Біографія
Особистісний становлення
Я, Акімов Антон Ігорович, моя біографія може і не блищить яскравими моментами або їх занадто мало, а може вони і не настільки яскраві, але все ж це, моэ, життя!
Народився в 11 лютого 1996 року у пологовому будинку міста Горлівці. Моя сім'я: мати - Акsмова Ірина Павлівна, торговий підприємець, батько - Акімов Ігор В'ячеславович, моряк на риболовецькому судні.
З самих пелюшок живу з бабусею Линник Раїсою Олександрівною і дідусем Линником Павлом Васильовичем, які стали для мене найріднішими людьми. Мати працювала в Москві і приїжджала додому раз в три місяці, батько півроку перебував у плаванні, так що моїм вихованням займалися бабуся і дідусь. Вони удвох були і є моєю найнадійнішою опорою. Прищепили мені правильні моральні цінності і якості, приклавши всі зусилля, що б з мене вийшла гідна людина. Я вдячний їм за цю працю та сили що вони доклали заради мене.
Шкільні роки
В школу я пішов в 2002 році з 7. Пам'ятаю свою першу вчительку Залялова Раїса Захарівна яка навчала мене з 1 по 4 класи, і ввела мене в шкільне життя. Після я перейшов в 5 клас де, як нам говорили батьки, починається доросле життя і з нами хтось няньчиться, не буде. Я вже мало чого можу згадати про свої шкільні роки. В основному вони не були настільки радісними як у деяких, але з кожним падінням були і свої злети. Друзів у мене там було не багато, хоч і коло спілкування було великим, в більшості своїй я був дома і допомагав батькам по домашньому господарству.
Професійне становлення
З 2011 року я здав іспити і вступив до ГМК (Горлівський Машинобудівний Коледж) на спеціальність: "Обслуговування верстатів з програмним управлінням і роботехнічних комплексом". У той час я ще на знав, ким хочу стати так що пішов за друзями. Технікум дав мені загальну базу знань і базові технічні навички. Так само я там познайомився з дуже цікавими людьми, які загартували мене морально до майбутнього. Один з таких став для мене новим найкращим другом, з яким я до сих пір спілкуюся і живу в гуртожитку. Після захисту і отримання диплома нас відразу направили в ДонНТУ.
ВНЗ
Студентські роки найсолодші і насичені в житті людини, особливо коли живеш в гуртожитку в іншому місті, та ще й з друзями. Саме тоді людина відчуває смак свободи, упереміш зі смаком вермішелі швидкого приготування, холодним чаєм з пакетиків заварених рази три і дешевої випивки. Під звуки гітари на якій грають Куклу колдуна і галасливих сусідів які відзначають день народження. Це прекрасний час. Вступив я в ДонНТУ на бюджет на прискорене навчання, потрапивши тим самим на 3 курс на факультет інженерної механіки та машинобудування, напрям підготовки: «Технологічні машини і обладнання», бакалаврат. Навчання було і не сильно складної і не сильно легкої, так що в деяких моментах довелося попотіти, що б отримати своє «добре» і тим самим залишатися на стипендії. Ми жили від сесії до сесії, від стипендії до стипендії. Я зустрів багато нових добрих товаришів, з якими я радісно спілкувався і проводив час разом. Долучився до спорту, а саме до спортивного фехтування на шаблях. Встиг знятися в короткометражному фільмі, познайомився і розлучився дівчиною. Цей період в житті для мене став найбільш насиченим і найкращим що у мене було в житті.
Цілі, плани і бачення майбутнього
Поки що у мене дві мети: закінчити успішно навчання і знайти собі пару, як би банально це не звучало. Наступним етапом у моєму житті буде пошук роботи і створення підстави для міцної щасливої ??родини. У прилеглих планах у мене заплановано розвиток, як фізичне, так і духовне. Відвідування фітнес-клубу, басейну, і продовжувати заняття фехтуванням, а також спробувати себе в театральній діяльності, прочитати велику кількість книг. Зібратися з друзями і поїхати в Москву, з метою відвідати ігрову виставку ІгроМір 2019 Захистити свою магістерську роботу, закріпитися в Донецьку і знайти собі роботу. Я хочу урізноманітнити своє життя і внести в неї більше нових яскравих фарб.