Об'єктом дослідження даної роботи є процес реструктуризації підприємств вугільної промисловості України і діяльність державної компанії "Укрвуглереструктуризація".

Результатом роботи є комплекс економіко-математичних моделей, що відбивають виробничі, фінансові, соціально-економічні процеси, властиві вугільної промисловості в період реструктуризації, для різного роду об'єктів: вугільних підприємств, вуглевидобувного регіону, вугільної галузі, паливно-енергетичного комплексу.

Результати роботи можуть застосовуватися для прогнозування розвитку діючих вугільних підприємств у ринкових умовах; для оцінки соціальної напруженості внаслідок ліквідації вугільного виробництва в шахтарських містах і селищах; для прогнозування розвитку соціальної інфраструктури у вуглевидобувних регіонах в умовах реструктуризації вугільного сектора; для оцінки інвестиційних проектів, орієнтованих на створення нових робочих місць.

Використання імітаційних моделей

Представляється доцільним як методичну основу варіантного прогнозування рекомендувати метод імітаційного моделювання, заснований на його використанні для аналізу динамічних математичних моделей економічних об'єктів у режимі імітації. В умовах сучасних інформаційних технологій під імітацією прийнято розуміти вивчення об'єктів шляхом проведення експериментів з реалізованими на ЕОМ математичними моделями. Головна особливість імітаційного дослідження полягає в тім, що в цьому дослідженні проводяться експерименти не з реальним об'єктом, а з його математичною моделлю. Імітаційні дослідження використовуються для аналізу складних систем у різних областях, у тому числі і для аналізу соціально-економічних і виробничих процесів. Важко переоцінити роль методу імітаційного моделювання в дослідженнях із проблем реструктуризації вугільної галузі, оскільки можливості проведення натурних чи експериментів експериментів з матеріальними моделями в даному випадку відсутні.

В імітаційних розрахунках досліджувані соціально-економічні і виробничі процеси описуються у виді різницевих співвідношень економіко-математичної моделі, що відбиває динаміку розвитку цих процесів. Математичний опис моделі розробляється на основі використання існуючих економіко-математичних методів у сполученні з інтуїтивним моделюванням і реалізується у виді програми для ЕОМ, на якій і проводяться експерименти шляхом подачі на вхід зовнішніх впливів у формі завдання значень вхідних показників моделі, і розрахунку вихідних показників. Варіанти сценаріїв розрахунків формуються шляхом завдання значень вхідних показників. Додатковою проблемою імітаційних експериментів є забезпечення необхідної адекватності розроблювальних моделей реальним об'єктам.

Функціональні можливості системи моделей

Для прогнозування наслідків різного роду рішень в області реструктуризації вугільної галузі передбачається розробити систему динамічних імітаційних моделей, що відображають виробничі, фінансові, соціально-економічні процеси, властиві вугільної промисловості в період реструктуризації, для різного роду об'єктів: вугільних підприємств (АТ, вугільної компанії, шахти, розрізу, збагачувальної фабрики), вуглевидобувного регіону (району, міста), вугільної галузі, паливно-енергетичного комплексу. Система моделей приблизно буде містити в собі:

• прогнозування розвитку діючих вугільних підприємств у ринкових умовах;
• прогнозування динаміки зміни чисельності працівників вугільного підприємства в умовах ліквідації безперспективних шахт;
• прогнозування розвитку соціальної інфраструктури у вуглевидобувних регіонах в умовах реструктуризації вугільного сектора;
• оцінку соціальної напруженості внаслідок ліквідації вугільного виробництва в шахтарських містах і селищах;
• оцінку інвестиційних проектів, орієнтованих на будівництво нових робочих місць;
• прогнозування рівня зайнятості у вуглевидобувних регіонах в умовах реструктуризації вугільної галузі.

Функціональні компоненти системи моделей

Стосовно діючого вугільним підприємствам передбачається розробка виробничо-економічних моделей, орієнтованих на наступні реальні об'єкти:

• вугільні підприємства збиткові, але продовжують діяти за підтримкою держави без подальшого розширення виробництва;
• вугільні підприємства перспективні, продовжують діяти і розвиватися (здійснюється техпереозброєння, будівництво нових потужностей замість що вибувають);
• вугільні підприємства не перспективні, підлягають ліквідації за графіком закриття шахт.

На рівні вугільного підприємства (АТ, шахти, розрізу) буде розроблена модель руху чисельності працівників, у якій по роках прогнозного періоду буде розраховуватися чисельність зайнятих і чисельність працівників, що вивільняються, у зв'язку з закриттям збиткових і безперспективних шахт. Чисельність працівників, що вивільняються, буде представлена в структурі: чисельність пенсіонерів, чисельність працівників передпенсійного віку, чисельність працівників, що вивільняються, потребуючого працевлаштування.

Така структура дозволяє розраховувати загальну суму необхідних соціальних посібників працівникам, що вивільняються. Модель прогнозування розвитку соціальної інфраструктури в шахтарських містах і селищах в умовах реструктуризації вугільного сектора може бути запропонована як інструмент інформаційно-аналітичної підтримки прийняття зазначених рішень і актуальна для перспективних вуглевидобувних регіонів, у яких, поряд із закриттям збиткових шахт, передбачається розвиток перспективних, будівництво нових конкурентноздатних шахт. У цій моделі буде відбите будівництво нового і знос старого житла, будівництво газопроводу й інших комунікаційних об'єктів, будівництво шкіл, дитячих садів, об'єктів охорони здоров'я, культури і т.п., упорядкування об'єктів соціальної сфери (передача соціальних об'єктів вугільних підприємств у муніципальну власність).

Оцінка соціальної напруженості

З огляду на актуальність постійного відстеження соціальної напруженості в шахтарських містах і селищах унаслідок ліквідації вугільних підприємств, пропонується наступний інтегральний показник її оцінки:

Тут показники уділової забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери (житлом, лікарняними ліжками, дитячими садами, школами і т.п.) є факторами рівня життя населення вуглевидобувного регіону. Тому що будівництво об'єктів соціальної інфраструктури в регіонах здійснюється в умовах обмеженості бюджетних засобів, те цілком зрозуміла роль задачі мінімізації витрат, спрямованих на соціальне будівництво. У цьому зв'язку може бути вирішена наступна задача оптимізації витрат на соціальне будівництво:

Очевидно, що, чим вище рівень життя населення регіону, тим менше значення показника соціальної напруженості, тим ефективніше управлінське рішення по реструктуризації соціальної інфраструктури. Разом з тим, варіюючи показниками засобів на соціальне будівництво в сценаріях розрахунків, можна визначитися з прийнятним для даного вуглевидобувного регіону варіантом керування розвитком соціальної сфери.

Функціональна структура комплексної моделі

Комплексну модель прогнозування рівня зайнятості у вуглевидобувних регіонах необхідно розробляти з урахуванням взаємозв'язків і взаємний залежностей між секторами економіки вуглевидобувного регіону в умовах реструктуризації вугільної промисловості і повинна містити в собі наступні блоки:

• демографічний блок;
• виробничу сферу;
• невиробничу сферу;
• рівень зайнятості населення;
• рівень життя населення.

Соціально-економічні процеси по зазначеним вище блоках комплексної моделі підрозділяються в такий спосіб (див. таблицю 1).

Основними керуючими параметрами в сценарних розрахунках з комплексною моделлю є обсяги інвестицій по напрямках їхнього використання. Вихідні дані описують наслідку прийняття таких рішень.

Критерії оцінки ефективності варіантів реструктуризації підприємств вугільної промисловості

Важливою попередньою умовою розробки і реалізації різних програм і заходів реструктуризації вугільної промисловості є чітке формулювання насамперед фінансових інтересів держави, підприємств і їхніх працівників.

Оскільки при проведенні своєї фінансової політики державні органи фактично розпоряджаються коштами, що є власністю всіх громадян країни, такі органи повинні прагнути до одержання максимального доходу від використання державних ресурсів. При цьому, природно, повинні також враховуватися законодавчо прийняті на себе державою зобов'язання виробничого, інвестиційного, соціального, екологічного характеру й ін.

Отже, загальнодержавний (народногосподарський) критерій ефективності функціонування вугільних підприємств, басейнів і галузі в цілому складається в максимізації чистих бюджетних доходів, утворених за рахунок податків і прирівняних до них платежів, доходів від комерційного використання державної власності, за винятком державного фінансування капітальних вкладень, дотацій соціального, виробничого й іншого характеру.

Варто підкреслити, що при фінансовій оцінці роботи конкретного об'єкта (підприємства, басейну, галузі) відповідно до методології проектного аналізу повинні розглядатися усі вихідні (наприклад, податкові) і вхідні (кредитно-дотаційні) потоки протягом усього майбутнього періоду функціонування. При довгостроковому аналізі об'єкта розраховуються щорічні фінансові потоки, що далі шляхом дисконтирования приводяться до однієї тимчасової бази. На базі отриманих у такий спосіб величин можуть бути розраховані різні показники фінансових підсумків, наприклад чистої приведеної вартості – NР, що служать критерієм добору найкращих варіантів функціонування досліджуваного об'єкта.

Коротко економічні підстави протекціонізму у відношенні господарських суб'єктів, що займаються комерційною діяльністю, можуть бути представлені так. У першу чергу необхідно розділити надання пільг з метою збільшення (чи збереження) обсягів виробництва і з метою субсидування підприємств, що закриваються з часом. Відповідно до приведеного вище критерієм ефективності державного фінансування субсидії будуть доцільні, якщо дадуть гарантоване збільшення податкових платежів за рахунок зростання виробництва в майбутній перспективі, причому сума дисконтированных щорічних додаткових податків виявиться більше суми дисконтированных щорічних субсидій. Якщо як норму дисконтирования береться прогноз середньої ставки банківського чи відсотка середньої норми прибутку, то, субсидування дає не менший ефект, чим розміщення таких же засобів у банках під прогнозовану середню ставку банківського відсотка.

З іншого боку, для обґрунтованого рішення про закриття конкретного підприємства варто дати оцінку порівняльної ефективності його збереження протягом періоду, необхідного для нарощування видобутку, що компенсує, за рахунок внутрішнього рентабельного виробництва.

Іншою причиною змушеного збереження нерентабельного в діючій податково-дотаційній системі виробництва може бути недолік бюджетних засобів на ліквідацію й оплату соціальних витрат. Потрібно також мати на увазі важливу соціальну функцію діючих підприємств (особливо в "містах-заводах") - збереження робочих місць і систем життєзабезпечення для працівників і членів їхніх родин. Отже, виникає проблема вибору найкращого податково-дотаційного режиму для виробництв, що зберігаються в плин визначеного часу.

Таким чином, народногосподарський підхід до оцінки ефективності чи збереження закриття підприємства вимагає порівняння динаміки (на додаток до звичайних показників проектного аналізу):

• податкових доходів і дотацій (при збереженні підприємства) і їхнього скорочення у випадку ліквідації;
• виплат посібників по безробіттю;
• витрат по працевлаштуванню, можливому переселенню, будівництву нового житла, створенню нових робочих місць.

При цьому як можливі альтернативи повинні пророблятися різні терміни закриття, податково-дотаційні режими. Серед можливих способів функціонування підприємства варто передбачати:

• роботу в режимі самооплатності, самофінансування (за умови одержання його працівниками прийнятної зарплати) чи закриття - з обліком усіх можливих витрат;
• функціонування в діючому і пропонованому податкових режимах, а також у безподатковому (безподатковому дотаційному) режимі.

Вище говорилося про відображення державних інтересів при рішенні проблем реструктуризації вугільної промисловості. Що стосується інтересів керівників підприємства, те природної можна вважати їхня зацікавленість у продовженні роботи діючих виробництв, принаймні, у режимі самооплатності. Інтереси працівників (за інших рівних умов) полягають у стабільному одержанні заробітної плати, що нескорочується, у майбутній перспективі (при продовженні роботи підприємства). У випадку ж закриття підприємства вони зацікавлені в компенсації усіх витрат по працевлаштуванню, а також можливих витрат по зміні місця проживання.

Узгодження інтересів держави, посібники і працівників підприємства повинне забезпечуватися вибором таких варіантів функціонування діючих підприємств (технічне переозброєння, реконструкція, чи розширення ліквідація) і податково-дотаційних режимів для них, при яких забезпечуються:

• максимізація чистих (приведених) бюджетних доходів;
• прийнятна норма прибутку для рентабельних чи підприємств, принаймні, режим самооплатності для що продовжують визначений час роботу, а підприємств, що згодом закриваються;
• прийнятний рівень оплати праці працівників;
• покриття всіх соціальних і інших ліквідаційних витрат у випадку закриття підприємства.

Висновки

У даній роботі було розглянуто й аналізоване процес реструктуризації вугільної промисловості України і місце в ньому державної компанії "Укрвуглереструктуризація". Був сформульований основні положення комплексу економіко-математичних моделей, що відбивають виробничі, фінансові, соціально-економічні процеси, властиві вугільної промисловості в період реструктуризації. Також були визначені показники оцінки соціальної напруженості в шахтарських містах і селищах унаслідок ліквідації вугільних підприємств.

Розглянуті моделі, насамперед, рекомендуються до використання як інструмент проведення сценарних експериментів, що можуть виявитися корисними в розрахунках, зв'язаних із прийняттям рішень при формуванні регіональних програм реструктуризації вугільної промисловості, програм місцевого розвитку в умовах реструктуризації вугільного виробництва. На рівні вугільних підприємств відповідні моделі також виявляться корисними в практиці аналізу поточного і прогнозування перспективного фінансового стану підприємства.

Описані моделі передбачається реалізувати у виді програмно-інструментального комплексу, що забезпечував би можливість рішення наступних класів задач:

1. Аналітичні задачі – обчислення будь-яких аналітичних показників на основі ретроспективної інформації з бази даних.
2. Імітаційні задачі – виконуються з використанням сценаріїв керуючих впливів для обчислення результуючих перемінних. Задачі цього класу застосовуються для оцінки наслідків прийняття рішень.