Біографія
Особистісне становлення
Я, Сизова Анастасія Дмитрівна, народилася 29 січня 1995 року, в селищі Садове (Шахтарський район, Донецька область). Був морозний зимовий ранок з жахливою ожеледицею. Якщо точніше, то це було в 5:30. Неділя. Кажуть, якщо людина народилася в неділю, всім його життям управляє Сонце і його можна назвати сонячною людиною. Така людина буде відчувати себе творцем, у нього буде багато різних творчих ідей. Як правило, у сонячних людей ідей більше, ніж часу на їх втілення. Крім того, Сонце дає організаторські здібності, тому така людина завжди шукає тих, хто втілив його ідеї, замовляє втілення своїх ідей фахівцям, але думка про самостійне втілення ідей приходить до нього в останню чергу. Іноді про таких людей кажуть, що вони не від світу цього, так як вони живуть в красивому світі фантазій.
Мої батьки – Дмитро Анатолійович (приватний підприємець) і Олена Василівна (працювала вчителем трудового навчання, нині – на пенсії за станом здоров’я). Добрі, чуйні, з почуттям гумору і простим сприйняттям життя. Коли я народилася у мене вже була сестра – Марина, яка по життю мене у всьому підтримує і допомагає, вона одна з найрідніших і близьких мені людей.
Своє дитинство, на думку батьків, я проводила вдома з бабусею і сестрою, але друзі мене бачили набагато частіше ніж бабуся. Мене відправили в дитячий садок тільки в підготовчу групу. Мама дуже хвилювалась, як я на це відреагую, але вийшло не те, чого вона побоювалася, а зовсім навпаки: її маленька доня миттєво влилася в колектив і зайнялася своїми справами. З життя та діяльності в садку я мало чого можу згадати і розповісти, хіба що те, що кожен день я намагалася ухилитися від денного сну, не розуміючи, що в університеті мені цього буде дуже не вистачати. І те, що один день мене сестра забула вчасно забрати з садка…, так вийшло, що забирали мене вже з рук охоронця.
2002 рік, Вересень, перший раз в перший клас–хотілося стати миттю школярем, але перший клас нам зробили в садку… Класний
керівник – Наталія Анатоліївна. Молодий педагог, який ніяк не міг впоратися з нашою бандою
з 31 людини. У другому класі нас
нарешті перевели в ЗОШ № 13, це був значний, як нам здавалося, крок у доросле життя. У третій клас мене вже віддали в Садовську
ЗОШ, тому що був в два рази менше клас і набагато ближче до дому.
У Садівській ЗОШ я займалася з третього по одинадцятий клас включно. В період навчання займалася малюванням, вишивкою, волейболом.
Регулярно брала участь в різних олімпіадах і конкурсах. Майже щороку закінчувала з різними грамотами і дипломами. У 2011 році зайняла
I місце в Малій академії Наук з науково–дослідною роботою, секція Математика.
В 11 класі до вісімнадцятиріччя тато подарував навчання в автошколі і, як тільки мені виповнилося 18, я відправилася здавати зовнішні іспити для отримання водійського посвідчення. У день народження у мене відмовилися приймати іспити, але я не відступила і прийшла на наступний день, здавши обидва іспити з першого разу – отримала довгоочікуване водійське посвідчення.
У класі була людиною, у якої завжди можна списати або проконсультуватися.
Професійне становлення
Під час шкільних уроків я розуміла, що точні науки мені ближче ніж мови. Батьки працювали в іншій школі і я бачила скільки сил та емоцій у них йде на чужих дітей, їх шалено любили учні. Може через усвідомлення, що дуже важко працювати з дітьми… Може через бажання надалі приділяти більше уваги своїм дітям, ніж ми з сестрою отримували від мами… Зробила висновок: вчителем я не буду. Озирнувшись по сторонах я зрозуміла, що навколо безліч різного обладнання. Коли тато став займатися приватним підприємництвом, по можливості я пропадала на роботі і в гаражі, оглядала обладнання, інструменти, спілкувалася з людьми на роботі… Я зрозуміла, що не зможу без цього жити.
В 2013 році, здавши зовнішнє незалежне оцінювання, я поступила в Донецький національний технічний університет, факультет інженерної
механіки та машинобудування. Спеціальність – Машинобудування
.
Кафедра Машини і апарати хімічних виробництв
(МАХВ) повернулася до складу ФЕХТ (в період з 2009 по 2015 рр.–ФІММ) в жовтні 2015 Р.
і спеціальність стала називатися –Енерго- і ресурсозберігаючі процеси в хімічній технології, нафтохімії та біотехнології
Вибір ВНЗу і спеціальності був обумовлений низкою критеріїв – я хотіла вчитися на бюджеті, на цікавій спеціальності, пов’язаній з екологією, і актуальною для Донецької області. Та й знайомі радили поступати саме в ДонНТУ.
З 2013 року була обрана старостою і профоргом в групі.
У липні 2017 року отримала диплом бакалавра (спеціальність – Енерго- і ресурсозберігаючі процеси в хімічній технології, нафтохімії
та біотехнології
)
Для продовження навчання на нашій кафедрі подала документи для вступу в магістратуру.
У серпні 2017 року після успішної здачі іспитів за фахом та з англійської мови вступила на перший курс магістратури. Науковим
керівником був призначений Святослав Петрович Веретельник, тема магістерської роботи – Оптимізація процесів поділу газового
конденсату в колонних апаратах
.
Окремо хотілося б сказати, що протягом усього періоду навчання моїми викладачами були виключно хороші педагоги. Зокрема, хочу подякувати мого керівника – професора і завідувача кафедри Святослава Петровича Веретельника. Саме цей викладач є для мене прикладом професіоналізму та інтелекту.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
В найближчому майбутньому планую закінчити своє навчання, отримати диплом магістра за спеціальністю Енерго- і ресурсозберігаючі
процеси в хімічній технології, нафтохімії та біотехнології
, і, нарешті, перейти від теорії до практики, а також у цей період навчання
і переходу створити новий елемент суспільства.