Біографія
Особистісне становлення
Я, Прокофʼєв Данііл Андрійович, народився 30 вересня 1998 року в місті Донецьк. Мої батьки Прохорцев Андрій Володимирович і Прохорцева Ірина Володимирівна. Так як був єдиною дитиною в сімʼї, мені завжди приділялася належна увага і догляд.
У дитинстві був тихиою, слухняною дитиною. У 2000 році, у віці двох років був зарахований в дитячий садок № 206 Гармонія
, який відвідував до 2004 року.
З 2004 року вступив в ДЗШ № 117, в якій провчився 10 класів, після чого, через закриття школи, в звʼязку зі знаходженням у безпосередньій близькістю до зони
бойових дій перейшов в ДЗШ № 28, в якій успішно закінчив 11-й клас. У перші роки навчання в школі весь вільний час проводив гуляючи з друзями. Пізніше,
в третьому класі, протягом року відвідував секцію карате, звідки пішов через занадто юний вік, через який батьки не відпускали мене на змагання в інші
міста, в звʼязку з чим однотипні заняття без будь‑яких досягнень стали мені набридати. У шостому класі, разом з другом записався в секцію регбі,
в якій прозаймався близько двох років, неодноразово виступаючи на районних змаганнях. У віці 12 років поїхав на змагання в м. Полтава, де в складі команди Тигри Донбасу
посів третє місце у всеукраїнському чемпіонаті з регбі. У 8 класі закінчив займатися даним видом спорту через проблеми зі здоровʼям, таких як сколіоз і
викривлення шийних хребців. Для виправлення цих дефектів надалі півроку ходив на плавання, а заняття регбі відвідував лише кілька разів у ролі тренера
молодших груп.
Якщо ж стосуватися самого навчання у школі, то в ньому не було зовсім нічого примітного. Школа роздавала стандартну базу знань загальної освіти, хіба що, хочеться виділити захоплюючі уроки інформатики в першій школі, де ми малювали цікаві постаті в Пейнті і рухали ярлики на робочому столі кілька років поспіль. Я регулярно відвідував заняття, а на вихідних, частіше за все, проводив весь час в компʼютерних клубах, так як компʼютера на той час в родині не було. Навчався я середньо, у звʼязку з чим в 8 класі батько пообіцяв купити мені компʼютер, якщо я закінчу навчальний рік без трійок, що я успішно і зробив. Як тільки в сімʼї зʼявився компʼютер, мене з головою затягнуло у всякого роду ігри та розваги, яких мені не вистачало в минулі роки, проте пристрасть до них досить швидко згасла і більшу частину часу за компʼютером я витрачав на поглинання всякого роду інформації. Я досить швидко, без сторонньої допомоги освоїв ОС, вивчив драйвера і утиліти, необхідні для роботи мого ПК і надалі, з 14 років переустановленням та настройками системи займався самостійно.
Незважаючи на те, що мій інтерес до ігор на той момент підзгас, залишалася гра, в яку я все ще заходив кожен день, це Counter‑Strike 1.6,але не стандартний
контер страйк, а з конкретною модифікацією, на конкретному сервері. Коли ж цей сервер закрився, я, а також кілька моїх знайомих захотіли його відтворити.
Мені тоді було в районі 15 років і це був мій перший досвід програмування і створення якихось проектів. Спочатку я просто брав готові модифікації та
змінювяв в них якісь рядки коду під себе, але чим далі заходило, тим більше доводилося змінювати і вивчати. Також, паралельно зі створенням сервера мене
зацікавив відеомонтаж і я змонтував кілька роликів в програмі Movavi Video Editor. На жаль, з початком бойових дій мені довелося переїхати і я не мав
доступу до компʼютера більше року, тому з даними захопленнями довелося завʼязати.
Перейшовши на 11 клас в іншу школу, я не особливо уявляв, на кого поступати вчитися після закінчення школи. Уроки інформатики в новій школі були куди
цікавіше, ніж в попередній і коли ми почали проходити основи програмування я відчув ностальгічне, приємне почуття, що підштовхнули мене до вибору напрямку
подальшого навчання. Так, після закінчення школи, в 2015 році, я поступив в Донецький національний технічний університет, вибравши спеціальність
Електроніка та наноелектроніка
.
Професійне становлення
Перший курс університету був найважчим, складалося враження, що в школі мене взагалі нічому і не вчили, нова інформація надходила швидше, ніж встигала засвоїтися. Часом, доводилося кілька ночей поспіль сидіти над якимись завданнями, щоб зрозуміти суть їх вирішення. Однак, я досить швидко звик до цього, безсонні ночі давали свої плоди і поступово я почав схоплювати нову інформацію на льоту і вирішувати поставлені завдання в найкоротші терміни. Моїми улюбленими дисциплінами завжди були дисципліни, повʼязані з програмуванням, тому що мені завжди подобалося вирішувати будь‑якого роду логічні задачі, а до не улюблених я б відніс, напевно, ТОЕ, так як нам абсолютно не дали базових знань з цієї дисципліни і відразу ставили якісь задачі, які я на той час навіть не міг усвідомити. Лише пізніше, пройшовши ще кілька курсів і підкресливши відсутні знання з інших дисциплін я став розуміти електротехніку.
Я мав труднощі з вибором теми для бакалаврської роботи і один з моїх викладачів, к.т.н. доц. Кузнєцов Дмитро Миколайович, розповів мені про досить цікавий
прилад – флуориметр, та запропонував створити вдосконалений аналог. Мені сподобалася ця ідея і темою моєї бакалаврської роботи став
Електронний пристрій для реєстрації флуоресценції хлорофілу в листі рослин
. Закінчивши бакалаврат вирішив продовжити навчання і вступив до
магістратури в Донецький національний технічний університет. Темою магістерської дисертації вибрав удосконалення вже розробленого у бакалаврській роботі
мною пристрій, а саме: Дослідження та розробка електронного пристрою для реєстрації флуоресценції хлорофілу в листях рослин
.
Плани, бачення, та мета на майбутнє
У моїх планах на найближче майбутнє успішно захистити магістерську дисертацію і закінчити ВНЗ. Надалі, хотілося би знайти сферу застосування отриманих знань, яка затягне мене по вуха у роботу, повʼязану з нею, а також буде приносити задоволення та матеріальний добробут.