Реферат з теми випускної роботи
ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ІННОВАЦІЙНИХ МАРКЕТИНГОВИХ ПРОЕКТІВ
У сучасному світі зростає рівень конкуренції практично на всіх ринках. Великі міжнародні та національні корпорації вже давно використовують інноваційні маркетингові проекти (ІМП) у своїй практиці.
Ключовими визначеннями є сутність управління проектами, поняття інноваційного та маркетингових проектів.
У сучасній науці не існує поняття ІМП, але практика показує, що сучасні компанії регулярно використовують ці проекти у своїй повсякденній діяльності, тому систематизація знань у цій галузі зможе вирішити проблему управління та оцінки діяльності компаній, пов'язаної з ІМП.
Управління проектами (англ. projectmanagement) – сфера діяльності, в ході якої визначаються та досягаються чіткі цілі при балансуванні між обсягом робіт, ресурсами (такими як гроші, праця, матеріали, енергія, простір та ін.), часом, якістю та ризиками в рамках деяких проектів [1].
Інноваційний проект – приватна форма організації та управління інноваційним процесом (інноваційною діяльністю), результатом якої є конкретна інновація (інноваційний продукт).
Маркетинговий проект – комплекс взаємопов'язаних заходів, що здійснюються підприємством у рамках заздалегідь заданих тимчасових та ресурсних обмежень відповідно до цілей маркетингу, а саме збільшення обсягу продажу, підвищення впізнаваності бренду, збільшення задоволеності споживачів.
Поняття проект та управління проектами не випадково з'явилися у сучасному світі[2]. Тенденції до швидкого розвитку та систематизації отриманих знань, ведуть до появи нових і нових визначень, класифікацій, знань і навіть наук.
Ключовим фактором успіху проектного управління є наявність чіткого заздалегідь визначеного плану, мінімізації ризиків та відхилень від нього, ефективного управління змінами (на відміну від процесного, функціонального управління, управління рівнем послуг)[3].
З огляду на це визначення виділяються такі основні характеристики проекту:
• певні цілі;
• обмежені ресурси;
• тимчасові рамки;
• унікальність;
• управління якістю;
• управління ризиками.
Реалізація інноваційного проекту - процес створення та виведення на ринок інноваційного продукту.
Мета інноваційного проекту - створення нової або зміна існуючої системи - технічної, технологічної, інформаційної, соціальної, економічної, організаційної та досягнення внаслідок зниження витрат ресурсів (виробничих, фінансових, людських), докорінного покращення якості продукції, послуги та високого комерційного ефекту [4].
Важливість маркетингового проекту сьогодні надзвичайно висока, навіть незважаючи на те, що в сучасному світі ситуація змінюється дуже стрімко, і сьогоднішній проект вже завтра може виявитися неактуальним. Вирішити проблему можна лише постійно модернізуючи та вдосконалюючи її, відстежуючи поточну ситуацію на ринку [5].
Після аналізу поняття маркетингового та інноваційного проектів, формулюється поняття маркетингового інноваційного проекту. Виділяються основні риси:
• обмеженість у часі;
• обмеженість у ресурсах;
• конкретні цілі та завдання, спрямовані на просування;
• унікальність ідеї чи виконання;
• спрямованість просування будь-якого продукту;
• спрямованість на конкретну цільову аудиторію;
• логічний взаємозв'язок із спільною діяльністю організації;
• управління ризиками та якістю;
• контрольованість на всіх фазах;
• інноваційність підходу;
• послідовність дій.
Таким чином, інноваційний маркетинговий проект (ІМП) – це комплекс заходів, спрямованих на просування певного товару чи послуги, націлених на конкретну цільову аудиторію та здійснюваних протягом зазначеного періоду часу в умовах обмеженості ресурсів, через вирішення конкретних цілей та завдань за допомогою інноваційних методів
МОДЕЛЬ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ РИЗИКУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
Наразі розроблено чимало підходів для оцінки ризику інвестицій. Інвестиції прийнято поділяти на реальні та фінансові.
Основною роботою в галузі оцінки фінансових інвестицій є стаття Г. Марковиця «Вибір портфеля», написана в 1952р. У ній для оцінки інвестицій використовується поняття прибутковості, яке визначається як відносна зміна добробуту інвестора в кінці періоду інвестування порівняно з початком періоду інвестування. Інвестиційний ризик у цій роботі визначається якенчливість дохідності і вимірюється дисперсією дохідності, т. е. під ризиком розуміється можливість відхилень як і меншу, і у більшу бік, що з позицій логіки викликає подив (отримання більшого прибутку, ніж очікувалося, в інвестора зазвичай викликає заперечень). У разі, якщо для активу переважають позитивні відхилення від очікуваної прибутковості, то, не розрізнивши поганих і хороших результатів, ми можемо отримати занижену оцінку привабливості інвестицій у цей актив. У моделях Г. Марковиця в оцінці ризику розглядаються відхилення від середнього значення, т. е. передбачається, що бажаною дохідністю є середнє значення, тоді як інвестор може побажати іншу дохідність, відмінну від середньої.
Для оцінки ризику реальних інвестицій розглядаються такі методи аналізу ризику та наводяться їх характеристики:
• метод коригування ставки дисконтування;
• метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів достовірності);
• аналіз точки беззбитковості;
• аналіз чутливості критеріїв ефективності;
• метод сценаріїв;
• аналіз ймовірнісних розподілів потоків платежів;
• дерева рішень;
• імітаційне моделювання та ін.
На сьогоднішній день у теорії ризик-менеджменту немає єдиної класифікації ризиків не лише з точки зору елементів класифікації, а й щодо параметрів їхнього поділу на цільові, ознакові підмножини. Відповідно до зазначеного нами підходу до поняття «ризик інноваційного проекту», на основі аналізу літератури було розроблено класифікацію ризиків на основі стадій реалізації проекту (рис. 1).
Рисунок 1 – Класифікація ризиків інноваційного проекту
Представлені методи аналізу ризику використовуються в оцінці ефективності інвестиційних проектів, з урахуванням аналізу чутливості показників NPV, IRR та інших. до змін значень основних економічних параметрів проекту, і навіть діапазони цих змін та його ймовірнісні характеристики.
Метод коригування ставки дисконтування полягає у зміні базової ставки дисконту, яка прирівнюється до ставки за безризиковими інвестиціями шляхом збільшення надбавки за ризик від реалізації проекту. За одержаною ставкою дисконту розраховуються показники ефективності інвестиційного проекту. Велика величина ризику за інвестиційним проектом тягне за собою більший розмір норми дисконту. Прийняття чи відхилення проекту складає основі комплексного використання показників ефективності. Перевагою методу є простота розрахунків та доступність інформації.
Недоліками методу є:
- дисконтування за збільшеною ставкою не містить інформації про рівень ризику та відхилення результуючих показників, значення яких сильно залежні від розміру ставки дисконтування;
- постійне збільшення ризику з часом за допомогою ставки дисконту є не зовсім коректним, оскільки ризики можуть як збільшуватись, так і знижуватись протягом періоду реалізації інвестиційного проекту;
- відсутність інформації про імовірнісні розподіли показників ефективності не дозволяє отримати їх оцінку;
- варіанти моделювання значень результуючих показників обмежені зміною одного параметра (ставка дисконту). Метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів достовірності) полягає у коригуванні не ставки дисконту, а прогнозованих значень грошового потоку надходжень та платежів за допомогою знижувальних коефіцієнтів у кожному періоді реалізації проекту [6]. Після визначення значень коефіцієнтів проводиться розрахунок показників ефективності для скоригованого потоку платежів за безризиковою ставкою. Вибір проектів здійснюється на основі комплексного використання результуючих показників ефективності інвестиційного проекту. Перевагою методу є збільшення ризику протягом усього терміну реалізації проекту, т. е. коректніший облік ризику, і навіть простота розрахунків.
Недоліком методу є труднощі при розрахунку коефіцієнтів визначеності, а також неможливість здійснення аналізу ймовірнісних розподілів параметрів проекту.Аналіз точки беззбитковості полягає у знаходженні такого обсягу виробництва (продажів) продукту, при якому фінансовий результат за проектом дорівнює нулю. Чим нижчий цей обсяг, тим нижчий ризик проекту. Аналіз точки беззбитковості ґрунтується на таких показниках, як змінні та постійні витрати та операційний важіль. Змінні витрати — це витрати, що залежать від обсягу виробництва [7]. Постійні витрати - це витрати, що не залежать від обсягу виробництва. Операційний важіль — частка постійних витрат у сумі всіх витрат. Він показує залежність інвестиційного проекту від постійних витрат та використовується для розрахунку величини ділового ризику. Вплив операційного важеля у тому, зміна виручки завжди породжує сильніше зміна прибутку. Висока дОля постійних витрат свідчить про високий рівень операційного важеля і високий ризик проекту. Аналіз точки беззбитковості показує лише чутливість інвестиційного проекту до обсягу виробництва (продажів). Крім того, в розрахунках не враховується попит і те, що обсяг продажів не залежить від ціни.
Аналіз чутливості критеріїв ефективності полягає у знаходженні зв'язку результуючого показника від різних значень параметрів, що входять до його розрахунку.
Порядок аналізу чутливості критеріїв ефективності полягає в наступному:
- формується залежність вихідних параметрів та результуючих показників у вигляді математичного рівняння чи нерівності;
- знаходяться найбільш ймовірні значення вихідних параметрів та діапазон їх зміни;
- шляхом зміни значень вихідних параметрів проводиться аналіз їхнього впливу на результуючі показники.
Проект із меншою чутливістю показників ефективності є менш ризикованим. Перевагою методу є виявити вплив вихідних параметрів на результуючі показники. До недоліків належать:
- жорстка детермінованість показників, що пов'язують основні параметри;- відсутність можливості ймовірнісної оцінки відхилень вихідних параметрів та результуючих показників;
- припущення про зміну однієї чи кількох вихідних даних, тоді як інші параметри залишаються незмінними, не зовсім вірним, оскільки вихідні дані та результуючі показники комплексно взаємопов'язані, і зміна одного параметра тягне у себе зміна решти.
Метод сценаріїв полягає у поєднанні аналізу чутливості результуючих показників з аналізом імовірнісних оцінок його відхилень. Метод сценаріїв складається з наступних етапів:
- прогнозуються можливі значення вихідних даних;
- кожному прогнозному значенню надають ймовірну оцінку;
- для кожного варіанта зміни необхідно розрахувати імовірнісне значення вибраного параметра та його відхилення від середнього значення;
- здійснюється дослідження ймовірнісних розподілів отриманих результатів [8]. Проект із мінімальним стандартним відхиленням є найменш ризикованим. Перевагою методу є можливість сформувати наочну картину результатів за різних результатів реалізації проекту. Однак метод спрямований лише на аналіз результуючих показників ефективності проекту, він не дає інформації про можливі відхилення інших параметрів, що впливають на реалізацію проекту.
Аналіз ймовірнісних розподілів потоків платежів. При відомому розподілі ймовірностей вихідних параметрів за допомогою цього методу можна розрахувати результуючі показники та оцінити їх відхилення. Проект із найменшою варіацією вихідних даних та показників ефективності є менш ризикованим. Використання цього методу дає інформацію про очікувані значення результуючих показників та можливість проведення аналізу їх ймовірнісних розподілів. Недоліком є складність достовірного визначення ймовірності всім варіантів значень вихідних і результуючих показників.
Дерева рішень використовуються для аналізу ризиків проектів з розумною кількістю сценаріїв розвитку. Метод корисний за умов, коли рішення, прийняті зараз часу, сильно залежить від рішень, прийнятих раніше, і визначають варіанти подальшого розвитку подій.
Порядок застосування методу:
- для кожного моменту часу визначають проблему та всі можливі сценарії розвитку подій;
- на дереві рішень позначають відповідну конкретну проблему вершину і виходять з недуги;
- кожній дузі надають ймовірнісну або вартісну оцінку;- на основі значень всіх вершин дуг розраховують імовірнісне значення вибраних показників;
- проводиться дослідження ймовірнісних розподілів отриманих результатів.
При збільшенні періодів реалізації проекту, навіть за постійної кількості варіантів, значно збільшується складність розрахунків і виникає необхідність використання спеціальних програмних засобів для реалізації моделей [9].
Імітаційне моделювання ризиків інвестиційних проектів складається із серії чисельних експериментів, спрямованих на отримання емпіричних оцінок ступеня впливу вихідних даних на результуючі показники. Імітаційне моделювання розбивається на такі етапи:
- проводиться встановлення зв'язку між вихідними та результуючими показниками у вигляді математичного рівняння чи нерівності;
- встановлюються закони розподілу ймовірностей основних параметрів моделі;- здійснюється комп'ютерне моделювання значень основних параметрів моделі;
- знаходяться основні характеристикирозподілів вихідних даних та результуючих показників;
- проводиться дослідження отриманих результатів та приймаються відповідні рішення.
Якщо врахувати, що у наукових дослідженнях під ризиком розуміється можливість виникнення таких умов, які призведуть до негативних наслідків для учасників проекту, то розглянуті методи аналізу ризиків мають непряме відношення до цього поняття ризику. До того ж виникає питання: чому для оцінки ризику фінансових інвестицій використовується дисперсія прибутковості, а при оцінці ризику реальних інвестицій не використовується, і навпаки щодо фінансових інвестицій не застосовні показники оцінки ризику реальних інвестицій? У фінансових інвестиціях розраховується ризик інвестора, а реальних інвестиціях ризики просто враховуються підвищенням ставки дисконтування. Очевидно, що ризики необхідно розраховувати, а чи не враховувати. З не ясно, чиї економічні показники та ризики розраховуються в реальних інвестиціях і яке відношення вони мають до учасників проекту? Все це говорить про відсутність єдиного підходу до оцінки ризику інвестиційного проекту та зв'язку його показників із цілями учасників проекту. Виникає необхідність дати таке визначення інвестиційного ризику, яке дозволило б проводити розрахунки показників ризику всім учасників інвестиційного проекту.
Для оцінки ризику інвестиційного проекту розглянемо поняття «інвестиційна угода». Інвестиційна угода - це угода сторін про взаємні зобов'язання, причому кожна зі сторін має свою мету. Далі розглянемо так званий паспорт інвестиційного проекту, який має містити такі відомості:
- учасники проекту (наприклад, інвестори, керуюча компанія, що реалізує проект, та ін);
- зобов'язання учасників (наприклад, інвестор зобов'язується профінансувати проект, керуюча компанія зобов'язується здійснити реалізацію проекту протягом заданого часу);
- цілі учасників (наприклад, мета інвестора - наростити капітал у кілька разів з бажаним коефіцієнтом нарощення протягом заданого терміну; мета управляючої компанії - отримати бажаний прибуток чи бажаний рівень рентабельності);
- терміни участі у проекті кожного учасника. Інвестиційний проект називатимемо ризикованим для учасника, якщо учасник не повністю впевнений у тому, що за допомогою цього проекту він досягне поставленої мети. Якщо метою інвестора є отримання нарощеної суми Б, то показником ризику, що характеризує рівень недосягнення поставленої мети, є сума недоотриманої суми до бажаної.
Висновок
У статті було виведено поняття ІМП та розібрано основні риси, що допоможе компаніям розуміти діяльність, якою вони займаються. Це дуже важливо, тому що компаніям доводиться конкурувати у всіх сферах та всіма способами. ІМП, як правило, допомагають компаніям вирватися в конкурентних перегонах і донести свою ідею до цільової аудиторії. А для того, щоб бути кращими компаніям, необхідно бути гнучкими і діяти максимально швидко і ефективно, в чому їм може допомогти систематизація знань з ІМП.
Список джерел
- Ильенкова Н. Д. Проблемы анализа инновационного риска. // Сибирская финансовая школа.2011. № 3(86). С. 41-43.
- Глухов В. В., Коробко С. Б., Маринина Т. В. Экономика знаний. СПб: Питер. 2003. 528 с.
- Валдайцев С. В. Управление инновационным бизнесом: учеб. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА. 2001. 343 с.
- Тэпман Л. Н. Риски в экономике: учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В. А. Швандара. М.: ЮНИТИ-ДАНА. 2002. 380 с.
- Акулов А. Я. Современные инновационные риски и методы их снижения. // Инновационное развитие экономики России: новый этап. 2012. № 4. С. 152.
- Шкурко В. Е. Управление рисками проектов: учеб. Пособие. М-во образования и науки Рос. Федерации. УрФУ. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та. 2014. 184 с.
- Балабанов, И. Т. Инновационный менеджмент / И.Т. Балабанов. — СПб.: Питер, 2001. 304 с.
- Бирман, Г. Экономический анализ инвестиционных-проектов / Пер. с англ. под ред. Л.П. Белых. М.: Банки и. биржи, ЮНИТИ, 1997. -631с.
- Гольдштейн, Г.Я. Инновационный менеджмент / Г .Я. Гольдштейн. — Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998. 154 с.