Русский   English
 

Дослідження механізму впливу роботодавця на освітню програму за допомогою професійних стандартів

Зміст

Вступ

Основні тренди розвитку більшості країн – перехід економіки до постіндустріального типу, повʼязаного зі створенням і впровадженням в усі сфери життя суспільства нових технологій, зміною структури зайнятості населення, глобалізацією господарських звʼязків і зростанням конкуренції.

Сьогодні в світі нових інформаційних технологій і нових бізнес-процесів, що забезпечують лідерство і конкурентоспроможність, працівникам доводиться регулярно трансформувати не лише сферу застосування своїх компетенцій, а й самі компетенції, набуваючи зовсім нові для себе знання та вміння. При цьому випускникам вузів доводиться переучуватися вже на робочих місцях, так як приходячи на виробництво, вони володіють свідомо непридатними для ефективної роботи навичками.

Реалії такі, що економіка змінилася технологічно і структурно, почалися процеси, повʼязані з глобалізацією. У цих умовах на всіх рівнях став дедалі помітнішою дисбаланс між вимогами, що предʼявляються до працівників в реальному часі і розробленими в зовсім інший час кваліфікаційними характеристиками професій.

1. Актуальність теми

У сьогоднішніх умовах професійна освіта не може розвиватися як замкнута система. Навчальні заклади стикаються з необхідністю мати чітке замовлення від споживачів освітніх послуг з точки зору кількості (цільового замовлення) і якості професійної освіти випускників, тобто здійснення цілей професійної освіти робить необхідним не тільки підтримувати встановлені контакти освітнього закладу і роботодавців, а й їх розвиток.

Взаємодія з роботодавцями – складний процес, метою якого є підготовка персоналу, орієнтованого на інноваційну діяльність в соціально-економічній сфері регіону. На жаль, існуюча система підготовки фахівців в повному обсязі відповідає вимогам роботодавців і лише частково відповідає швидко мінливих вимог часу. Серед проблем, які ускладнюють взаємодію навчальних закладів та роботодавців, можна назвати наступні [1]:

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Метою дослідження є пошук шляхів вирішення проблеми відірваності освіти від роботодавця, розробка інструменту вплив на зміст освітніх програм з використанням професійних стандартів.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

  1. дослідження перспективи взаємодії роботодавців і навчальних закладів;
  2. розробити методичні рекомендації для підвищення якості освітніх послуг шляхом зміни змісту освітніх програм.

Обʼєкт дослідження:якість освітніх послуг.

Предмет дослідження: теоретико-методичні основи забезпечення якості освітніх послуг для підвищення конкурентоспроможності випускників навчальних закладів.

Наукова новизна представленої роботи полягає у визначенні ефективних шляхів оптимізації діяльності з управління якості з урахуванням сучасних соціально-економічних умов. Висновки засновані на вивченні наукової та методичної літератури, результатів експертиз, авторське аналізі матеріалів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності вдосконалення освітньої програми, написаної на основі професійного стандарту.

3. Огляд досліджень та розробок

Пошук шляхів взаємодії роботодавця і студента невідʼємна частина поліпшення якості освіти, отже і проблеми їх впровадження, адаптації, совершенсвованія широко досліджуються як американськими, європейськими, японськими вченими, так і вітчизняними фахівцями.

У якості теоретичниих підстав для проведення магістерського дослідження були розглянуті дослідні проекти, реалізовані під керівництвом к. Соц. наук О. Я.   Димарский Перспективи розвитку взаємодії роботодавців і ВНЗ в контексті тенденцій розвитку системи вищої освіти в Росії і Напрями взаємодії ВНЗ і роботодавців в уявленнях зацікавлених сторін [2]. Дані дослідні проекти містять комплексне вивчення думок зацікавлених сторін про проблеми та тенденції взаємодії роботодавців і ВНЗ.

Результати, отримані в рамках проектів, використовувалися в якості концептуальної і теоретичної основи взаємодії сторін, зацікавлених у розвитку вищої освіти в Росії, при проведенні магістерського дослідження. Дана основа дозволила забезпечити єдину узгоджену інтерпретацію перспектив співпраці роботодавців і ВНЗ і може бути використана при формуванні партнерства між ними в процесі розробки освітніх програм.

У рамках магістерського дослідження було проаналізовано досвід інших країн у питанні взаємодії ВНЗ і роботодавців, так як пошуки і розвиток нових форм взаємодії економіки і освіти необхідно вести з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн. Так, на думку Г. А. Лукічева, найбільш помітних результатів у забезпеченні взаємодії освіти і бізнесу домоглася Великобританія (поряд з Ірландією). У цій країні щорічно публікується Заява про вимоги до кваліфікацій вищої освіти, яке розробляється спільно академічною спільнотою, представниками роботодавців і професійних організацій, а також відповідних урядових структур. У цьому документі максимально враховуються зміни вимог ринку праці [3].

Заява служить орієнтиром для ВНЗ при розробці та реалізації стратегій придатності випускників до зайнятості. У звʼязку з цим робиться цілий комплекс заходів, спрямованих на подолання наявних невідповідностей між реальними кадровими потребами галузей економіки і підготовкою в університетах за багатьма напрямками і на зближення діяльності бізнесу і університетів в сфері інноваційної діяльності.

У якості теоретичних підстав доцільно проаналізувати російський досвід (роботи О. Я.  Димарскої, Г. А. Лукічева, А. Н.  Лимар, Е. М. Авраамової, Н.І. Шевченко, М.Н. Вандишевой, Т.І. Заславської, Т. А. Бобрової [4]) і досвід інших країн, що досягли значних результатів в цьому питанні: Великобританія, Ірландія, Німеччина та ін. (роботи С. Ю. Алашеева, Г. А. Лукичева, Jay Cross, А. Lauren, матеріали семінару Болонського процесу та ін.). Існуючі дослідження в основному присвячені питанням оцінки ефективності роботи ВНЗ з боку роботодавців і проблем здійснення взаємодії в цілому, але наявні матеріали не розкривають проблему взаємодії при розробці освітніх програм.

4. Механізм впливу роботодавця на освітню програму за допомогою професійних стандартів

Модернізація системи професійної освіти викликала необхідність формування поля активного залучення представників зацікавлених сторін у розвитку освіти сторін: органів влади, освітніх установ, студентів, роботодавців, представників громадськості, бізнесу, професійних співтовариств [5].

Участь роботодавців у створенні бази для виробничої практики студентів і керівництві їх діяльністю і раніше неоціненне. Проблеми в цій галузі полягають в тому, що часто схеми традиційної навчальної практики не підходять їм за умовами і термінами, що робить практику формальним заходом. Тому пошук гнучких моделей для проходження практики, в тому числі за заявками підприємств; а також стажування в період навчання в освітній установі вельми перспективними.

Перспективною формою діалогу партнерів-роботодавців в реалізації освітньої програми є участь в розробці освітньої програми і її окремих компонентів. Головним показником якості програми є результати навчання або сформовані в процесі навчання універсальні, загальнокультурні і професійні компетенції, які визначають готовність випускника до виконання професійної діяльності та вирішення професійних завдань [6].

Спільна діяльність з розробки базових освітніх програм, яка дозволить спільними зусиллями визначити вимоги до рівня освіти загальнокультурних і професійних компетенцій випускників та розробити навчальні плани з урахуванням вимог регіонального ринку праці та потенціалу освітнього закладу. Безсумнівно, роботодавець, який займається наймом і розміщенням персоналу, краще, ніж хто-небудь ще, знає, які кадри потрібні для здійснення певних професійних функцій.

При проектуванні базових освітніх програм необхідно спільно проводити функціональний аналіз за допомогою опису робочої діяльності, її функцій і результатів, що дозволяє швидко приймати до уваги зміни в технології і організації роботи на регіональних ринках праці, куди випускники потраплять в подальшому. Функціональний аналіз починається з встановленням вимог роботодавців до стандартів діяльності в конкретній професійній області (професії) з метою визначення справжніх і майбутніх галузевих вимог для різних категорій персоналу.

Після визначення функцій – реальних дій, які повинен виконувати співробітник певної професії різного рівня кваліфікації, і тих компетенцій, які необхідні для виконання даної професійної діяльності, складається функціональна карта, яка є основою для розробки компетентнісної моделі випускника і відповідні навчальні програми[7].

Отже, при проектуванні освітньої програми взаємодія з роботодавцями передбачає узгодження з ними наступних питань:

  1. Визначення соціального замовлення та вимог роботодавців для випускників передбачуваного профілю навчання;
  2. Формулювання мети (місії) програми і результатів навчання за цією програмою: який конкретний продукт очікується отримати після завершення навчання;
  3. Які види діяльності і які професійні завдання готуватимуться випускником, які професійні дії і на якому рівні він буде здатний здійснювати;
  4. Формулювання компетенцій (загальнокультурних і професійних), які повинні формуватися в учня в процесі навчання (включаючи профіль, який відображає регіональні особливості);
  5. Співвіднесення компетенцій, сформованих в процесі підготовки з необхідним набором дисциплін і практик, а також розробка матриці відповідності необхідних компетенцій і формують їх складових освітнього стандарту (ОС).

При розробці освітнього стандарту навчальний заклад за допомогою анкетування та експертних опитувань має здійснювати формування списку компетенцій, які, на думку роботодавців, повинні мати випускники конкретних спеціальностей і навчальних областей [8].

Таким чином, пріоритетним партнером освітньої організації стає роботодавець, а вибудовування діалогу – запорука якості освітніх програм, затребуваності випускників на ринку праці.

Актуальність вимог, мобільність змісту, системний характер і модульна структура відрізняють професійний стандарт від всіх документів, що використовувалися в практиці управління персоналом і регулювання ринку праці раніше.

Професійний стандарт – багатофункціональні нормативний документ, що визначає в рамках конкретного виду економічної діяльності (галузі професійної діяльності) вимоги до змісту і умов праці, кваліфікації та компетенцій працівників з різних кваліфікаційними рівнями [9].

Коло зацікавлених сторін у професійних стандартах досить широке. Даний документ інтегрує інтереси бізнесу, працівника, держави і системи освіти.

Узагальнена схема зацікавлених сторін у професійному стандарті представлена на рисунку 1.

Коло зацікавлених сторін у професійному стандарті

Рисунок 1 – Коло зацікавлених сторін у професійному стандарті
(анімація: 9 кадрів, циклів повторення – 6, розмір 121 кб)

Для сфери освіти професійні стандарти можуть стати основою для формування професійно орієнтованих компетенцій в освітніх стандартах, програмах, дисциплінах, оцінки рівня освоєння компетенцій, а також для наповнення варіативної складової навчального плану при підготовці фахівців [10].

Нові освітні стандарти будуть містити професійні і професійно-спеціалізовані компетенції, що відображають знання і навички, що відповідають вимогам роботодавців. Тобто у випускника навчального закладу будуть сформовані потрібні ринку праці, і роботодавцю компетенції; роботодавець отримає працівника, підготовленого за його запитом, що визначає його конкурентоспроможність, а освітній заклад стане затребуваним серед абітурієнтів.

4.1 Створення компетентнісної моделі випускника за напрямом підготовки 27.03.02 Управління якістю


Для створення моделі компетенції випускника необхідно визначитися з вибором професійного стандарту. В даний час, в рамках реалізації напрямку 27.03.02. – Управління якістю, застосовними є два ПС:

  1. Спеціаліст з якості продукції;
  2. Внутрішній аудитор.

Далі був проведений аналіз на предмет відповідності вимог професійного стандарту вимогам освітнього і спрямованості програми з метою формування моделі компетенцій випускника, максимально підготовленого до професійної діяльності і володіє необхідним обсягом знань в області управління якістю.

У результаті зіставлення перелічених вище документів були виявлені трудові функції, придбання яких вимагає ПС, але не відображені в професійних компетенціях. В результаті проведеного аналізу була виявлена необхідність вдосконалення основної освітньої програми в частині формування додаткового виду діяльності, Виробничо-експлуатаційна діяльність і відповідних професійно - спеціалізованих компетентностей (ПСК), здатність виявляти і аналізувати вимоги споживачів до продукції (послуги) – ПСК-1; здатність проводити роботи щодо забезпечення задоволеності споживачів – ПСК-2.

На наступному етапі роботи робочої групи була сформована модель компетенцій випускника, представлена на рисунку 2.

Компетентнісна модель випускника за напрямом підготовки 27.03.02 Управління якістю

Рисунок 2 – Компетентнісна модель випускника за напрямом підготовки 27.03.02 Управління якістю

Таким чином, на даному етапі була виконана завдання: розробка моделі компетенцій випускника з урахуванням ПС, у результаті якої були сформульовані додатковий вид діяльності та професійно-спеціальні компетенції, в результаті чого була сформована модель компетенцій випускника за напрямом 27.03.02 – Управління якістю.

Висновки

У ході дослідження було виявлено, що оцінка роботодавця служить показником якості освітніх послуг, тому навчальний заклад має орієнтуватися на його вимоги. Одним з головних обʼєднуючим елементом при формуванні переліку професійних компетенцій, що враховує вимоги з боку роботодавців, так і вимоги освітніх стандартів є професійний стандарт.

Створення освітньої програми на основі професійного стандарту призведе до підвищення якості освітніх послуг при випуску конкурентоспроможних молодих фахівців з достатнім рівнем професійних навичок і компетенцій, трудовими функціями, якими повинен володіти випускник свого напряму.

Також дана розробка забезпечить більш повну відповідність кваліфікованих працівників вимогам роботодавців, що, в кінцевому рахунку, повинно привести до підвищення ефективності виробництва або бізнес-процесу. Підвищення професійного рівня працівників чинить істотний вплив на продуктивність праці, зниження витрат роботодавців на адаптацію працівників при працевлаштуванні, а також на конкурентоспроможність працівників на ринку праці.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: липень 2020 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після вказаної дати.

Перелік посилань

  1. Реутов Н. Н. Взаимодействие высшей школы и работодателей в современных условиях как фактор подготовки конкурентоспособного специалиста // Электр. журн. Оригинальные исследования. Вып. №3, Июнь.
  2. Дымарская О. Я. Профессиональное образование и рынок труда: опыт и перспективы взаимодействия // Россия реформирующаяся: Ежегодник 2005 / Отв. ред. Л. М. Дробижева. М.: Институт социологии РАН, 2006. – С. 174—184.
  3. Лукичев Г. А. В поисках эффективного взаимодействия высшего образования и работодателей // Экономика образования. – 2005. – № 4. – с. 5-21.
  4. Боброва Т. А. Современная система высшего образования Российской Федерации: основные проблемы и пути их решения // Молодой ученый. – 2018. – №45. – С. 127-130.
  5. Чернякова М. М. Модернизация учреждений образования как необходимое условие развития социальной политики// Современные технологии управления. ISSN 2226-9339. – №1 (25). Номер статьи: 2509. Дата публикации: 2013-01-08 [Электронный ресурс].  — Режим доступа: https://sovman.ru/article/2509/.
  6. Кривых С. В. Методические рекомендации по разработке учебных планов по ФГОС ВПО / С. В. Кривых, А. Н. Строганова. СПб.: НОУ Экспресс, 2011.
  7. Байденко В. И. Компетентностный подход к проектированию государственных образовательных стандартов высшего профессионального образования (методологические и методические вопросы): методическое пособие. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2005.
  8. Никитина Е. А. Междисциплинарные знания и формирование универсальных компетенций профессиональных кадров для наукоемких отраслей: российский технологический журнал / 2013, – с. 186-191.
  9. Олейникова О. Н., Муравьева А. А. Профессиональные стандарты: принципы формирования, назначение и структура. Методическое пособие. – М.: АНО Центр ИРПО, 2011. – 100  с.[Электронный ресурс].Режим доступа: https://www.profiz.ru/sr/4_2015/profstandarti/.
  10. Азарова Р. Н., Борисова Н. В., Кузов Б. В.// Один из подходов к проектированию основных образовательных программ вузов на основе компетентностного подхода //Материалы XVII Всероссийской научно-методической конференции Проектирование федеральных государственных образовательных стандартов и образовательных программ высшего профессионального образования в контексте европейских и мировых тенденций.