Біографія
Особистісне становлення
Я, Фурсова Майя Едуардівна, народилася 5 травня 1994 року в провінційному містечку під назвою Зугрес. Моя сім'я складалася з 4 чоловік: мама – Маргарита Петрівна, за освітою товарознавець, батько – Едуард Миколайович, за освітою електрогазозварник, сестра – Аліса, на той момент навчалася у школі. Моє дитинство припало на важкі роки перебудови, але батьки завжди намагалися внести яскравих фарб в наше з сестрою життя. Одним з найбільш пам'ятних подій були заняття бальними танцями. На своєму першому в житті конкурсі я зайняла 3-е місце. Так само я полюбляла кататися з друзями на велосипеді, роликах, але найбільше задоволення мені доставляла їзда з батьком на мотоциклі.
У дитячий сад я пішла пізно, в 6 років, тому що часто хворіла. К цього моменту я вже вміла читати, писати й рахувати прості приклади. Всьому цьому мене навчила старша сестра Аліса. Дитячий сад став для мене першим інститутом соціалізації, тому що саме там я отримала перший досвід спілкування з дорослими людьми, а також вчилася взаємодіяти з групою однолітків. У дитинстві я мріяла бути гімнасткою і коли по телевізору показували змагання з художньої гімнастики, я намагалася повторювати за спортсменками. І в один прекрасний день ненавмисно врізалась у телевізор.
У 2001 році я пішла до Зугреської загальноосвітньої школи №10. У початковій школі вчитися мені було цікаво. Перші 5 класів я закінчила на «відмінно». Я приймала участь у різних шкільних олімпіадах і здобувала призові місця. В 8 років мама відвела мене в музичну школу на клас «Фортепіано». Навчання музиці мене захопило. Я приймала участь як в шкільних, так і в міжрайонних та обласних конкурсах. Досі зберігаю всі свої дипломи. Трохи пізніше я пішла на заняття зі спортивної акробатики, завдяки чому я навчилася витримці і силі духу.
Професійне становлення
2012 рік вважаю одним із щасливих і яскравих у своєму житті. По-перше, я успішно закінчила школу, змогла надолужити упущені знання й навіть пізнати багато нового поза шкільною програмою. По-друге, у мене народився мій сенс життя, мій син Руслан. Після цієї події моя життєва позиція різко змінилася. Тепер я вважаю, що з кожного прожитого дня потрібно брати максимум знань і умінь. Наше життя дуже коротке, щоб витрачати його даремно. По-третє, після успішного складання ЗНО я вступила на бюджетній основі на заочний факультет Донецького національного технічного університету, напрям підготовки: «Економіка паливно-енергетичного комплексу».
Вибір університету став нелегким завданням. Ще в 9 класі я вирішила, що хочу стати юристом і вступити до Національного юридичний університет ім. Ярослава Мудрого. Але моїм планам не судилося здійснитися. Так як математика була моїм улюбленим предметом ще з дитячого садка, я вирішила вибрати економічну спеціальність і за рекомендаціями моїх шкільних вчителів я вибрала ДонНТУ. На даний момент я ні скільки не шкодую про свій вибір. Заочне навчання дало мені найголовніше – усвідомлення того, що все у житті потрібно здобувати самому і не чекати манни небесної. Тільки за допомогою самовладання і цілеспрямованості можна досягти бажаних результатів і ніколи не зупинятися на досягнутому.
У 2016 році я здобула диплом бакалавра й однозначно вирішила – всупереч усьому вступити на бюджетній основі в магістратуру. І я це зробила. Не можу не згадати про ще одну радісну подію в моєму житті – це народження моєї донечки, моєї квіточки Василини. Не буду приховувати, що навчатися з двома маленькими дітьми це дуже складно. Але, що нас не вбиває, то робить нас сильнішими.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Звичайно, чудово жити «сьогодні» і «насолоджуватися моментом», але іноді потрібно заглядати вперед, щоб побачити, куди я хочу прийти. Якщо у людини немає мети або плану, то вона схожа на човен, який безцільно дрейфує в океані, сподіваючись опинитися де-небудь у хорошому місці. Погодьтеся, безглуздо чекати цього. Точно так же, як GPS направляє людину до місця призначення, кожен з нас має потребу у власному внутрішньому GPS, який буде вести нас.
На даний момент однією з моїх головних цілей є успішний захист магістерської роботи. Крім цього я намагаюсь увесь свій вільний час приділити розвитку і вихованню дітей. Як би банально це не звучало, але діти – це наше майбутнє.
Далі завдання не з простих – реалізувати себе в економічній сфері. Через пару років бачу себе працівником Зуївської теплової електростанції на посаді економіста або помічника економіста.
Також мрію влаштувати «спонтанну» подорож для своєї сім'ї в красивий куточок нашої планети з соковитими фарбами природи і видом на океан... Адже, що б ми не говорили собі, це стає нашою реальністю.