Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Зміст

Введення

В сучасних умовах облік і аудит коштів цільового фінансування підприємства є важливою проблемою в діяльності сучасних підприємств. До засобів цільового фінансування відносяться засоби, що отримуються підприємствами на строго визначені цілі і проведення заходів цільового призначення. Фінансування цільових заходів здійснюється за рахунок надходжень від інших організацій і осіб, асигнувань з бюджету та інших джерел. Надаючи фінансові кошти приватному сектору, держава прагне реалізувати економічну і соціальну функції, в тому числі залучити комерційні організації для розвитку сектора публічних послуг. Кошти цільового фінансування витрачаються в суворій відповідності до затверджених кошторисів і призначенням.

1. Актуальність теми

Актуальність даної теми обумовлена важливістю бухгалтерського обліку коштів цільового фінансування, як головного інструменту контролю над повнотою і законністю отримання і витрачання цільових коштів. Необхідний постійний аналіз законодавчого регулювання та практики обліку з метою коригування облікової політики підприємства.

2. Мета і завдання дослідження, плановані результати

Метою даної роботи є аналіз і критична оцінка методики бухгалтерського обліку коштів цільового фінансування, визначення напрямків її вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

– вивчити поняття та призначення коштів цільового фінансування, розглянути порядок контролю за їх використанням;

– розглянути цілі, завдання та нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку коштів цільового фінансування;

– проаналізувати методику бухгалтерського обліку коштів цільового фінансування;

– розглянути порядок відображення коштів цільового фінансування в бухгалтерській звітності;

– провести аналіз надходження і витрачання коштів цільового фінансування;

– проаналізувати організацію контролю за цільовим витрачанням фінансування;

– визначити напрями вдосконалення бухгалтерського обліку коштів цільового фінансування.

Об'єкт дослідження: наукова, довідкова, нормативно-законодавча література, яка пов'язана з цільовим інвестуванням і забезпеченнями.

Предмет дослідження: сукупність теоретичних і методологічних аспектів, які пов'язані з цільовим інвестуванням забезпеченнями.

3. Огляд досліджень та розробок

В сучасних умовах облік і аудит коштів цільового фінансування підприємства є важливою проблемою в діяльності сучасних підприємств. До засобів цільового фінансування відносяться засоби, що отримуються підприємствами на строго визначені цілі і проведення заходів цільового призначення. Фінансування цільових заходів здійснюється за рахунок надходжень від інших організацій і осіб, асигнувань з бюджету та інших джерел. Надаючи фінансові кошти приватному сектору, держава прагне реалізувати економічну і соціальну функції, в тому числі залучити комерційні організації для розвитку сектора публічних послуг [1].

Проблеми обліку цільового фінансування досліджуються в працях провідних іноземних та вітчизняних вчених-економістів. Серед них можна виділити таких, як: К. Маркс, В. А. Гавріленко, Ф. Ф. Бутінец, В. В. Сопко, Н. М. Ткаченко, Ю. С. Цал-Цалко, Н. В. Чабанова, Ю. А. Васіленко, Н. А. Гура.

Розглянемо літературні джерела, такі, як наприклад, стаття В. А. Гавріленко і В. Ю. Звенячкіной в Економічній просторі випуск 12/1 за 2008р. про цільове фінансування і його відображенні в обліку власного капіталу. У статті розглянуті питання, що стосуються ведення бухгалтерського обліку коштів цільового фінансування і цільових надходжень. У процесі дослідження було виявлено ряд суперечностей, які існують сьогодні в бухгалтерському обліку та податковому законодавстві, а також деякі недоліки в методиці відображення субсидій, дотацій і цільового фінансування капітальних інвестицій. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення обліку коштів цільового фінансування і цільових надходжень [2].

У статті Н. А. Гура Цільове фінансування: облік та оподаткування проведено аналіз підходів до визначення цільового фінансування і розкрито сутність різних видів цільового фінансування, які дозволили запропонувати його класифікацію за різними напрямками. З прийняттям ПКУ в Україні майже усунені відмінності в порядку визнання цільового фінансування в обліку і в цілях оподаткування. Систематизовані підходи до визнання доходів від цільового фінансування в бухгалтерському обліку та з метою оподаткування і розкритий порядок відображення в обліку різних видів цільового фінансування [3].

У статті І. В. Ткаченко Цільове фінансування: податково-бухгалтерські аспекти за 2012р. наведені висновки про те, що прийняття Податкового кодексу передбачає зближення податкового та бухгалтерського обліку, що дає можливість складати податкові декларації за даними бухгалтерського обліку. Такий взаємозв'язок вимагає ретельного підходу до документального оформлення отриманого цільового фінансування, контролю за використанням цих коштів та їх відображення в бухгалтерському обліку [5].

4. Цiльове фінансування як економічна категорія

Цільове фінансування – це досить складний і неоднозначний об'єкт бухгалтерського обліку, при цьому в науковій літературі йому не приділяється достатньої уваги.



Малюнок 1 – Вимоги до засобів цільового фінансування

Цільове фінансування отримують підприємства певних видів економічної діяльності з державних або з місцевих бюджетів; в першу чергу це стосується підприємств, щодо яких здійснюється державне регулювання цін: житлово-комунальних, транспортних і т.п. Таке цільове фінансування надається у вигляді дотацій на покриття різниці в тарифах, субсидій, відшкодування пільг окремим категоріям громадян тощо. Підприємства можуть також отримувати цільове фінансування від різних фізичних і юридичних осіб. Крім того, одним з основних об'єктів обліку цільове фінансування є у неприбуткових (некомерційних) організацій, які отримують членські внески від членів організації, а також різні цільові і нецільові надходження від сторонніх осіб і організацій [7].

При цьому щодо кожного виду цільового фінансування існує різний порядок оподаткування, визнання і відображення в обліку; цей порядок не завжди очевидний, оскільки в багатьох випадках відсутні однозначні законодавчі трактування різних видів цільового фінансування і порядку їх визнання, що обумовлює проблемність відображення в обліку цільового фінансування.

Цільове фінансування можна визначити як надходження з бюджету, від підприємств або від фізичних осіб на певні цілі (капітальні вкладення, наукові розробки, покриття збитків підприємств і т. д.).

У Міжнародному стандарті фінансової звітності Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу державні гранти визначені як допомога держави у формі передачі ресурсів підприємству в обмін на минуле або майбутнє дотримання певних умов, при цьому зазначено, що їх можуть називати по-іншому, наприклад дотаціями, субвенціями або преміями. У російському обліку цільове фінансування трактують в першу чергу як допомогу держави, при цьому чітко вказують на необхідність цільового використання отриманих коштів.

Тим часом цільове фінансування може носити нечітко визначений цільовий характер і надаватися не тільки державою, особливо в неприбуткових організаціях. В українському законодавстві визначено порядок визнання доходів від цільового фінансування в бухгалтерському обліку та з метою оподаткування; з багатьох видів цільового фінансування нецільове використання коштів практично неможливо, оскільки державна допомога надається головним чином на покриття витрат підприємств (дотації, субсидії, пільги).

Що стосується законодавчого визначення цільового фінансування, то в українській нормативній базі воно відсутнє, в Бюджетному кодексі України визначено тільки трансферти, які за своєю економічною суттю є частиною цільового фінансування. Крім того, різні види цільового фінансування, такі як дотація, субсидія, субвенція, визначені в різних нормативних документах.

Таким чином, в різних нормативних документах мова йде про різні поняття, визначення не завжди узгоджені і не завжди відповідають економічній суті відповідного фінансування. Податковим кодексом України запроваджено новий термін – виробнича дотація з бюджету, яка не визначали раніше в економічних словниках. Позитивним в цьому питанні є чітке визначення в ПКУ відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) у разі отримання такої дотації.

Визначення дотацій і субсидій в різних словниках та енциклопедіях також різняться. У тлумачному словнику бухгалтерської та аудиторської термінології (автори Н. А. Гура і Ю. В. Каверін) прийняті наступні визначення:

– субсидія – вид допомоги, зазвичай грошової, яка надається кому-небудь державою або установою [4];

– дотація – кошти, які надаються без повернення з державного бюджету для компенсації перевищення витрат над доходами підприємств, організацій [6] (необхідно зазначити, що сьогодні дотації, як правило, надаються місцевими бюджетами).

Різноманітність видів цільового фінансування визначає складності його визнання та відображення в обліку. Цільове фінансування розрізняється за різними напрямками. Так, держава може надавати допомогу підприємствам, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (дотації, субсидії, пільги, фінансування капітальних вкладень та ін.), Причому частина цих цільових надходжень може бути призначена для потреб фізичних осіб (в Україні сьогодні житлові субсидії і пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються населенню шляхом перерахування на рахунки відповідних підприємств).

Державне цільове фінансування (трансферти) підприємствам згідно з кодами бюджетної класифікації видатків бюджету в Україні поділяють на субсидії і поточні трансферти (код 1300) та капітальні трансферти (код 2400).

За мети і призначенням державне цільове фінансування можна розділити на два види: фінансування, безпосередньо пов'язане з державним регулюванням цін (дотації, адресні субсидії малозабезпеченим категоріям громадян, відшкодування пільг окремим категоріям громадян) і фінансування, надане з метою фінансової підтримки в цілях інших, ніж державне регулювання цін, на ремонт основних засобів, підготовку будинків до осінньо-зимового періоду, облаштування дитячих майданчиків та інших об'єктів зовнішнього благоустройс тва, цільове фінансування капітальних вкладень, субвенції тощо. При цьому частина цільового фінансування може надаватися в складі тарифу (ціни) на послуги, продукцію (субсидії, пільги), а решта фінансування надається понад тариф.

Можлива також державна підтримка підприємствам, не пов'язана з державним регулювання цін – на інновації, капітальні інвестиції і т. п.

Крім держави цільове фінансування можуть надавати різні юридичні і фізичні особи у вигляді добровільних пожертвувань, гуманітарної допомоги, фінансування на певні цілі.

Істотно різниться цільове фінансування в комерційних підприємствах та неприбуткові організації. Неприбуткові організації нечасто отримують допомогу від держави, але цільові надходження від юридичних і фізичних осіб складають основну частину їхніх доходів (членські внески, добровільні пожертвування, гуманітарна допомога).

Цільове фінансування не є доходом доти, поки немає підтвердження його отримання, тобто поки організація не виконає всі умови по фінансуванню. Доходом воно визнається протягом того періоду, коли були понесені витрати, що мають відношення до виконання умов отримання цільового фінансування.

Труднощі виникають при отриманні фінансування на покриття збитків, так як кошти виділяються після закінчення звітного періоду і складання фінансової звітності. Якщо передбачається отримання коштів, то витрати в звітному періоді визнавати неправильно, так як порушується принцип відповідності доходів і витрат. Однак без попереднього визначення збиткового фінансового результату організація не отримає кошти на покриття збитків.

Отримання точних даних про надходження на покриття збитків цільового фінансування, які виникли в минулих періодах, є подією, що вимагає зміни облікових оцінок, а також внесення коригувань в звітність після закриття балансу. Тому щоб отримати цільове фінансування, потрібно скласти уточнюючу фінансову звітність, передбачити віднесення витрат на суму фінансування до складу витрат майбутніх періодів. Після чого витрати переносяться до складу того періоду, коли було отримано фінансування.

Цiльове фінансування може надаватися або для здійснення капітальних інвестицій, або на поточні витрати. Якщо фінансування отримано у вигляді субсидій або дотацій з державних фондів обов'язкового страхування або інших бюджетів, то його вважають як дохід з інших джерел і включають до складу валових доходів для цілей оподаткування. Але дотації і субсидії, які є поточними виплатами, відрізняються від капітальних витрат, які мають на увазі платежі з метою покупки необоротних активів, надзвичайних і стратегічних запасів товарів і компенсації втрат.

Всі витрати на покупку основних фондів, що здійснюються за рахунок цільового фінансування державою, не можуть підлягати амортизації, так як фактично вони здійснювалися за рахунок держави, а не за рахунок платника податків.

Висновки

Аналіз підходів до визначення цільового фінансування і розкриття суті різних видів цільового фінансування дозволили запропонувати його класифікацію за різними напрямками. З прийняттям ПКУ майже усунені відмінності в порядку визнання цільового фінансування в обліку і в цілях оподаткування. Систематизовані підходи до визнання доходів від цільового фінансування в бухгалтерському обліку та з метою оподаткування і розкритий порядок відображення в обліку різних видів цільового фінансування.

Облік витрат бюджетного підприємства, а також його доходи від основної та іншої діяльності відносяться сьогодні до найбільш складним і суперечливим питанням обліку таких організацій. Цільове фінансування в цьому відношенні використовується досить рідко, оскільки на сьогоднішній день відсутня єдина методика роботи з таким рахунком. Однак, незважаючи на всі складнощі, саме такий рахунок є основним в питаннях отримання прибутку і узгодження витрат на основні фонди. Лише в разі надання грошових коштів на єдиний проект в рамках однієї програми можна говорити про те, що працювати з таким рахунком досить просто. У всіх інших випадках цільове фінансування і його аналіз вимагає від керівника і головного бухгалтера підприємства ретельної підготовки і високого кваліфікаційного рівня.

На сьогодні існує ряд невирішених проблем і питань, пов'язаних з чітким правовим регулюванням обліку фінансово-господарської діяльності підприємства, в тому числі цільового фінансування. Вирішення цих проблем поліпшить розуміння цільового фінансування як економічної категорії.

Останнім часом законодавчо-нормативне регулювання зазнає значних змін з метою удосконалення всіх систем. Підприємствам необхідно ретельно відслідковувати всі законодавчо-нормативні зміни щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за цільовим фінансуванням з метою запобігання правопорушень за невідповідності обліку та звітності законодавчим вимогам.

Список джерел

  1. Гавриленко В. А. Экономический анализ деятельности промышленных предприятий / А. В. Гавриленко – Донецк: ДВУЗ, ДонНТУ 2009.–353 с.
  2. Гавриленко В. В., Звенячкина В. Ю. – Экономический простор. Выпуск 12/1, с. 65–74 – 2008.
  3. Гура Н. А., Каверин Ю. В. Толковый словарь бухгалтерской и аудиторской терминологии. Киев: Украинская книга, 1999. 64 с.
  4. Бутинец Ф. Ф. Теория бухгалтерского учета / Ф. Ф. Бутинець. – Ж.: ЖИТИ, 2000. – 640 с.
  5. Ткаченко И. В. Целевое финансирование: налогово-бухгалтерские аспекты, 2012г.
  6. Сопко В. В. Бухгалтерский учет / В. В. Сопко. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.
  7. Гура Н. А. Целевое финансирование: учет и налогообложение в Украине, 2013.