словник-довідник з управління проектами / С.Д. Бушуєв - Москва: Видавничий дім "Ділова Україна", 2001. - 640 с.
  10. Краснокутська, Н.В. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник / Н.В. Краснокутська - Київ: КНЕУ, 2003.-504 с.
  11. Зуб, А. Т. Управління проектами: підручник і практикум для академічного бакалаврату / А. Т. Зуб. - Москва: Видавництво Юрайт, 2014. — 422 с.