Біографія
Дитинство
Я, Дубина Дмитро Олексійович, народився 23 квітня 1998 року в прекрасному місті Донецьку, столиці Донбасу. Мої мама – Дубина Світлана В'ячеславівна, і тато – Дубина Олексій Валерійович, а так само близькі родичі, оточили мене турботою, теплом і любов'ю з раннього дитинства. Цю підтримку я відчуваю постійно, що допомагає долати життєві випробування.
В Донецьку я і провів перші роки свого – ще несвідомої і необтяжених знаннями – життя. Дитячий садок я відвідував з двох років, в п'ять з половиною років, за рекомендацією моєї бабусі, став займатися в одному з кращих танцювальних колективів Донецька – ансамблі народного танцю Зірниця
. Завдяки цьому захопленню, з раннього дитинства я познайомився з великою кількістю цікавих людей, побував у багатьох місцях з концертами, в республіці Білорусь наш колектив зайняв призове місце. До сих пір я спілкуюся зі своїми знайомими хлопцями, ми стикаємося в різних сферах нашого життя. Завдяки заняттям танцями я маю пряму поставу і підтягнуту фігуру
З раннього віку мені прищепили любов до тварин, особливо до сімейства котячих. З тих пір я категорично не сприймаю будь–якого жорстокого ставлення до братів наших менших.
Школа і комп'ютер
У 2004 році, у віці шести років, я вступив до загальноосвітньої школи I–III ступенів № 29 міста. Моєю першою вчителькою стала Катерина Олександрівна, чудова людина і педагог. Я завжди з теплотою згадую шкільні уроки, на яких Катерина Олександрівна вчила нас принципам добра, справедливості, чесності.
Так як батьки тата за своїм родом діяльності були дуже тісно пов'язані з роботою на комп'ютері, природно, в нашому будинку комп'ютер з'явився ще до мого народження (можна сказати, що своїх однолітків за наявністю комп'ютера я випередив років на п'ять). Кожен день у нас вдома збиралася ціла команда хлопчаків, ми освоювали комп'ютерні ігри і технології, спілкувалися, разом розвивалися. Пізніше, коли комп'ютери з'явилися майже у всіх, ми вже грали в мережеві ігри (мережа по дому простягнув мій батько), але кожен у себе вдома.
Ближче до восьмого класу я став замислюватися про навчання в Донецькому національному технічному університеті на комп'ютерника
(мій батько також закінчив цей університет), а щоб вступити туди напевно, в восьмий клас я поступив в Донецький технічний ліцей з поглибленим вивченням математики. Успішне закінчення ліцею давало додаткові бали до вступних балів в університет. Моя мрія збулася і в 2015 році я поступив на факультет Програмна інженерія»
Цілі, плани і бачення майбутнього
У майбутньому за своєю професією планується відкрити власну фірму за розробниками ігор.
Найбільш бажані сценарії майбутнього – це бути успішним і багатим.