RU   EN
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Вугільна промисловість залишається провідною ланкою у системі енергетичної незалежності та безпеки Донецької Народної Республіки. На сьогоднішній день видобуток вугілля ведуть 17 великих державних шахт та одна – приватної форми власності, загальна чисельність трудових колективів перевищує 31 тис. осіб. За роки існування ДНР в експлуатацію введено 48 нових лав та 1 новий горизонт, а гірники постійно виконують та перевиконують виробничі завдання, що дозволило видобути та видати на-гора понад 43 млн. тонн вугілля, а прохідницьким бригадам пройти 224 кілометри гірничих виробок.

Шахти продовжують працювати, заряджати нові лави та видобувати паливо багато в чому завдяки спеціалізованим заводам вугільного машинобудування, що входять до складу вугледобувних об'єднань. Рівень видобутку вугілля, звичайно, безпосередньо залежить від попиту на тверде паливо, і в Республіці він неухильно зростає. Цього року Міністерство планує видобути трохи менше 8 млн. тонн вугілля, а вже 2021 року перейти позначку 10 млн. тонн виїмки «чорного золота».

«На сьогоднішній день Донецька Народна Республіка не лише повністю забезпечена необхідним обсягом вугілля для власних потреб, а й має серйозний потенціал для експорту якісних сортових марок чорного золота за межі нашої держави. За умови зростання внутрішнього споживання, зокрема, збільшення завантаження великих промислових підприємств Республіки та, відповідно енергогенеруючого сегменту, вугледобувна промисловість може значно збільшити обсяг видобутку твердого палива», - заявив заступник Міністра вугілля та енергетики.

Промислові запаси «чорного золота» на підприємствах Міністерства вугілля та енергетики становлять 846 млн. 789 тис. тонн. Вугілля, підняте на-гора, надходить на коксохімічні та металургійні підприємства, а також теплоелектростанції Республіки. На території ДНР працюють 2 ТЕС, які повністю забезпечують потреби Республіки на електроенергії, а й постачають їх у сусідню республіку. Як бачимо зі сказаного вище, у вугільної промисловості досягнуто позитивних результатів у всіх аспектах. Проте, є проблема з тим, що зі збільшенням глибини розробки родовищ на вугільних шахтах ускладнюються гірничі та гідрогеологічні умови, що істотно знижують ефективність використання гірничої техніки погіршують умови праці гірників.

Дінтенсифікація видобутку вугілля вимагає збільшення темпів проведення виробок з підготовки нових робочих горизонтів пластів, що відпрацьовуються, або розтину нових. За наявності припливу води в прохідницькі забої продуктивність та умови праці робітників залежать від своєчасності та надійності відкачування води. Особливо важливе значення має вибійний водовідлив під час проведення похилих виробок. Навіть невелика кількість води у вибої знижує ефективність роботи вантажних механізмів, ускладнює ведення бурильних робіт по ґрунту, погіршує умови праці робітників. Вода нерідко стає причиною виходу з ладу низькорозташованих приводних електродвигунів ходової частини комбайнів та породонавантажувальних машин. Несвоєчасність відкачування води є причиною тривалих простоїв вибоїв. Норми вироблення прохідників, які працюють у обводнених вибоях, знижуються на 5…15%. Зниження темпів проведення виробок призводить до зриву термінів введення в дію нових потужностей та порушення ритмічності роботи вугільного підприємства. Насоси, що застосовуються на діючих шахтах як засоби відкачування води з вибою, не задовольняють повною мірою вимогам до них. Всі насоси, що застосовуються в даний час для прохідницького водовідливу, не забезпечують повного осушення привибійного простору. З усіх можливих засобів забійного водовідливу найбільший інтерес становлять водоструминні насоси-гідроелеватори. Вони конструктивно прості, не мають поверхонь, що обертаються і труться, що забезпечує їх надійну і тривалу роботу на воді, що містить абразивний твердий матеріал. Гідроелеватори можуть бути виготовлені практично на будь-які необхідні подачі.

1. Актуальність теми

Відцентрові насоси застосовують практично у всіх галузях народного господарства. Вони використовуються на теплоелектростанціях, у реактивних двигунах ракет, при відкачуванні води з трюмів кораблів, у гірській промисловості, на землесосних снарядах, для водопостачання заводів та збагачувальних фабрик, у гірничорудній промисловості, у металургії, для шлюзів на каналах. У хімічній промисловості застосовуються спеціальні насоси для перекачування агресивних і горючих рідин, а також технології – для перемішування та дозування.

Зазначені сфери застосування визначають умови роботи насосів, при яких виникає кавітація. Так на теплоелектростанціях причиною кавітації насосів є перекачування ними гарячої води, в реактивних двигунах ракет - . перекачування горючих сумішей, високі швидкості обертання валу двигуна, при відкачуванні води з трюмів кораблів – змінна величина висоти всмоктування, неможливість встановлення насоса у трюмі, у хімічній промисловості – перекачування агресивних та горючих рідин, у гірничій промисловості – насоси водовідливу працюють зі змінною висотою всмоктування.

Для шахтного водовідливу при великих висотах відкачування води часто використовуються високооборотні насоси ЦНС 300 – (700…1000). Насоси характеризуються порівняно малими габаритами та металоємністю. Однак для нормальної, безкавітаційної роботи вимагають підпору на вході, для цих цілей використовуються бустерні насоси ВП 340. Ці насоси характеризуються низькою експлуатаційною надійністю, обумовленою наявністю вертикально розташованого складового валу. Недоліки насоса бустера ведуть до значного зниження надійності всієї установки в цілому. Бустерний насос потребує кваліфікованого обслуговування[1].

Існує безліч різних способів створення підпору для високооборотних відцентрових насосів. Одним із способів, що забезпечують безкавітаційну роботу насоса, є використання бустерних гідроелеваторів.

Маючи ряд істотних переваг перед іншими бустерними пристроями, гідроелеватори мають порівняно низький ККД, який визначається конструктивними та режимними параметрами. У цій роботі проведено визначення раціональних параметрів бустерного гідроелеватора для високооборотного відцентрового насоса, що працює в умовах шахтного водовідливу.

2. Пересувна гідроєлеваторна водовідливна установка

2.1 Загальна характеристика водовідливу під час похилих виробок в обводнених породах

Приплив води у прохідницькі забої зазвичай не перевищує десяти кубічних метрів на годину. Проте, в обводнених родовищах вони сягають двадцяти і більше кубометрів на годину.

Наявність припливу води в забій знижує продуктивність праці прохідників. Вони часто працюють у воді, що суттєво ускладнює виконання багатьох операцій. Значну частину часу вибої перебувають у притопленому стані, внаслідок чого їхній мікроклімат характеризується високою вологістю. На глибоких горизонтах становище посилюється високими температурами навколишніх порід. Відповідно до наявних нормативних документів, при значних притоках води, що надходить у забій із ґрунту та бічних порід, норми виробітку знижуються на 5…15%. На практиці, при притоках води двадцять і більше кубометрів води на годину, темпи проведення виробітку знижуються ще більшою мірою. Пояснюється це не стільки погіршенням умов роботи гірників, скільки тим, що труднощі з відкачуванням великого припливу не дозволяють раціонально вести гірничі роботи.

Овод, що відкачується з вибою, нерідко агресивний і містить значну кількість твердих частинок абразивного матеріалу, особливо при комбайновому способі проведення виробок. При проведення похилих виробок в 90 ... 95% випадків навантаження породи механізована (породонавантажувальні машини, скрепери). Робота вантажних механізмів сприяє дробленню і розмоканню породи, в результаті чого у вибої утворюється гідросуміш, видалення якої становить значну складність. Продуктивність навантажувальних механізмів під час роботи гідросуміші знижується майже нуля. Відкачування її насосами призводить до передчасного виходу з ладу. Запобігти утворенню гідросуміші можна тільки за рахунок підтримки вибою постійно сухим. Тому найважливіша вимога, що висувається до водовідливу під час проведення накінних виробок – безперервність відкачування води із вибою. Засоби відкачування води повинні надійно та довго працювати на воді зі значним вмістом абразивного твердого матеріалу. При цьому забезпечуватиме відкачування вибою «насухо». Виходячи з умов експлуатації, засоби відкачування води безпосередньо з вибою повинні мати властивість самовсмоктування, бути легко пересуваними і не вимагати суворої орієнтації (вертикальної або горизонтальної) при роботі, а їх габарити не обмежують привибійного простору.

Напори, необхідні для відкачування води з вибою на вищерозташований горизонт, визначаються, в основному, різницею відміток початку і кінця похилого вироблення, що проводиться і можуть змінюватися в широких межах.

2.2 Аналіз схем та засобів прохідницького водовідливу

Схеми пересувного прохідницького водовідливу, що застосовуються на практиці, передбачають використання переносного забійного насоса для відкачування води безпосередньо з вибою і, в більшості випадків перекачного насоса для перекачування її на горизонт, що знаходиться вище. Вибійні та перекачні насоси працюють у режимах частих пусків, обумовлених необхідністю постійного відкачування води та малим об'ємом регулювальної ємністю, яка виконується у вигляді тимчасового водозбірника або скипу, що переміщується (вагонетки).

Відцентрові занурювальні насоси з пневмоприводом малі за габаритами та масою, проте складність конструкції та висока частота обертання (3500…6500 хв-1) знижують їхню надійність, особливо при роботі на забрудненій воді. Насоси потребують кваліфікованого обслуговування та постійного контролю під час роботи. Невеликі (6 ... 8 метрів) напори насосів вимагають частого переміщення перекачної установки. В основному вони використовуються для відкачування води у вагонетки або цебра.

Для відкачування води безпосередньо із вибою на шахтах, що діють, найбільш широко використовуються насос 1В 20/10 і, за наявності стисненого повітря, занурювальний відцентровий насос Н-1М. Відповідаючи ряду вимог, що висуваються до вибійних насосів, вони характеризуються такими основними недоліками:

1.складне конструктивне пристрій вимагає кваліфікованого обслуговування;

2. необхідний постійний контроль за роботою насосів;

3. твердий матеріал, що міститься у воді, призводить до інтенсивного зношування робочих поверхонь насосів і зниження їх довговічності;

Вибійні насоси зазвичай експлуатуються без використання засобів автоматичного захисту, що нерідко призводить до передчасного виходу з ладу. Так, при підсмоктування повітря в приймальний пристрій виходить з ладу гумовий статор гвинтових або механічна частина відцентрових занурювальних насосів. Тому при роботі насосів потрібен контроль і вони не забезпечують відкачування вибою «насухо».

На перекачувальних установках використовуються як гвинтові, так і відцентрові насоси. Необхідність заливки відцентрових насосів перед запуском ускладнює експлуатацію ступінчастого водовідливу. Насоси працюю на неосвітленій воді, що негативно позначається на їхній довговічності. У певних умовах, особливо в початковий період проведення вироблення, відцентрові насоси працюють у кавітаційних режимах, що також зменшує їхню довговічність. У переважній більшості випадків перекачні насосні установки не автоматизовані.

Послідовна робота двох насосних установок знижує надійність водовідливу. Своєчасність відкачування води досягається за рахунок значних матеріальних та трудових витрат (резервування засобів відкачування води, їх доставка у забій та обслуговування). Для відкачування води із вибою іноді використовують водоструминні нососи – гідроелеватори, які найбільш повно відповідають вимогам, що висуваються до засобів забійного водовідливу.

Гідроелеватор не потребує кваліфікованого обслуговування та постійної присутності людини при роботі. За допомогою гідроелеватора можна відкачувати забій «насухо» - при підсмоктуванні повітря в приймальний пристрій він не вимагає відключення. Здатність гідроелеватора працювати на повітря дозволяє переносити приймальний пристрій трубопроводу, що підводить в будь-яку точку вибою і виключає необхідність у підготовці приямка, на що витрачається ручна праця. Габарити і маса гідроелеватора завжди менше, ніж у насоса з такою самою подачею. Відсутність обертових і тертьових поверхонь забезпечує його надійну та тривалу роботу на забрудненій воді. Завдяки хорошій всмоктувальній здатності гідроелеватор можна розташовувати на такій відстані від вибою, яка дозволить не прибирати його під час підривання.

Незважаючи на очевидні технічні переваги гідроелеваторів перед іншими засобами відкачування води безпосередньо з вибою, вони не знаходять широкого використання для водовідливу. У шахтній практиці гідроелеватори використовуються в основному для спеціальних цілей – очищення зумпфів скіпових стволів та водозбірників, вакуумного водозниження та транспортування породи із вибою при проведенні виробок. У літературі є відомості та про застосування гідроелеваторів для відкачування води із вибоїв при проведенні похилих виробок, а також для відкачування води із затоплених похилих полів шахт. Можлива схема використання гідроелеваторів у шахтних умовах: схема, в якій гідроелеватором проводиться пряме відкачування води, а для роботи насоса, подача якого повністю або частково використовується як робоча вода для гідроелеватора, є значний обсяг (водозбірник головного або дільничного водовідливу). В цьому випадку режими роботи гідроелеватора джерела робочої води не впливають один на одного. Прикладом можуть бути схеми гідроелеваторного очищення зумпфів скіпових стволів, прямої відкачування води з вибою при проведенні вертикальних стволів. Завдяки наявності великої ємності насоси в таких схемах працюють на освітленій воді і на режим їх експлуатації не впливає розбіжність фактичних і розрахункових подач гідроелеваторів. З погляду технічної можливості,

3. Пересувна водовідливна установка із вибійним гідроелеватором

p align="justify"> Важливою умовою ритмічності роботи вугільного підприємства є своєчасна підготовка нових робочих горизонтів. На шахті, що діє, зазвичай одночасно ведуться роботи з проведення декількох горизонтальних і похилих виробок. Приблизно в кожному другому вибої з проведення похилих виробок має місце приплив води, що погіршує умови роботи гірників і впливає на продуктивність праці. Навіть незначні притоки (Qпр < 5 м2/год) зазвичай ускладнюють можливість раціональної організації ведення гірничих робіт. При значних притоках (Qпр > 10 м2/год) для відкачування води застосовуються відцентрові насоси, які зовсім не пристосовані для вибійного водовідливу. Насоси вимагають горизонтальної орієнтації, заливки перед пуском і не допускають підсмоктування повітря в приймальний пристрій. З цих причин відцентрові забійні насоси не забезпечують своєчасне відкачування води, що нерідко є причиною тривалих простоїв вибоїв. У ДонНТУ розроблено прохідницьку водовідливну установку із вибійним гідроелеватором (рис.3.1).

Промислова експлуатація кількох установок на шахтах Донбасу показала їхню працездатність та надійність відкачування забрудненої води із вибою «насухо», що дозволяє навіть при значних притоках організувати раціональне ведення гірничих робіт і цим забезпечувати необхідні темпи проведення виробок.

Використання водоструминного насоса (гідроелеватора) забезпечує відкачування води із вибою «насухо» завдяки тому, що він зберігає працездатність і при підсмоктуванні повітря. Це особливо важливо при буро-вибуховому способі проведення виробітку, коли необхідно бурити нижні ряди шпурів. Відсутність у гідроелеватора обертових і тертьових поверхонь забезпечує його надійну та тривалу роботу на забрудненій воді. Забруднена вода, що відкачується гідроелеватором в пересувний попередній відстійник 12, частково освітлюється, що знижує інтенсивність зношування гідроабразивного перекачного насоса 6.

Робота установки здійснюється в такий спосіб. Частина подачі перекачного насоса Q1 використовується як робоча вода для гідроелеватора, що відкачує воду з вибою. Сумарна витрата робочої води, що відкачується Q1+Q2 по напірному трубопроводу гідроелеватора 5 надходить у відстійник 12, освітлюється в ньому і переливається в ємність 13.

У ємності змонтовано приймальне пристрій відцентрового насоса 6, друга частина подачі якого Q2, що дорівнює подачі гідроелеватора, по трубопроводу 11 відкачується на вищележачий горизонт. Робочий режим насоса налаштовується за допомогою дроселя 7 та засувки 10. Налаштування проводиться при працюючій установці за рівнем води та перекачної ємності 13, яка виконує функції регулювальної. Зливний трубопровід 9 служить регулювання подачі насоса при відкачуванні вибою «насухо», т.к. при цьому знижується подача гідроелеватора і знижується рівень води в регулювальній ємності.

Спочатку гідроелеватор розташовується на відстані 3...5 метрів від вибою. У міру просування вибою нарощується підвідний трубопровід так, щоб геометрична висота всмоктування гідроелеватора не перевищувала 2,0 ... 2,5 метрів, а потім переміщається і гідроелеватор. При перенесенні вода з трубопроводів 4 і 5, розташованих нижче насоса, зливається в забій. Щоб запобігти зливу води з ємності 13 через насос, на його напірному трубопроводі встановлюється клапан або кран для збору вакууму.

Максимальна відстань між вибоєм та ємністю 12 визначається технічними параметрами насоса та гідроелеватора, а також кутом нахилу вироблення до горизонту. Перекачний насос та ємності переміщуються ближче до вибою, коли напору гідроелеватора недостатньо для відкачування води у відстійник.

4. Теоретичний аналіз робочого процесу гидроелеватора

В основу аналізу приймаємо рівняння балансу потужності, що дозволяє провести повну кількісну оцінку розподілу енергії, підведеної до гідроелеватора[6]. При проведенні аналізу прийняті наступні допущення.

У загальному вигляді рівняння балансу потужності потоків в проточній частині гидроелеватора записується таким чином (мал. 4.1)

Nвх=Nвых+ΣΔNпот (4.1)

где – потужність потоків робочої і транспортуємої рідин на вході в камеру змішування;
Pк – тиск, надмірне або вакуумметричене, на вході в камеру (при вакуумметричному й надлишковому тисків знак перед Pк змінюється на протилежний);
V2 – середня швидкість транспортуємого потоку на вході в камеру;
– потужність потоку на виході з дифузора;
Pq – надлишковий тиск на виході з дифузора;
Vg – середня швидкість в цьому перетині.

Втрати потужності потоку в дифузорі визначаються за відомою в гідравліці залежності:

де ξg – коефіцієнт опору дифузора;
Vср – середня швидкість потоку на вході в дифузор.

Геометрія проточної частини і елементи гидроелеватора

Малюнок 4.1 – Геометрія проточної частини і елементи гидроелеватора

Принцип роботи гідроелеватора

Малюнок 3.2 – Принцип роботи гідроелеватора

Втрати потужності при змішуванні потоків в камері змішування багато авторів підраховують як втрати струменя в спутном потоці, використовуючи залежність Борна – Карно:

Рівняння (4.3) справедливо в разі, коли процес змішування потоків повністю завершився і коефіцієнт Коріоліса епюри швидкості в кінцевому перетині наближається до одиниці. Однак, відомо, що в камері змішування гідроелеваторів процес повністю не завершується і триває в дифузорі. Тому, в наведеному вигляді рівняння (3.3) дозволяє підраховувати втрати в камері змішування приблизного значення. Крім того, в камері змішування мають місце втрати на тертя, які можуть бути значними внаслідок великих швидкостей потоку.

Незавершеність процесу змішування потоків в камері впливає на втрати в дифузорі. Зазвичай значення втрат в дифузорі і на тертя в камері змішання підраховується з використанням коефіцієнтів опору дифузора і тертя, які визначаються експериментально. Втрати потужності в камері змішання визначаються при перемішуванні потоків і на тертя залежать від режиму роботи і конструкції гидроелеватора:

де ξкс – коефіцієнт опору камери змішування. Рівняння (4.2) з урахуванням залежностей (4.3) і (4.4) набирає вигляду:

Тиск на вході в камеру змішування можна виразити через параметри потоку рідини, що транспортується в приймальній камері:

де Pпк – надлишковий або вакуумметричний тиск в приймальній камері;
Vпк – середня швидкість транспортуємого потоку в камері;
ξвх – коефіцієнт опору конфузора і ділянки входу в камеру змішування.

Підставляючи залежності (4.4) та (4.6) в рівнянні (3.5), отримаємо після перетворень:

Висловивши рівняння (4.7) усі швидкості через швидкість струменя робочої рідини і відносини відповідних площ перетинів до площі перетину насадка і вирішивши його щодо повного тиску, створюваного гідроелеватором, отримаємо:

де – повний тиск, що створюється елеватором.

Якщо відомі геометричні розміри і значення коефіцієнтів опорів елементів проточної частини гидроелеватора, за рівнянням (4.8) можна розрахувати його напірну характеристику при постійному повному тиску перед насадкою і умови автомодельності режимів руху рідини.

Віднісши рівняння (4.8) до повного тиску робочої рідини перед насадкою, отримаємо:

Отримана залежність є рівнянням безрозмірною характеристики гидроелеватора. Напорная характеристика гидроелеватора будується по безрозмірній при постійних значеннях напору робочої рідини перед насадкою H1 та її витраті Q1.

Коефіцієнт корисної дії гидроелеватора визначається відношенням корисної потужності, що повідомляється в ньому потоку рідини, що транспортується, до потужності витраченої, підведеної до насадку:

де К – коефіцієнт напору, який визначається за рівнянням (4.9).

5 Удосконалена водовідливна установка із забійним гідроелеватором

ПРис 5.1 Гідравлічна схема вдосконаленої гідроелеваторної пересувної водовідливної установки

Рис 5.1 Гідравлічна схема вдосконаленої гідроелеваторної пересувної водовідливної установки

У пересувній водовідливній гідроелеваторній установці замінили один насос ЦНС38-132 на два насоси об'ємного типу дії 1В 20/10-16/20.

Для роботи одного відцентрового насоса, який подавав робочу рідину на гідроелеватор і служив перекачним була потрібна велика потужність, а значить і великі витрати на електроенергію, так само агрегат ЦНС38-132 мав ряд недоліків, які в новому обладнання майже відсутні[10].

До основних переваг об'ємних насосів, які відрізняють їх від динамічних насосів (відцентрових), відносять такі:

• можливість жорсткого розмежування всмоктувальної магістралі від напірної, що дозволяє виключити зворотний струм робочої рідини через насос;

•можливість забору рідини з ємності (водоймів), рівень яких нижчий від рівня розташування насоса;

•можливість перекачування рідин, що мають відносно високу в'язкість;

• постійність тиску рідини у напірній магістралі;

• можливість отримання високих технічних параметрів: напору та тиску за відносно невеликих витрат потужності на роботу насоса;

• високий коефіцієнт корисної дії (ККД);

• можливість точного регулювання та підтримки на необхідному рівні величини подачі рідини в гідропривод;

Саме за рахунок останньої гідності відбуватиметься економія електроенергії на обслуговування установки.

Після впровадження нового обладнання кардинально в роботі установка нічого не змінюється. Тепер один насос окремо працюватиме на подачу робочої рідини гідроелеватору, а другий буде перекачним. За рахунок того, що тепер у міру просування вибою, можна точно регулювати необхідний рівень подачі рідини в гідроприводі буде економія електроенергії.

Висновки

У роботі вирішено актуальне науково-технічне завдання – підвищення енергоефективності пересувної гідроелеваторної водовідливної установки. Доведено, що застосування в даній системі насосів об'ємного принципу дії замість відцентрового насоса забезпечує зниження витрат на електроенергію з відкачування припливу.

<Основні результати та висновки роботи полягають у наступному:

1. На підставі аналізу витрат електроенергії на відкачування води гідроелеваторною установкою з відцентровим насосом перекачування, встановлено, що має місце перевитрата електроенергії, обумовлений особливими умовами його експлуатації(періодичне переміщення по похилій виробці) та властивостями його напірної характеристики.

2. При притоках до забій до 10м3/год прийняті розробки насоси об'ємного принципу дії 1В20/10-16/10. З урахуванням обмежень щодо подачі насосів проведено розрахунки необхідні для вибору трубопроводів установки та визначення геометричних параметрів гідроелеватора (dк = 25,5 мм; dн=11мм; модуля m = 5,37). Розраховано безрозмірні та напірні характеристики гідроелеватора, визначено робочі режими гідроелеватора та насосів, визначено потужності на валах насосів та витрату електроенергії на відкачування води з вибою.

3. Обґрунтовано зниження витрат електроенергії під час використання насосів об'ємного принципу дії у складі гідроелеваторної пересувної водовідливної установки.

4. Розроблено рекомендації щодо експлуатації гідроелеваторної водовідливної установки.

Список використаної літератури

  1. ЯЯковлєв В.М. Шахтна водовідливна установка з бустерним гідроелеватором // Розробка родовищ корисних копалин. – Київ, Техніка, 1979, вип. 52., вып. 52. – С. 94 – 97.
  2. В.Б.Малєєв, Е.М. Антонов, В.А. Романів. Ефективність відцентрово – струменевих систем у складі шахтного водовідливу. "Вугілля України", №3,1995. [Электронный ресурс]
  3. Каменєв П.М. Гідроелеватори та інші струменеві апарати. – М.: Машбудіздат, 1950. -346с. [Электронный ресурс]
  4. В.Б. Малєєв, Є.І. Данилов, В.М. Яковлєв. Спеціальні засоби водовідливу та гідромеханізованого очищення шахтних водозбірних ємностей. Уч. посібник – Донецьк: ДПІ, 1986, – 36. [Электронный ресурс]
  5. Фрідман Б.Е. Гідроелеватори. – М.: Машгиз, 1960. – 321 с. [Электронный ресурс]
  6. Підвидз Л.Г., Кириловський Ю.Л. Розрахунок струменевих насосів та установок. Праці ВНДІгідромаш. Вип 38. – с.44 – 96.
  7. Вплив умов всмоктування на максимальну подачу гідроелеватора. Яковлєв В.М. Вип.41. – Київ: Техніка,1975. – с.96 – 99.
  8. Соколов Є.Я., Зінгер Н.М. Струменеві апарати. – М.: Вища школа. 1989. – 351с. [Электронный ресурс]
  9. УВейкерлі Д. Проектування цифрових пристроїв/Д. Вейкерлі. – М: Постмаркет, 2002. – Том 2. – 528 с.[Электронный ресурс]
  10. Яковлєв В. М. Розробка гідроелеваторної прохідницької водовідливної установки. Д., «ДПІ» 1987[Электронный ресурс]
  11. Методичні рекомендації щодо застосування засобів механізації очищення шахтних водозбірних ємностей. За загальною ред. В. Г. Гейєра ЦБНТІ Мінвуглепрому УРСР, 1983.
  12. Гейєр В. Г., Малигін С. С., Фадін В. А. Інструкція з проектування шахтних водовідливних установок. Донецьк, ДПІ, 1971.