Біографія

Особистісне становлення

Я, Лічман Антон Олександрович, народився 21 червня 1999 року у місті Донецьк, Донецькій області.

Пізно пішов у дитячий садок і в перший клас при дитячому садку в 2005 році, через що були проблеми з соціалізацією. сформований колектив вписатися не вдалося і пройшлося терпіти глузування.

З 2006 по 2009 рік навчався у загальноосвітній школі №60 міста Макіївка. У роки навчання був одним із передовиків, відмінником. У перервах від навчання у школі активно читав енциклопедії, відвідував бібліотеки, слухав історії свого дідуся, які заповнювали прогалини та роз'яснювали неточності.

З 2010 по 2012 рік після переїзду до Донецька за сімейними обставинами навчався у Донецькій загальноосвітній школі №20. Сильна школа, і сильні вчителі, порівняно з макіївкою, злегка надломили мій ентузіазм, добили знущання однолітків. з якими я не встиг потоваришувати, я просто був грушею для биття тим самим хлопчиком якого можна бити і нічого потім тобі не буде Тоді я зрозумів що чим непомітніше і розумніше я буду тим краще і дав собі клятву, що переживу всіх кривдників і спляшу на їхніх могилах. Це й стало моєю мотивацією.

З 2013 по 2016 рік подалі від знущань однолітків вступив до елітного донецького ліцею Колеж, де провчився до 11 класу. Я любив математику та формули, а також комп'ютер та комп'ютерні ігри що і вплинуло на вибір роботи також я не любив роботу в колективі, що для мене представлялося ідеальним для роботи програмістом, хоча я і хотів стати поетом. Я почав ударно працювати по навчанню через що мого інтелекту стали потребувати ті хто раніше знущався з мене, їх плазуни це ще більше спонукало мене на навчання, через що я став одним із флагманів навчання, одним з найкращих у класі.

Доводилося виживати і вчитися краще, що було ще важче, так як і предмети та викладачі були ще складнішими, але цікавішими. Батьки на мене ніколи не тиснули роботою лише говорили що мені потрібні загальні знання та ерудиція для цілісної картини світу не бути дорослим дурником "Мітрофанушкою", викладачі кожен хотів затягнути мене у свою сферу, а я просто чемно слухав Вуз свій вибрав тому що атмосфера в ньому була доброзичлива, люди відкриті, і добрі, а також тому, що вже 2 покоління моїх предків вчилися там

У 2016 році Закінчив ліцей з більшістю п'ятірок та гарними результатами ДПА, і негайно вступив до ДонНТУ

Професійне становлення

Вища школа дала мені зрозуміти, що тут я далеко не кращий і що є розумніші і старанніші люди мені залишити лише підлаштовуватися На мене найбільше вплинули такі викладачі як Дорожко Леонід Іванович величезною базою теорією та дружелюбністю до мого невігластва А також нині покійний Теплинський який вселив у мене віру в себе, Авксентьєва Ольга Олександрівна, яка навчила мене що в житті не все буває гладко а начальство буває суворим, і Завадська Тетяна Володимирівна яка навчила мене дисципліни та триматиме язик за зубами До магістратури вступив тому як мені подобається вчитися їсти думки як покращити життя оточуючих своїми ідеями та бажання вступити до аспірантури Я створив програму для своєї Мами яка зараз працює у сфері геології і зробив кілька ігрових фріланс проектів наодинці роблячи всі аспекти Комп'ютерні ігри допомогли мені розбиратися в тому, як вони працюють, віршування навчило творчо підходити до речей, а читання допомогло вчитися

Моїм кредо життям можна вважати цитату Володимира Ілліча Леніна Великих слів не можна кидати на вітер

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

Наступні цілі - захистити диплом магістра вступити до аспірантури та розпочати роботу над своїм новим амбітним проектом Було б непогано заробити собі ім'я у сфері фріланс і самому вибирати цікаві замовлення, а не братися за що дають Бажаю стати людиною із загальною картиною світу який залишив у житті слід а не насмітив