Біографія
Особистісне становлення
Я, Метейко Володимир Андрійович, народився 5 травня 1996 року в місті Макіївка Донецкої області. Моя мама – Метейко Олена Володимирівна, вчитель хімії. Батько – Метейко Андрій Володимирович підземний електрослюсар. Батьки досить рано прищепили мені любов до читання, і вже в ранньому віці я сам почав читати цікаву для мене художню літературу. І досі я звик будь-яку вільну хвилину проводити за читанням книг.
1 вересня 2002 року я пішов у перший клас Макіївської загальноосвітньої школи №57. Колись мій дідусь, Немировський Володимир Йосипович, був директором цієї школи. Так що з першого класу до мене була підвищена увага і особливі вимоги, я завжди намагався їм відповідати. Навчання ніколи не було для мене проблемою. Але вже з перших класів я почав розуміти, що мені більше до душі технічній напрям. Моїми улюбленими предметами завжди були фізика і математика, але і про інші уроки я не забував. Протягом навчання мені в будь-яку важку хвилину допомагали батьки і мотивували на результат. У 2013 році я закінчив школу із золотою медаллю.
Навчання – це завжди добре, але необхідно розвиватися і як особистість. У 2008 році я, на запрошення друзів, прийшов у Військово-історичний клуб ВОЄВОДА
. На той момент я ще сам не розумів, що зустрів тих людей, які кардинально вплинуть на формування мого світогляду. Рукопашний бій, фехтування, стрільба, психологія, походи, скелелазіння та інші дисципліни супроводжували становлення мене справжнього. Саме там я зустрів своїх кращих друзів і просто хороших людей, з якими підтримуємо стосунки і сьогодні. Величезний внесок у формування моєї особистості вніс тренер клубу – Лаушкін Олег Анатолійович, наш Тренер, Друг і Наставник.
Професійне становлення
Ще в школі мене цікавили точні науки. І моя позиція була однозначною – я збирався вступати до технічного університету. При здачі ЗНО були обрані не найпростіші дисципліни (математика, фізика, хімія), але це не завадило мені здати їх на відмінно. Але все одно, подавши документи в ДонНТУ та КПІ ім. Ігоря Сікорського я трохи нервувався, і як виявилося – даремно. Мені вдалося пройти на бюджет за всіма напрямками, на які я подав документи. І мій вибір зупинився на спеціальності ДонНТУ Телекомунікаційні системи та мережі факультету комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики (ФКІТА).
В університеті вчитися виявилося складніше. З'явилися абсолютно нові для мене дисципліни, з якими доводилося розбиратися з нуля. Так само моїм улюбленим предметом була фізика. Любов до цієї дисципліни була підкріплена незвичайним, але дуже цікавим викладом матеріалу викладачем. Волков Олександр Федорович, к. т. н., професор, ніколи не давав нудьгувати на своїх парах. Але поступово я почав вникати в новий для мене предмет, програмування. Згодом ООП стало справжнім тренуванням для мозку. Знаходження дуже простих рішень до важких завдань, або знаходження нестандартних рішень стандартним завданням приносило мені величезне задоволення.
На третьому курсі стало значно більше дисциплін, пов'язаних зі спеціальністю. Але не обійшлося і без гуманітарних наук (психологія, філософія, культурологія тощо), так як критичне мислення, розуміння мистецтва і людської природи, а також уявлення про наше місце в суспільстві і в світі природи – це найважливіші характеристики освіченої людини.
На період написання бакалаврської кваліфікаційної роботи моїм науковим керівником став Червінський Володимир Володимирович, доцент кафедри автоматика і телекомунікації. Завдяки йому я успішно захистив свою роботу і отримав диплом бакалавра.
Мною було прийнято рішення продовжити навчання. Після іспитів я поступив на бюджет на спеціальність інфокомунікаційні системи зв'язку. В цей же час з'явилася можливість почати працювати. У 2017 році я став вчителем інформатики в ДМЗ ліцеї-передуніверсарії в складі ДОННМУ ІМ. М. ГОРЬКОГО. Спочатку це був досить незвичайний досвід спілкування з дітьми і колективом. Але з часом я освоївся і, на момент написання, вже 2 роки як вчу дітей 10-11 класів основам інформаційних комп'ютерних технологій.
Так вийшло, що я виявився одночасно з двох сторін барикади. З одної я продовжував навчання в магістратурі ДонНТУ, а з іншої, сам навчав майбутніх абітурієнтів. Підготовка уроків, домашні завдання, олімпіади, журнали, школа – я пізнав все це з іншого боку. Іноді було важко. Все таки я завжди більше любив роботу з технікою, ніж роботу з людьми. Тим більше, хоч і майже дорослими, але дітьми. М'яка глина, яка ось-ось затвердіє, і відповідальність за фінальний результат, в тому числі і на мені.
Дисципліна «Інформатика» – це вже не те, що було навіть 10 років тому. Сьогодні неможливо уявити своє життя без використання інформаційних технологій, комп'ютера або телефону. Тим більше за умови, коли зростання рівня техніки і технологій настільки високе, що вже дуже складно за ним встигнути. Я старанно намагався передати це розуміння і знання дітям і навчити їх думати, розбиратися і не бояться невідомого.
Тим часом, в магістратурі, я продовжив вчитися і писати магістерську роботу під керівництвом Червінського Володимира Володимировича к. т. н., доцента. Тема роботи: «Дослідження бездротових сенсорних мереж в умовах промислових інфокомунікацій». На мій погляд, вона досить цікава і актуальна. Адже на сьогоднішній день дуже чітко видно і обумовлено тенденцію відходу від дротів до бездротових технологій. В тому числі і на виробництві, де дуже важливі характеристики безпеки.
Цілі, плани та бачення майбутнього
Найближчими планами, звичайно ж, є успішне закінчення магістратури і пошук гідної, цікавої роботи за фахом. Але доводиться дивитися на речі з усіх боків, і з січня 2019 року я збираюся поступати в Інститут післядипломної освіти на заочну форму навчання, за спеціальністю педагог природничо-математичного циклу. Хотілося б і не залишати без уваги свої захоплення, і продовжувати розвиватися як особистість.