Біографія
Особистісне становлення
Я, Якимчук Кристина Євгеніївна, народилася 22 червня 1994 в місті Донецьк Донецької області. У моїй родині я не єдина дитина, у мене є молодша сестра. У дитинстві я була невгамовною і активною дитиною. Я спробувала себе в різних видах спорту, таких як: плавання, акробатика, танці, волейбол. Серед своїх хобі я можу виділити малювання, вокал і театральне мистецтво. Батьки брали активну участь в моєму розвитку, тому я була дуже різностороннім дитям.
Дитинство у мене проходило весело і безтурботно. Я ходила в дитячий садок, активно брала участь у святкових ранках святкових виступах. Мене завжди оточувало безліч друзів, з багатьма з яких я спілкуюся донині. А ще мене з дитинства вчили любити тварин. Кот Боня, кішка Мася і собаки Річ і Бусинка невід'ємні частини нашої великої і дружної сім'ї.
З 3х річного віку два рази на рік я разом з бабусею їздила до родичів на Урал і Байкал. Це були незабутні довгі поїздки на поїзді. Я завжди ходила по нашому вагону й розповідала всім віршики. А ще я дуже люблю літо, тому що воно асоціюється у мене з поїздками в Крим. Разом з батьками ми об'їздили абсолютно все узбережжя, побували в найкрасивіших замках, побродили по фортецям, побачили красиві пейзажі полуострова.А місто Феодосію ми вважаємо другим рідним містом.
У мене була можливість кілька разів за літо з'їздити на море, як на чорне, так і на азовське. Тому коли наставало 1 вересня мені завжди було що розповісти однокласникам і друзям.
На сьогоднішній день я маю улюблену роботу, на якій відкриваю і розвиваю свої професійні якості. Зараз живу у місті Харків і паралельно працюю над магістерською роботою.
Шкільні роки
У вересні 2001 р я пішла в перший клас загальноосвітньої школи I-III ступенів № 96, де я познайомилася з чудовими дітьми, з якими досі підтримую дружні стосунки. Я дуже добре пам'ятаю свій перший дзвоник, адже я сама його давала. Це було дуже хвилююче, але в той же час почесно. Я вчилася добре, і була самостійною дитиною, за що по закінченню 4-го класу і отримала медальку "Міс самостійність".
Протягом шкільних років я брала активну участь в олімпіадах і творчих конкурсах. У 7му класі мені довелося змінити школу, бо ми переїхали в інший район. Це сприяло розширенню кола спілкування і можливість проявити себе по іншому. Новий викладач за працями навчила нас вишивати і в'язати. У 10му класі ми з однокласницею самі пошили і вишили вручну український національний костюм, який потім на конкурсі зайняв призове перше місце. Школа дала величезну кількість навичок, які в будь-який момент можуть стати в нагоді в повсякденному житті.
Я довго не могла визначитися з вибором професії. Чашу терезів переважував то юридичний факультет, то факультет економіки. Але в підсумку я вирішила йти маминими стопами і зупинилася на факультеті економіки, спеціальність бухгалтерський облік і аудит.
У 11 класі я почала посилено готуватися до вступу в університет і здачі зовнішнього незалежного тестування, самостійно повторювала весь курс географії, бо в школі у нас вона була тільки до 10 класу. Шкільні роки були наповнені яскравими та емоційними спогадами, які допомагали з інтересом ставитися до безлічі домашки і ранніх підйомів вранці.
Професійне становлення
З вибором університету я довго не думала. Я точно знала, що хочу вчитися в Донецькому Національному Технічному Університеті. Завдяки гарному середньому балу шкільного атестата і високим балам за ЗНО я поступила на бажану спеціальность.І я була дуже рада, коли побачила своє прізвище в списку студентів, які поступили на бюджет.
За чотири навчальні роки я брала участь в різних конференціях. Після закінчення навчання я отримала диплом бакалавра за спеціальністю «Облік і аудит» та вирішила надалі продовжити навчання в ДонНТУ і поступила на магістратуру за фахом «Облік і аудит», щоправда на заочне відділення.
Зараз я працюю над магістерською роботою на тему: «Облік і аудит витрат за податками». Мій науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент кафедри Бухгалтерський облік і аудит Бичкова Олена Василівна, яка всіляко допомагає мені з цією роботою, за що їй велике дякую.
Не дарма кажуть, що студентські роки - найкращі роки. Так, вони сповнені нервових моментів, коли не встигаєш зробити лабораторну або переживаєш за іспит. Але запам'ятовуються вони все ж веселими перервами між парами, святкуваннями дня студента. Університет навчив мене йти до своєї мети, долаючи перешкоди і не зупинятися на досягнутому.
Плани та цілі на майбутнє
Я намагаюся не згадувати нічого, не будувати далекосяжні плани на майбутнє. Потрібно жити сьогоднішнім днем і просто працювати на результат. А якщо я чогось дуже хочу, то крокую великими кроками до цієї мети.
На даний момент моя мета успішно закінчити університет і відправитися в кругосвітню подорож.