Біографія
Особистісне становлення
Я, Серьоженко Анна Олександрівна, народилася 20 січня 1999 року в маленькому і славному місті Горловка. У моїй сім'ї немає нічого незвичайного: у мене є батько, старший брат і сестра. Хоча, можливо через те, що батько являється професійний нейрохірургом і у нього „золоті руки“, доля зіграла зі мною трохи злий жарт і з дитинства для мене лікарняна палата була другим будинком. Оскільки я сама молодша в нашій сім'ї, з самого дитинства мене оточили турботою і любов'ю. Можливо, це і допомогло мені не отримати дитячі травми і комплекси.
У 2005 році у віці 6 років мене віддали в 1-й клас початкової школи №2 м. Горловки. Моя відкритість до чогось нового завжди мені допомагала, тому знайти нових друзів у школі не склало труднощів, з якими я добре спілкуюся до цього дня.
Оскільки з нашої школи зібралося багато дітей, які хотіли піти в одну й ту саму школу після 4 класу, загальноосвітня школа I - III ступенів №73 відкрила для нас окремий клас, щоб не розбивати колектив, що тоді звучало дуже пафосно. Подальші 3 роки в цій школі залишили як хороші враження (любов до математики), так і погані (поняття, що життя буває не справедливим і кожен намагається перетягнути на себе ковдру).
Так як в 2012 році на районі, де я жила, побудували нову школу, наш клас майже усім складом вирішив мігрувати в школу, де нам обіцяли багато всього нового. І навіть не збрехали - Горлівський НВК Загальноосвітня школа I-III ступенів №88 - багатопрофільний ліцей „Мрія“ показав, що класні кімнати можуть бути не такими тьмяними, парти не старші за твій вік, а з дошок можна прочитати практично все.
У старших класах у число улюблених предметів записалася інформатика. Оскільки брат і сестра навчалися і працювали в сфері програмування - гадаю, це була справа часу.
У 2016 році я закінчувала школу, і вже розуміла в якому навчальному закладі та на якій спеціальності я хочу вчитися.
Професійне становлення
Якщо ви запитаєте, коли в моїй сім'ї з'явився комп'ютер - відповідь буде не визначена. Іноді здається, ніби комп'ютер завжди був у кімнаті та за ним постійно працювали. До середньої школи комп'ютер мною використовувався тільки для спілкування з людьми в соціальних мережах, ігор і знаходження потрібної інформації для шкільних домашніх завдань. Тато у мене завжди був просунутим користувачем комп'ютера, та і для навчання брата в університеті комп'ютер був вкрай важливий, тому на робочому столі завжди були незрозумілі ярлички з невідомими програмами. Так я ознайомилася з деякими програмами, які мені згодилися надалі в навчанні і в житті.
У 9-му класі почалися самий важкі на той час роздуми - майбутня професія. Оскільки наша школа надавала право учням вибирати профіль навчання для майбутнього 10 класу, більшість однокласників і батьків вибрали інформаційний профіль, все-таки час високих інформаційних технологій на дворі. І вже в 10-му класі я була впевнена, що вступатиму до Донецького національного технічного університету, оскільки цей внз закінчив брат, сестра вчилася на той момент, та і багато знайомих говорили про університет багато хорошого саме про комп'ютерні напрями.
Так, у 2016 році я стала студенткою спеціальності „Програмна інженерія“ в ДонНТУ.
Перший рік навчання був дуже важким, оскільки практично усі предмети були для мене новими. Мої спогади про те, що в школі мене вчили програмуванню і блок-схемам, випарувалися на перших же заняттях. Але завдяки чудовим викладачам, які вклали в нас немало своїх сил і енергії, зрештою, ми освоїли цю нелегку науку.
На першому курсі мені пощастило бути учасником „Дебюту першокурсників“ в танцювальному напрямі, з цієї миті моє студентське життя стало насиченим і захоплюючим. У 2018 році мене обрали головою інформаційної комісії факультету КНТ. Спочатку було складно адаптуватися, адже з дизайном я була практично не знайома, а адміністрування соціальних мереж мене вводило в ступор. Але завдяки активу факультету я швидко увійшла в кураж - разом організовували факультетські вечірки, проводили Дні факультету, а також масу факультетських заходів.
Закінчивши четвертий курс і отримавши диплом бакалавра, моєю подальшою метою був вступ в магістрат Донецького національного технічного університету, на спеціальність, на якій я й вчилася раніше - „Програмна інженерія“.
Моїм науковим керівником стала Коломойцева Ірина Олександрівна, старший викладач кафедри ПІ, з якою я раніше писала бакалаврську роботу. Разом, ми вибрали тему магістерської роботи, яка називається „Дослідження методів аналізу тональності на прикладі текстів пісень“.
Роки навчання були складними, але корисними і цікавими. У Донецькому національному технічному університеті я отримала не лише нові знання, але і спробувала себе в різних напрямах, також познайомилася з хорошими людьми.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Мої плани на майбутнє є успішне завершення навчання в університеті, захист магістерської роботи, а також пошук роботи за фахом, де є можливість кар'єрного і професійного зростання.