Біографія

Особистісне становлення

Я, Базаров Олександр Вікторович, народився 31 жовтня 1995 р., місті Горлівка, Донецької області в родині шахтаря і медика. За національністю росіянин, але є громадянином України.

З малих років батьки привчали до самостійності і відповідальності про свої вчинки. Ходив в садок Журавлик, з великим задоволенням, з таким же задоволенням їздив в дитячий табір від садка. Уже в такому віці ходив в дитячий садок сам, а забирали мене хто зможе, коли бабуся, дідусь, брат, але частіше за все мама.

Шкільні роки

У вересні 2001 року вступив в 1-й клас Горлівської загальноосвітньої школи № 53. Оскільки нас з братом батьки не обмежували в просторі у вільний час, я дуже добре знав своє місто вже в тому віці. На своєму вірному залізному коні зазнав всі потаємні місця свого рідного міста. Більшу частину вільного часу я проводив на дачі і допомагав батькам, щоб взимку було що їсти. Уже в шестирічному віці моїми будь-якими іграшками були молоток, маленькі гвоздики і так далі. Влітку я жив у дідуся з бабусею в своєму будинку і отримав великий досвід в плані побутових робіт, впевнено тримав будь-який інструмент в своїх руках, вже в 10 річному віці, починаючи від викрутки з молоточком для заміни віконних рам, закінчуючи високо-спритних болгаркою ладу новий паркан з укладанням нового фундаменту. Після на нашому дачному кооперативі відключили воду, і довелося батькам купувати нову ділянку. Була куплена ділянка голої землі, на якій я з батьком і братом збудували двох поверховий будинок з нуля. Самі розібрали на покинутому кооперативі будинок і на своєму жовтому двох колісному коні, був перевезений весь будинок на нову ділянку від шлакоблоку до шиферу з балками. Тому зараз живучи в гуртожитку і будучи старостою поверху, я розумію що мені дав мій батько і дід по життю. Я просто ошелешений, коли на поселенні, юнаки по 18 років не можуть самі навіть зібрати собі ліжко без допомоги батьків. На їх фоні я просто золотце з працьовитими руками.

У червні 2011 р. закінчив 9 класів Горлівської загальноосвітньої школи № 53 з не найкращими досягненнями. Розуміючи, що я не здам ЗНО, довелося приймати якесь рішення. Душа у мене лежала до медицини, а якщо бити точніше – мріяв бути ветеринаром, але не все так просто. У моєму місті не було такої установи з даними напрямок, а при надходженні в іншому місті потрібно здавати вступні іспити зокрема хімію і біологію як основні дисципліни. З моїм шкільним рівнем знань, це було не в моїх силах все знали що це не реально. У серпні того ж року подав документи і був зарахований на спеціальність Технік-технолог в Горлівський індустріальний технікум при Донецькому національному університеті. Будучи студентом третього курсу, я вже розумів, з чим була пов'язана моя невпевненість в знаннях шкільної програми. У технікумі я знав хімію на відмінно і був єдиним таким в групі і брав участь в олімпіаді з хімії – справа була в подачі інформації. Але мені залишався рік до закінчення технікуму і надходити у напрямку своєї мрії було вже пізно, до того ж спеціальність на якій я навчався, була мені теж до душі.

У 2015 році, проходив виробничу практику на ПрАТ Горлівському машинобудівному заводі Універсал з 1.02.2015 р. по 31.03.2015 р. Працював токарем з великим задоволенням протягом двох місяців, отримав посвідчення токаря другого розряду і був запрошений на постійну роботу після закінчення технікуму на це підприємство. Після проходження практики, отримав диплом молодшого спеціаліста з відзнакою за спеціальністю Технік-технолог і в зв’язку з військовими діями в моєму рідному місті, подав документи в Донецький національний технічний університет на факультет інженерної механіки та машинобудування за напрямком Технологія машинобудування. Без проблем пройшов конкурс з високим балом за наявності диплома з відзнакою і був зарахований до групи ІТМ-15у.

Вуз

Перший рік навчання для мене здавався нестерпним і не цікавим, так як за програмою потрібно було пройти все те, що я вже проходив всю програму 10-11 класів. Проживаючи в гуртожитку № 9, буквально відразу був обраний в студентську раду гуртожитку, і життя закипіла іншими фарбами. З’явилися свої плюси в плані мешкань, але також з’явилися мінуси в плані навчання. Доводилося спати по три, п’ять годин на добу і не завжди відвідувати пари, так як були чергування по гуртожитку. Дані труднощі буквально на третьому курсі були подолані, як тільки закінчилися загальні предмети і залишилися тільки за профілем. З ними у мене не було проблем, і я вийшов на підвищену стипендію і по сьогоднішній день не втратив цей пріоритет.

З 1-го квітня по 1-е травня 2017 року проходив виробничу практику на ТОВ Ясинуватський машинобудівний завод який в зв’язку з ситуацією в місті працює в щадному режимі, і все-таки начальник технологічного відділу запросив мене на постійну роботу після закінчення навчання, про ніж я задумався в той момент.В червні 2018 роки знову потрапив на дане підприємство але вже за планом переддипломної практики. Метою якої був збір інформації для написання бакалаврської роботи, де я знову зустрівся з начальником технологічного відділу ТОВ Ясинуватський машинобудівний завод. У літку 2017 роки здобув науковий ступінь бакалавра за темою Проектування механічного ділянки з виготовлення деталей редуктора конвеєра прохідницького комбайна на базі машинобудівного підприємства під керівництвом ас. каф.ТМ, к.т.н. .Петряевой І. А. на відмінно.

Цілі, плани і бачення майбутнього

Так, плани у мене не менше ніж у Наполеона. Я вже приступив до написання магістерської роботи по темі Підвищення ефективності застосування збірних токарних різців зі спеціальним покриттям та крок за кроком неспішно просуваюсь до поставленої целее. Після захисту магістерської роботи на рідній кафедрі, планую захистити свою роботу на території Російської федерації і сміливо рухатися вперед в тому ж напрямку. В особистому житті у мене все добре – вона є і це моя особиста, але саме це майбутнє змушує мене кожен день вставати і крок за кроком, не поспішаючи йти до свого щастя.