Бухгалтерський облік та державний аудит власного капіталу

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

• Вступ
• 1. Актуальність теми
• 2. Мета дослідження
• 3. Огляд досліджень та розробок
• Висновки
• Перелік посилань

Вступ

У даній роботі розглянуті особливості ведення бухгалтерського обліку за основними засобами і їх безпосередній вплив на власний капітал. Виявлено деякі недоліки в обліку таких операцій: капітальні ремонти, переоцінка основних засобів, тимчасові різниці і їх вплив на формування власного капіталу. Представлений підхід в обліку даних операцій, розроблений професором В. А. Гавриленко і доведена важливість впровадження даного підходу в нормативно-правову базу Донецької Народній Республіці.

1. Актуальність теми

На даний момент в бухгалтерському обліку існує ряд недоліків і протиріч, які в основному стосуються операцій з основними засобами. Незважаючи на вивчення даної проблеми багатьма вченими-практиками і теоретиками, проблема так і залишається невирішеною донині. Особливо гостро видно недоліки обліку власного капіталу, так як вони призводять до викривлення фінансової звітності підприємства.

2. Мета дослідження

Метою написання даної роботи є виявлення недоліків у бухгалтерському обліку операцій з капітального ремонту, переоцінки основних засобів, тимчасових різницях в аспекті їх впливу на власний капітал.

3. Огляд досліджень та розробок

Даною проблемою займалися такі вчені-економісти, які вивчали вдосконалення обліку на різних історичних етапах: Карл Маркс [1], Гавриленко В. А.[2; 3]., Голов С. Ф.[4], і інші.

Однак сьогодні, в контексті останніх законодавчих змін методології формування показників фінансової звітності, подальше дослідження теорії і практики впровадження облікових стандартів набуває нової актуальності. Серед облікових об'єктів одну з найважливіших позицій займає капітал, як основний показник рівня фінансового стану та розвитку підприємницької діяльності.

Рішення даної проблеми знаходить відображення не тільки в працях зарубіжних і вітчизняних вчених, як говорилося раніше, а також в нормативно-правовому та законодавчому забезпеченні бухгалтерського обліку, яке знаходить відображення в національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку: НП(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності [5], П(С)БО 7 Основні засоби [6], П(С)БО 11 Зобов'язання [7], П(С)БО 5 Дохід [8], П(С)БО 16 Витрати [9], П(С)БО 17 Податок на прибуток [10], Податковому Кодексі України [11] та Законі про податкову систему Донецької Народної Республіки [12]. Мабуть, одна з головних випливають проблем є абсолютна недосконалість перерахованих нормативно-правових актів. Особливо, це стосується визначень.

Поняття капітал походить від латинського capitalis, що означає головний, дуже важливий. Термін капітал є одним з основних і фундаментальних в економічній науці. Капітал досліджувався в різних проявах і з багатьох позицій. Капітал – одна з надзвичайно складних економічних категорій, сутність якої вивчалася протягом багатьох років, але дати повне визначення, розкрити всю його сутність вдалося лише деяким вченим-економістам. Так в перших роботах економістів капітал розглядався як основне багатство, основне майно. З розвитком економічної думки це первісне поняття капіталу доповнилося більш конкретним змістом.

Так як саму сутність визначення «власний капітал» розкрив саме Карл Генріх Маркс. Капітал – це певна кількість накопиченого та відкладеного про запас праці [1]. Так само Маркс зазначав гарантію власності і капіталу в такий спосіб людина, є великий стан, безпосередньо не набуває тим самим політичну владу. Володіння цим станом дає йому прямо і безпосередньо лише можливість купувати, над цілим трудом або всіма продуктами праці, які є в даний час на ринку. Насправді, капітал це і є командна влада над працею і його продуктами. Капіталіст володіє цією владою не завдяки своїм особистим або людським властивостям, а лише як власник капіталу. Його сила є купівельна сила його капіталу, проти якої ніщо не може встояти.

Також було встановлено, що при дослідженні структури власного капіталу в фізичному і абстрактному аспектах, вони містять в собі такі елементи, які не відображають реальної його вартості, а з іншого боку, такі частини, які не беруть участі в виробничому процесі і тому носять непродуктивний характер. Звідси виникають суми, які не забезпечені грошовими ресурсами. Таким чином, частина власного капіталу просто осідає, як мертвий капітал, який підприємство не може використовувати, при цьому сума власного капіталу завищена, дуже важко визначити реальний фінансовий стан підприємства.

З цього можна зробити висновок, що тільки при об'єднанні зусиль можна створювати не тільки продукти, а й отримувати капітал. Так, згідно з НП(С)БО 1 [5], власний капітал – це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. На зміну власного капіталу впливають всі стандарти бухгалтерського обліку. Але найбільш суперечливим є П(С)БО 7 Основні засоби [6]. У міжнародних стандартах бухгалтерського обліку не використовується такий термін як власний капітал, еквівалентом до нього в зарубіжній практиці є поняття чисті активи (net assets).

Отже, не один з представлених вище нормативно-правові акти не дає на стільки вичерпне визначення капіталу, як дав Карл Маркс.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики, як:

1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, так як він поєднує всі чинники в єдиний виробничий комплекс.
2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід. В даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в кишеню власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.
4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами – формує базу оцінки ринкової вартості підприємства. 1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, так як він поєднує всі чинники в єдиний виробничий комплекс.
5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства 2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід. В даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

Визначення основних засобів для цілей бухгалтерського обліку відповідно до П(С)БО 7 Основні засоби [6] і МСФЗ 16 Основні засоби [13] наведені на рисунке 1.

Як свідчать дані малюнка 1, визначення основних засобів у вітчизняній і зарубіжній теорії бухгалтерського обліку практично нічим не відрізняються. Крім того, визнання, тобто відображення в балансі підприємства, також здійснюється по ідентичним критеріям (рис. 2).

Названі критерії віднесення активу до основних засобів майже у всіх країнах аналогічні. В окремих країнах виділяють також вартісний критерій. Так, в Німеччині ліміт вартості основних засобів до переходу на євро був не менше 800 марок, в Республіки Білорусь – більше 30 мінімальних заробітних плат, в Росії – понад 40000 руб., В Україні – 6000 грн.

Слід зазначити, що нормативною базою формування власного капіталу є Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги до фінансової звітності. Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (за винятком банків та бюджетних установ).

На підставі НП(С)БО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності складається Баланс, в першому розділі пасиву балансу надається за звітний рік інформація про зміни (збільшення, зменшення) зареєстрованого, додаткового, резервного, неоплаченого і вилученого капіталу, а також нерозподілений прибуток.

Додаткова інформація, розкриття якої в поясненнях звіту вимагається НП(С)БО №1, висвічує призначення і умови використання всіх елементів власного капіталу підприємства.

Облік власного капіталу на міжнародному рівні регулюється:

1. Концептуальною основою складання та подання фінансової звітності.
2. Міжнародним стандартом фінансової звітності 1 Подання фінансових звітів.
3. Міжнародним стандартом фінансової звітності №32 Фінансові інструменти: розкриття та подання.

У міжнародних стандартах наведені:

1. Визначення власного капіталу (Концептуальні засади);
2. Вимоги до розкриття інформації в звітності (МСБО №1 Фінансові інструменти: розкриття та подання);
3. Правила класифікації фінансових інструментів, що мають характеристики капіталу (МСБО №39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка);
4. Деякі вимоги щодо відображення дивідендів (МСБО №10 Події після дати балансу), власних викуплених акцій (Інтерпретація 16) і витрат, пов'язаних з випуском акцій (Інтерпретація 17).

Згідно НП(С)БО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності власний капітал частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Це визначення повністю відповідає визначенню, наведеному в Концептуальною основі складання та подання фінансової звітності.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни (НП(С)БО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності, п.13 і КО п.66). Згідно МСФЗ №1 Подання фінансових звітів в звітності компанії повинна бути розкрита наступна інформація, що стосується власного капіталу:

1. Кількість акцій, дозволених до випуску, випущених і знаходяться в обліку;
2. Частка неоплаченого капіталу; номінальна або юридично визначена (оголошена) вартість акцій;
3. Зміни рахунків акціонерного капіталу за період; права, привілеї та обмеження, що стосуються розподілу дивідендів і оплати капіталу;
4. Відкладені дивіденди за привілейованими кумулятивним акціях;
5. Викуплені акції, акції, зарезервовані для майбутніх випусків, згідно опціонних і продажних контрактів;
6. Додатковий капітал (емісійний дохід);
7. Додатковий капітал від переоцінки; резерви і накопичений (нерозподілений) чистий прибуток.

Таким чином, провівши дослідження з виявлення суперечностей обліку власного капіталу відповідно до П(С)БО і МСФЗ слід сказати, що не дивлячись на те, що міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) служили основою для створення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), в даний час існують розбіжності між П(С)БО і МСФЗ. Найбільш помітна різниця між двома стандартами полягає в тому, що МСФЗ не вимагає використовувати певний форм звітності, а П(С)БО вимагає. За МСБО 1 в Звіті про зміни у власному капіталі слід наводити дані про кожну статті доходу і витрати за період, а також дані про загальному доході і загальних витратах за період. У Звіті про власний капітал, форма якого встановлена в додатку до НП(С)БО 1, наводяться лише дані про чистий прибуток (збитку).

Дослідження також показують, що головною причиною виникнення суперечливих фінансових результатів, які впливають на величину нерозподіленого прибутку, є неузгодженість податкової та бухгалтерської бази при визначенні тимчасових податкових різниць і витрат з податку на прибуток, що вимагає переходу до єдиної основи, яке виключає подібні протиріччя.

Розрахунок витрат з податку на прибуток, із застосуванням тимчасових податкових різниць і відстрочених податків за ним, багато з яких взагалі не можуть бути віднесені до таких, призводить до повного розбалансування фінансових результатів.

Висновки

Отже, в даній статті розглянуті проблеми відображення капітального ремонту, дооцінки, уцінки основних засобів, а також вплив тимчасових різниць на власний капітал. Таким чином, ми ще раз переконалися в недосконалості, суперечності нормативної бази. Звідси, штучно спотворюється достовірність обліку капіталу, відбувається ситуація, коли відбуваються зміни по різних елементів власного капіталу. Можна відзначити, що капітал містить ще багато проблем і невирішених питань. Нормативна база обліку власного капіталу містить ряд суперечностей, недоліків, що призводить до спотворення звітності підприємства.

Отже, варто впроваджувати пропозиції професора Гавриленко В. А. з обліку операцій з основними засобами та їх безпосередній вплив на власний капітал. Для цього варто змінювати нормативно-законодавчих актів і впроваджувати в них визначення, які давав Карл Маркс. Так як це дозволить не тільки поліпшити сам бухгалтерський облік, а й розібратися в економічній сутності понять. Що стосується конкретно бухгалтерського відображення обліку капіталу, дана проблема вимагає комплексного підходу:

1. По–перше, віднесення капітальних ремонтів на капітальні інвестиції;
2. По–друге, віднесення уцінки на зменшення капіталу;
3. По–третє, чітке усвідомлення структури і змісту капіталу.

Впровадження зазначених заходів дозволить вирішити перераховані вище проблеми і значно вдосконалити систему обліку власного капіталу.

Перелік посилань

1. Карл Марс. Капитал. /Критика политической экономии. Т. 1. Кн. 1. Процесс производства капитала. - М.: Политиздат, 1983. – 905 с.
2. Гавриленко В. А. Экономический анализ деятельности промышленных предприятий. - Донецк:ДВУЗ, ДонНТУ, 2009. – 353 с.
3. Гавриленко В. А. Нормативно – правовое регулирование в учете основних средств и его влияние на финансовую отчетность. Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия: экономическая. 2015. № 1. С. 113 - 120.
4. Голов С. Ф. Научное строительство учета налоговых разниц. Ж. Бухгалтерия: Учет и отчетность. - 2001. № 39 (610) - С. 88 – 95.
5. Национальное положение (стандарт) бухгалтерского учета 1 «Общие требования к финансовой отчетности», утверждено приказом Министерства финансов Украины 07.02.2013 г. №73
6. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 7 «Основные средства», утверждено приказом Министерства финансов Украины от 27 апреля 2000г. №92
7. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 11 «Обязательства», утвержденное приказом Министерства финансов Украины от 31 января 2000 года № 20, с изменениями и дополнениями;
8. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 15 «Доход», утверждено приказом Министерства финансов Украины от 29 ноября 1999 г. № 290
9. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 16 «Расходы», утверждено приказом Министерства финансов Украины от 31 декабря 1999 г. № 318
10. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 17 «Налог на прибыль», утвержденное приказом Министерства финансов Украины от 28 декабря 2000 года № 353, с изменениями и дополнениями;
11. Податковий Кодекс України. Прийнятий на засіданні Верховної Ради України від 02.12.2010 р. № 2755. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://www.zakоn4.rada.gоv.ua/...
12. Закон о налоговой системе Донецкой Народной Республики. Принят Постановлением Народного Совета 25.12.2015 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://dnrsоvеt.su/...
13. Международный стандарт финансовой отчетности (IAS) 16 "Основные средства [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.consultant.ru/...