Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат на тему Підвищення ефективності роботи вугледобувного підприємства за рахунок підготовки та введення в експлуатацію нового очисного вибою

Зміст

Вступ

Вугільна галузь, яка є стратегічно важливою для економічної безпеки і життєздатності держави, опинилася в кризовому стані. Для більшості шахт Донбасу стали характерні такі явища, як різке зниження обсягів видобутку вугілля, зростання його собівартості і погіршення гірничо-геологічних умов відпрацювання вугільних пластів.

Дослідженнями встановлено, що кризові процеси у вугільній галузі, яку можна розглядати як складну виробничу систему, пов'язані з її циклічним розвитком.

Аналіз етапів побудованого життєвого циклу вугільної галузі показав, що її розвиток зумовлений специфічними особливостями, які пов'язані з монопродуктовым характером діяльності шахт і значною залежністю від гірничо-геологічних умов.

Вугільна промисловість Донецького басейну давно і довго була і залишається збитковою. На думку фахівців, головними причинами збитковості видобутку донбаського вугілля є великі глибини залягання вугільних пластів (від 600 до 1000 м і більше, низька потужність пластів – близько 1 м). Висока зольність рядового вугілля (до 40%) з високим вмістом піритної сірки (до 10%) вимагають додаткових капітальних витрат на багатостадійне збагачення. При цьому, у міру збільшення глибини відпрацювання запасів, гірничо-геологічні умови залягання пластів погіршуються, а витрати видобутку, незважаючи на різні можливості її механізації, неминуче збільшуються.

Нарощування видобутку вугілля на збитковій шахті – це обов'язково істотні бюджетні капіталовкладення на поліпшення стану гірничого господарства. До того ж, через брак обігових коштів збільшення видобутку вугілля нерідко викликає зростання заборгованості підприємства перед постачальниками. З урахуванням прогресуючих державних дотацій і боргів реальна ціна вугільної продукції, тобто та, за якою вона отримує суспільство, виявляється набагато вище декларованої ринкової, що створює макроекономічні проблеми.

1. Актуальність теми

На сьогоднішній день підприємства вугільної промисловості ДНР видобувають на добу понад 30 тисяч тонн чорного золота. Йде планомірна стабілізація шахтного фонду. Але не тільки нарощуванням виробництва вугілля зайнято міністерство вугілля та енергетики Республіки. У його структуру входять шахти, що не займаються видобутком.

Пріоритетний напрям реструктуризації шахтного фонду, відповідно до Закону Про державне регулювання у сфері видобутку і використання вугілля, про особливості соціального захисту працівників організацій вугільної промисловості від 12.06.2015 р., прийнятим для стратегічного розвитку галузі, полягає у зменшенні кількості шахт, залишаючи тільки потужні (для умов ДНР) і ефективно працюють вуглевидобувні підприємства. При цьому однаково важливо, як вдосконалення комплексної оцінки ефективності роботи вугільних шахт, так і забезпечення економічної ефективності тих збиткових підприємств, де видобувається вугілля цінних сортів. Крім того, в умовах існуючого дефіциту вугілля в ДНР склалося явне протиріччя між надзвичайними потребами в коксівного паливі та незадовільним станом багатьох шахт, де видобувається вугілля таких марок.

Необхідність збереження потенційно життєздатних вугільних підприємств зумовила актуальність вирішення завдань, пов'язаних з комплексною оцінкою доцільності відпрацювання запасів коксівного вугілля на глибоких горизонтах, розкриттям внутрішніх резервів, підвищенням рівня економічної надійності та зниження інвестиційних ризиків.

2. Мета і задачі дослідження, заплановані результати

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка інструментарію та практичних рекомендацій з оцінки ефективності роботи вугледобувного підприємства.

Основні задачі дослідження:

  1. Систематизувати та узагальнити теоретико-методичні аспекти управління ефективністю діяльності підприємства.
  2. Розробити методичний підхід до три критеріальної оцінки ефективності діяльності підприємства, що працює в умовах конкурентного середовища.
  3. Розвинути понятійно-термінологічний апарат в частині уточнення змісту і трактування поняття управління ефективністю діяльності підприємства.
  4. Уточнити сутність понять ефективність, інвестиційна діяльність, інвестиційний проект, ефективність інвестиційного проекту.
  5. Систематизувати існуючі методики аналізу ефективності інвестиційних проектів за критерієм доцільності їх використання у практиці вітчизняних господарюючих суб'єктів.
  6. Запропонувати послідовність аналізу ефективності інвестиційних проектів промислових підприємств з урахуванням особливостей ведення діяльності вітчизняними вугледобувними підприємствами та світового досвіду.
  7. Виконати економічну та фінансову оцінку підготовки та введення в експлуатацію нового очисного забою.

Об'єкт дослідження: процес підвищення ефективності роботи вугледобувного підприємства.

Предмет дослідження: теоретико-методичні основи та інструменти підвищення ефективності роботи вугледобувного підприємства.

Методи дослідження – в основу дисертаційного дослідження покладено принципи та емпіричні та теоретичні методи проведення комплексних досліджень. При виконанні роботи використані результати досліджень і наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі управління діяльністю виробничих систем і визначення інвестиційної привабливості вугільних шахт. На етапі побудови загальної логіки та структури дослідження в роботі використані методи структурно-логічного аналізу.

Теоретичне обґрунтування доцільності вдосконалення діючої системи оцінки ефективності роботи вугільних шахт здійснено за допомогою системного підходу і методів: історичного, абстрагування, аналізу і синтезу, індукції і дедукції. Для визначення можливості комплексного аналізу ефективності діяльності шахти використані методи порівняння та економічного аналізу. У роботі також використані методи: статистичного аналізу, кореляційно-регресійного аналізу та економіко-математичні методи, графічний метод, табличний метод (для представлення конкретних результатів досліджень).

3. Огляд досліджень та розробок

Основою стратегічного напрямку соціально-економічного розвитку вугледобувного підприємства є забезпечення виживання і подальшого стійкого підвищення ефективності роботи підприємства. Стратегія розвитку крім виробничої включає: внутрішню, збутову та фінансову стратегії.

3.1 Аналіз формування внутрішніх економічних резервів на вугледобувних підприємствах

Проблема спеціалізації виробництва відноситься, як правило, до вже діючих виробничих потужностей. У багатьох галузях, маючи однаковий перелік ресурсів, можна виробляти різні види продукції. В цьому випадку задача оптимального управління ефективністю підприємства полягає у виборі такої програми використання внутрішніх економічних резервів діючих виробництв, при якій забезпечується необхідна їх взаємозв'язок у рамках наявних можливостей і досягається кращий, з точки зору прийнятого критерію, результат. Іншими словами, визначення оптимального варіанта спеціалізації взаємопов'язаних вугледобувних підприємств має ряд спільних рис із завданням визначення оптимального розміщення виробничого комплексу, в якій здійснюється вибір найкращого розміщення місць будівництва нових підприємств (поряд з визначенням розмірів їх виробничих потужностей) і вибір варіантів збереження та розширення діючих підприємств. І в тому, і в іншому завданні доводиться враховувати виробничі витрати і обмеження. Фактичними змінними і в тих, і інших завданнях є обсяги виробництва товарної продукції і різних видів продукції диверсифікації, а також схеми збуту цієї продукції в пунктах споживання. І в цьому випадку, якщо для існуючих і перспективних виробничих потужностей можливі різні варіанти їх спеціалізації, то має сенс розглядати єдину математичну задачу, яка включає в себе проблеми спеціалізації, кооперування і комбінування.

Питання, пов'язані з моделюванням розвитку вугледобувних підприємств, простим і розширеним відтворенням потужностей окремих підприємства і груп підприємств в межах вуглепромислових регіонів, привертали увагу багатьох дослідників, таких як А. Амоша, А. Астахова, А. Бардас, А. Вагонов, А. Галушко, А. Кабанова, І. Павленко, І. Петенко, Б. Райхеля, Т. Решетилової, В. Саллі, А. Трифонової, І. Фесенко та ін.

Власне, організація промислового видобутку вугілля так чи інакше базується на консолідації, управлінні деяким набором виробничих ресурсів і управління ними з метою впливу на економіку вугледобувного підприємства. Засоби управління станом підприємства, найбільш часто зустрічаються в літературі, представлені рівнем і якістю запасів шахтного поля, трудовими і матеріальними (особливо енергетичними) ресурсами [1]. Ресурси, витрачені у процесі виробництва, овеществляются в товарній продукції і формують показники, що характеризують ефективність доопрацювання запасів у надрах [1]. Неодмінною умовою для виявлення різних напрямків підвищення ефективності вуглевидобутку та приросту потужності є кількісна оцінка стану окремих технологічних ланок, що визначають виробничу потужність вугледобувного підприємства або мають значні внутрішні економічні резерви для підвищення цієї потужності.

3.2 Теоретичні основи оцінки ефективності інвестиційних проектів

Поняття інвестицій є великим, тому досить складно дати йому єдину і вичерпну трактування. У різних розділах економічної науки і різних галузях практичної діяльності зміст поняття інвестицій має відокремленості, що і призвело різні визначення вчених, що займаються даною проблематикою.

Так, наприклад, вчені з США Л. Гитман і М. Джонки під інвестиціями розуміють будь-який інструмент, в який можна вкласти гроші, розраховуючи зберегти або примножити їх вартість. В широкому сенсі інвестиції забезпечують механізм, необхідний для фінансування зростання і розвитку економіки країни [2]. Подібне визначення і в Мертенса А., який стверджує, що в макроекономіці інвестиції – це частина сукупних витрат на нові засоби виробництва(інвестиції в нове житло, і приріст товарних запасів), інакше кажучи– це частина валового внутрішнього продукту, не споживається в поточному періоді,яка забезпечує приріст капіталу в економіці; у теорії виробництва(мікроекономіки), інвестиції – це процес створення нового капіталу(включаючи як засоби виробництва, так і людський капітал) фінансової теорії під інвестиціями розуміють придбання реальних або фінансових активів, інвестиції – це обмін визначеної сьогоднішньої вартості на можливо невизначену майбутню вартість [3].

Такі визначення інвестицій, на нашу думку, є справедливими, і такими, що в основному відображають їх економічну сутність. Однак слідкувати, що інвестиції, крім грошових і майнових цінностей, можуть бути і інтелектуальними.

К. Макконел і С. Брю під інвестиціями розуміє вкладення капітала в 3 компонента: 1) машини та обладнання; 2) все будівництво; 3) змінення запасів [4].

Д. Норткотт, даючи визначення інвестицій, взяв до уваги іх характерні риси:
1) інвестиції–це значні фінансові витрати; віддача овід інвестицій може бути отримана протягом певної кількості років в майбутньому;
2) у прогнозуванні результатів капітальних вкладень обов'язково присутні елементи ризику і невизначеності;
3) інвестиції в капітальні вкладення передбачають придбання обладнання, розширине виробництво можливостей чи інші витрати, безпосередньо пов'язані зростання спроможності підприємств досягати своєї стратегічної або оперативної (тактичної) мети [5].

Свого часу Дж. Кейнс дав визначення інвестиціям як поточному пріросту цінності капітального майна, в результаті виробничої діяльності даного періоду [4].

Економісти Є. Сич, В. Ільчук пропонують під інвестиціями розуміти довгострокові вкладення капіталу та інших цінностей в конкретній справі з ціллю подальшого їх збільшення [6].

Джерелами фінансування інвестиційних проектів вугледобувної промисловості можуть бути (мал. 1).

Малюнок 1 – Джерела інвестування вугледобувних підприємств

Малюнок 1 – Джерела інвестування вугледобувних підприємств

3.3 Оцінка економічної та фінансової ефективності проекту підготовки та введення в експлуатацію нового очисного вибою

Стійка робота вугледобувного підприємства забезпечується перманентним оновленням фронту очисних робіт шляхом своєчасної підготовки та введення в експлуатацію нових очисних вибоїв (лав) замість тих, що вибувають, які відпрацювали свої запаси вугілля. На практиці це здійснюється щорічною розробкою програми розвитку гірничопрохідницьких робіт. Основою для розробки програми є технологічні схеми розкриття і підготовки, кожна з яких відрізняється структурою споруджуються гірничих виробок.

Процес функціонування будь-якого підприємства пов'язаний з необхідністю залучення фінансових ресурсів не тільки для забезпечення його поточної фінансово-господарської діяльності, але і для підтримки і подальшого нарощування економічного потенціалу господарюючого суб'єкта.

У свою чергу, підтримання економічного потенціалу підприємства пов'язано з певними витратами, оскільки залучення того чи іншого джерела фінансування здійснюється на оплатній основі: банкам – відсотки за надані позики і кредити; акціонерам – дивіденди і т. п.

У теорії капіталу, широко поширеною в західній практиці, існує таке базове поняття як ціна капіталу підприємства. Під ціною капіталу підприємства розуміється вся сума коштів, яку потрібно сплатити за використання підприємством певного обсягу фінансових ресурсів. Таким чином, ціна капіталу характеризує витрати з підтримки економічного потенціалу підприємства.

Дотримуючись традиційного підходу до питань управління структурою капіталу, зазначимо, що його нераціональна структура часто є передумовою майбутнього банкрутства того чи іншого підприємства. Тому, щоб забезпечити нормальну життєздатність (економічну стійкість) вугільного підприємства, доцільно, на наш погляд, мінімально допустимий рівень рентабельності виробництва визначати, виходячи з ціни авансованого у його діяльність капіталу. Доведемо, що структура капіталу впливає на результат фінансово-господарської діяльності підприємства.

Визначення фінансової реалізованості інвестиційного проекту.

Якщо в межах розрахункового періоду немає можливості домогтися фінансової реалізованості, то потрібно залучення додаткових зовнішніх джерел для компенсації виникає на одному або декількох кроках розрахунку негативного накопиченого сальдо.

Слід звернути увагу, що розрахунки ефективності для фінансово нереалізованих проектів позбавлені будь-якого сенсу. Але фінансово реалізований проект може виявитися неефективним для його учасників.

Саме тому, визначившись з вимогами до фінансової реалізованості проекту, необхідно перейти до більш детального розгляду методів оцінки його ефективності[7, 8].

При обґрунтуванні ефективності інвестиційного проекту визначають:
а) суспільну ефективність, тобто систему показників, що враховують соціально-економічні наслідки здійснення проекту для суспільства в цілому, включаючи зовнішні ефекти та суспільні блага;
б) комерційну ефективність, тобто систему показників, що характеризують доцільність його реалізації для підприємства-ініціатора проекту і (або) зовнішнього приватного інвестора;
в) бюджетну ефективність, тобто систему показників, що характеризують доцільність його реалізації для бюджетів різних рівнів (визначається у разі використання бюджетних коштів для фінансування капіталовкладень за проектом)[9].

Правильна і раціональна організація фінансів підприємства є визначальним фактором його успішної виробничо-господарської діяльності. Раціональне розміщення фінансових ресурсів, ефективне їх використання та пошук довгострокових джерел фінансування - ось головні завдання організації фінансово-господарської діяльності підприємства в сучасних умовах.

В умовах ринку питання стану фінансів підприємства цікавить не тільки його акціонерів, а й безпосередніх і опосередкованих учасників економічного процесу. Тому, починаючи розробки бізнес-плану, керівництво підприємства має чітко уявляти, за рахунок яких коштів і фінансових ресурсів воно здійснюватиме виробничу діяльність і які сфери вкладення капіталу використовуватиме. Ці знання необхідні як для одержання кредитів або вибору інших форм фінансування інвестицій, так і для організації виробничого процесу. Турбота про фінанси є відправним пунктом і кінцевим результатом всієї виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства.

Таким чином, посилення стійкості підприємств ПЕК можливо через підвищення надійності та промислової безпеки вугледобувного обладнання, яке нерозривно пов'язане з інвестиційною активністю по даному напрямку.

Висновки

У магістерській дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуального завдання з оцінки ефективності вугледобувного підприємства та визначення стратегічних напрямів її підвищення.

Основні висновки і результати, отримані в ході проведених досліджень, зводяться до наступного:

  1. Вугільна галузь має стратегічне значення у вирішенні енергетичних питань країни. Однак невідповідність структури споживання енергоносіїв наявним запасам визначає необхідність здійснювати імпортні закупівлі газу, нафти і ядерного палива за кордоном і викликає посилення енергетичної залежності держави. Зміна структури споживання енергоресурсів можливе тільки за рахунок збільшення частки використання вугілля, запаси якого дозволяють забезпечити потреби енергетики держави в твердому паливі за рахунок власних ресурсів.
  2. Аналіз сучасного стану вугільної галузі дозволив виявити негативні тенденції, що характеризують її кризовий стан (різке зменшення обсягів видобутку вугілля, погіршення гірничо-геологічних умов відпрацювання вугільних пластів, постійне скорочення кількості діючих очисних вибоїв, зростання собівартості видобутку вугілля і значне відставання в технічному оснащенні вітчизняних шахт від зарубіжних). Ретроспективний аналіз етапів розвитку вугільної галузі, як складної соціальної-економічної системи, яка піддається циклічним коливанням, дозволив встановити передумови виникнення кризи, розглянути методи державного регулювання галузі, основні періоди її реструктуризації та наслідки закриття шахт.
  3. Система оцінки діяльності промислових підприємств займає центральне місце в процесі управління ними. Від вдосконалення цих показників залежить більш повне використання підприємствами наявних резервів і орієнтація на підвищення кінцевих результатів роботи.
  4. Потреби ринку вугільної продукції не можна задовольнити за рахунок відпрацювання запасів, що залягають в однаково сприятливих природних умовах. На кожному шахтному полі вони будуть свої.
  5. Зниження рівня збитковості і підтримка економічного потенціалу підприємств, збереження робочих місць – суть і основний зміст інвестиційної політики і стратегії держави в углепромышленных регіонах. На жаль, основна частина фінансових коштів витрачається на компенсацію збитковості видобутку вугілля. При цьому дефіцит деяких марок коксівного вугілля і антрациту підтримують інтерес споживачів на ринку.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: червень 2019 року. Повний текст роботи і матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Перелік посилань

  1. Кабанов А. И. Прогнозы инновационного развития угольной отрасли / А. И. Кабанов // Вісник економічної науки України. – 2009. – № 1. – С. 84 – 88.
  2. Гитман Л. Дж., Джонк М. Д. Основы инвестирования / Пер. с англ. – М.: Дело, 1997.– 1008 с.
  3. Мертенс А. В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. – К.: Киевское инвестиционное агенство, 1997. – 416 с.
  4. Кэмпбелл Р. Макконел, Стэнли Л. Брю. Экономикс принципы, проблемы и политика / Пер. с англ. – К.: ХаГар, 1998. – 785 с.
  5. Норткот Д. Принятие инвестиционных решений / Пер.сангл; под ред.А. Н. Шохина –М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 247 с.
  6. Сич Є. М., Ільчук В. П., Сич О. Є., Шадура Н. Т. Класифікація інвестицій як система супідрядних понять довгострокового вкладення капіталу // ФінансиУкраїни. – 1999. – № 7.–С. 22–28.
  7. Лазарева Н.О. Методический подход к оценке эффективности деятельности предприятия / Н.О. Лазарева // Актуальные проблемы экономики и финансов на современном этапе развития: статьи выступлений на секциях международной науч.-практ. конф., г. Сочи, 28–31 мая 2015 года / Под ред. д.э.н., профессора Т.Е. Гварлиани. – Сочи: Научный издательский дом Исследователь , 2015. – С. 90–91.
  8. Олександренко І.В. Методичні підходи до діагностики ефективності діяльності підприємства / І.В. Олександренко // Економічний форум. – 2013. – № 4. – С. 125–135.
  9. СоколоваС.И. Теоретичні та методологічні аспекти визначення ефективності діяльності підприємств / С.И. Соколова, В.О. Татаренко // Днінауки: ХМіжнар. наук.-практ. конф.: тезидопов. – Дніпропетровськ, 2012. – С. 208–209.