Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст


Вступ

Земля – це поверхня суші, природний ресурс, який характеризується простором, грунтовим покривом, рослинністю, надрами, водами, і об'єкт соціально-економічних інтересів і зв'язків, що є головним засобом виробництва в сільському господарстві і просторовим базисом розміщення і розвитку всіх галузей в народному господарстві.

Земля є просторовим базисом розміщення і розвитку підприємств організацій і установ всіх галузей народного господарства: обробної промисловості, добувної промисловості, сільського господарства.

У добувній промисловості вона є ще й предметом праці, причому її розміщення визначає наявність того чи іншого корисних копалин (залізна руда, нафта, газ та ін.).

В обробній промисловості – просторовий базис (основа) розміщення та розвитку виробництві іншого процесу, її розміщення залежить від розташування місць видобутку сировини, наявності всієї інфраструктури, а також економічної доцільності.

У сільськогосподарському виробництві земля є одночасно предметом праці, засобом праці і, отже, засобом виробництва. Розміщення сільськогосподарського виробництва залежить в основному від природно-кліматичних умов (клімат, родючість грунтів, рельєф та ін.), А також від потреби в продуктах харчування і сировини для переробної промисловості.

1. Актуальність теми

Серед актуальних правових проблем здійснення охорони та раціонального використання земель деякі мають безпосередній вихід на практику проблеми підвищення ефективності земельного контролю, правового регулювання його видів і форм, які регулярно піддаються змінам, доповненнями.

Земля, будучи природним ресурсом, в процесі господарської діяльності, перетворюється в засіб виробництва, предмет соціально-економічних зв'язків людей, об'єкт земельних відносин. При неповторності регіонального якості вона виконує функцію загальнонародного надбання, використовуваного і охороняється в інтересах проживає населення, соціального, економічного та екологічного простору. Раціональне використання і охорона землі незалежно від її властивостей відносяться до обов'язкових умов ефективного розвитку економіки і природокористування. Організація раціонального господарювання, використання і охорони земель збільшує потенціал території, підвищує рівень соціально-економічного розвитку регіону.

2. Мета і задачі дослідження

Мета дослідження полягає у встановленні закономірностей функціонування землі як природного ресурсу і її якісного стану при тривалому систематичному впливі. Також мета полягає в розробці теоретичних і методичних основ організації раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення на прикладі Донецької області.

Завдання дослідження:

  1. Сформулювати основні положення організації використання і охорони земель сільськогосподарського призначення.
  2. Встановити закономірності, наукові принципи і зміст землеустрою на землях сільськогосподарського призначення.
  3. Обгрунтувати модель організації використання і охорони земельних ресурсів і систему землеустрою на землях сільськогосподарського призначення.
  4. Розробити методичну послідовність рішення землевпорядних задач при організації використання і охорони земель.
  5. Проаналізувати сучасний стан та здійснити моніторинг земель сільськогосподарського призначення з метою виявлення змін стану землі, прогнозу, запобігання та усунення наслідків негативних процесів.
  6. Виробити рекомендації по впровадження нових методів раціонального використання землі і технологій моніторингу земель.
  7. Сформувати систему показників економічної та екологічної ефективності організації використання і охорони земель та дати оцінку результативності її застосування при землеустрій на землях сільськогосподарського призначення. Предметом дослідження є закономірності організації раціонального використання та охорони земельних ресурсів на землях сільськогосподарського призначення. Об'єктом дослідження обрано Донецька область. Об'єктом дослідження є земельні ресурси сільськогосподарських підприємств з різними формами господарювання, екологічні системи і ландшафти.

Очікувані результати:

  1. Розробка методичної послідовності рішення землевпорядних задач і структурної моделі організації використання і охорони земельних ресурсів земель сільськогосподарського призначення.
  2. Розробка методів економічного та екологічного обґрунтування організації використання і охорони земельних ресурсів в схемах землеустрою району на землях сільськогосподарського призначення.
  3. Висока значимість і недостатня практична розробленість даної теми.
  4. Наукова новизна дослідження полягає в належному теоретико-прикладному аналізі положень чинного законодавства України в сфері раціонального використання та охорони земель і вироблених на його основі висновки і пропозиції.

3. Загальні відомості про охорону та раціональне використання земельних ресурсів

3.1 Основні поняття

Природні ресурси – тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку виробництва використовуються для задоволення потреб суспільства.

Природні умови – тіла і сили природи, які впливають на діяльність людського суспільства, але безпосередньо у виробничій діяльності не беруть участь.

Класифікація природних ресурсів відображена на рисунку 1.

Класифікація природних ресурсів

Рисунок 1 – Класифікація природних ресурсів (анімація: 6 кадрів, 5 циклів повторення, 16 кілобайт)

Охорона земель – система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки навколишнього середовища [1].

Раціональне використання земель – забезпечення всіма землекористувачами в процесі виробництва максимального ефекту в здійсненні цілей землекористування з урахуванням охорони земель та оптимальної взаємодії з природними факторами [2].

Це таке використання, яке не завдає шкоди землі як природного об'єкту, ведеться відповідно до цільового призначення та з оптимальною організацією території.

Земля повинна інтенсивно використовуватися, тому що це основний засіб виробництва, але витрата повинен бути дбайливим – земля є природною складовою. Тобто раціональне використання землі включає в себе екологічні та економічні чинники – економічна ефективність і екологічна безпека.

Для того щоб застосувати на практиці норми, щоб забезпечити раціональне використання земельного фонду, необхідно встановити критерії раціональності землекористування та встановити вимоги до використання землі, виконання яких призведе до раціонального землекористування.

Раціональним називається використання землі, при якому:

3.2 Раціональне використання землі в Україні

Специфіка підприємницької діяльності в сільському господарстві полягає в тому, що основним виробничим ресурсом є земля. Від того, наскільки ефективно вона використовується землекористувачем, залежить не тільки величина одержуваного доходу, а й добробут суспільства і кожного громадянина зокрема.

Значний внесок у розробку теоретичних і методичних питань підвищення ефективності використання сільськогосподарських угідь зробили Г.І. Горохів, Л.Я. Новаковській, Д.С. Добряк, І.А. Розумний, А. Я. Сохніч, С. Ю. Булигін і інші науковці.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, його інтенсифікація, раціональне використання і охорона земельних ресурсів в процесі розвитку земельних відносин найбільш повно відображені в роботах А.В. Антонець, Н.Г. Вергуна, П.Ф. Жолкевського, П.О. Мілєхін, В.Т. Плотникова, А.Н. Третяка, М.В. Щурика, А.Д. Юрченка та інших. На думку, В.К. Збарського і В.І. Мацібора можна виділити такі основні напрями підвищення економічної ефективності використання землі в сільському господарстві:

  1. система заходів щодо підвищення родючості земель;
  2. охорона грунтів від ерозії та інших руйнівних процесів;
  3. зменшення площі землі, яка випадає з сільськогосподарського обороту [4].

Разом з цим, ефективність використання сільськогосподарських угідь в визначальною мірою залежить від рівня прибутковості аграрних підприємств, але їх фінансові інтереси не повинні призводити до погіршення властивостей земельних ресурсів як головного засобу виробництва в сільському господарстві [5].

Аналіз стану сільськогосподарського землекористування визначив зростаючі темпи деградації грунтового покриву і погіршення екологічної ситуації через забруднення важкими металами, радіонуклідами, пестицидами, хімічними сполуками, поширення ерозійних процесів, зниження вмісту гумусу, збільшення площ кислих і засолених грунтів. Погіршення екологічного стану земель неминуче призводить зниження якості продукції та її екологічної безпеки [6].

Слід зазначити, що в Україні понад 50% орних земель є дефляціоноопасной (рис. 2). У Харківській області +1023 тис. га, або 43% сільгоспугідь – дефляціоноопасние. Найбільшого поширення процеси дефляції набрали в Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській та Миколаївській областях. В цілому розвиток ерозійних процесів в Україні щорічно поширюється на 80-90 тис. га і супроводжується втратами гумусу (близько 11 млн. т), азоту (0,5 млн. т), фосфору (0,4 млн. т) і калію (0,7 млн. т).

Однак, незважаючи на погіршення екологічного стану землі, відбувається скорочення фінансування протиерозійних заходів. Зокрема, протягом 2009-2010 року фінансування направлено на виконання робіт з охорони землі та протиерозійні заходи по місцевим бюджетам практично не виділялося.

Площа дефляціоноопасной орної землі України

Рисунок 2 – Площа дефляціоноопасной орної землі України

Джерело: за даними Держкомзему України [7].

Родючість ґрунтів в значній мірі залежить від реакції ґрунтового розчину. За даними восьмого туру агрохімічного обстеження площі орних земель, які мають підвищену кислотність, складають 36% від загальної площі обстежених угідь, земля з лужною реакцією займає близько 25% (рис. 3).

Структура орної землі України по реакції ґрунтового розчину

Рисунок 3 – Структура орної землі України по реакції ґрунтового розчину (за результатами VIII туру агрохімічного обстеження)

Джерело: за даними Аграрний сектор України [8].

Сучасна державна політика використання земельних ресурсів в Україні не забезпечує збереження родючості грунту як основи стабільного функціонування виробничих аграрних систем і національної продовольчої безпеки [9].

Проблема підвищення ефективності використання сільськогосподарських угідь не повинна обмежуватися лише зростанням прибутковості земельних ресурсів, а повинна одночасно забезпечити збереження і примноження продуктивності грунтів і мінімізувати витрати на виробництво одиниці продукції.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і забезпечення раціонального землекористування, в ринкових умовах, має базуватися на комплексному використанні оброблених в попередні роки чинники економічної ефективності (природнокліматичних, матеріально-технічних, біологічних, економічних, організаційних, соціальних), так і впровадженні нових факторів інституційного характеру [3].

4. Нормативно-правова база України

  1. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III [1];
  2. Закон України про охорону земель від 19.06.2003 № 962-IV;
  3. Закон України про охорону навколишнього середовища від 25.06.1991 № 1264-XII;
  4. Закон України про екологічну експертизу від 09.02.1995 № 45/95-ВР;
  5. Закон України про меліорацію земель від 14.01.2000 № 1389-XIV;

Висновки

Раціональне використання землі забезпечує:

Здійснення перерахованих цілей може бути досягнуто як економічним, так і правовим шляхом.

Проблеми раціонального використання земель вирішуються шляхом здійснення наступних основних заходів:

  1. високопродуктивне використання і підвищення родючості землі-заходи щодо поліпшення земель;
  2. інтенсивне використання сільськогосподарських угідь;
  3. залучення в сільськогосподарське використання нових земель;
  4. боротьба з ерозією грунтів;
  5. охорона земель від неправильного використання та погіршення стану.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена.

Остаточне завершення: травень 2017 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Перелік посилань

  1. Земельный Кодекс Украины от 25.10.2001 № 2768-III. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14
  2. Жаворонкова Н.Г., Романова О.А. Земельное право. Учебник для бакалавров. – Москва, Московский государственный юридический университет им. О.Е. Кутафина – 2013.
  3. Тредит В.Е. Состояние и пути повышения использования земельных ресурсов в Украине // Молодой ученый. – 2013. – №5. – С. 387-390.
  4. Збарський В.К. Економіка сільського господарства: навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів / В.К. Збарський [та ін.]; За ред.: В.К. Збарського, В.І. Мацибори. – К.: Каравела, 2010. – 280 с.
  5. Сапич В.І. Міжнародна економіка: практикум: Навчальний посібник для студ. вузів за освітньо-професійним рівнем бакалавра з напряму Економіка і прідприємництво / В.І. Сапич, Н.М. Сапич. – Суми: Університетська книга, 2003. – 159 с.
  6. Господаренко Г.М. Агрохімія мінеральних добрив [Текст] / Г.М. Господаренко. – К. 2003. – 136 с.
  7. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dazru.gov.ua
  8. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://agroua.net/
  9. Уланчук В.С., Альошкіна Л.П. Формування стратегії високоефективного використання сільськогосподарських земель в аграрних підприємствах Черкаської області.