Главная ДонНТУ
Магистры ДонНТУ
Поиск ДонНТУ
Диссертация
Cсылки
Библиотека
Биография
Інгільдєєва Е.
Рубан Т.
Тези доповідей першої всеукраїнської наукової студентської конференції "Актуальні питання менеджменту в сучасних умовах" - Донецьк: ДонНТУ,2002 - 199с.

ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛІ ДЮПОНА В ПРАКТИЧНИХ УМОВАХ

Основна мета управління прибутком підприємства – забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний його розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об’єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл.

Ефективність формування прибутку характеризується як загальною його сумою, так і рівнем, який визначається системою коефіцієнтів рентабельності. Динаміка загальної суми прибутку хоч і дає уявлення про економічний розвиток виробничого підприємства, але не враховує при цьому обсягу використання економічних ресурсів. Тому в практиці фінансового менеджменту, пов’язаного із управлінням прибутка, значного використання набули такі основні коефіцієнти рентабельності, як:

  • коефіцієнт рентабельності використаних активів;
  • коефіцієнт рентабельності власного капіталу;
  • коефіцієнт рентабельності витрат виробництва подукції;
  • коефіцієнт рентабельності реалізації продукції.

Відповідно до мети управління прибутком усі підприємства зацікавлені у більш ефективному використанні своїх економічних ресурсів і підвищенні коефіцієнтів рентабельності, в першу, коефіцієнта рентабельності активів. Але в практичних умовах можливості підприємства в цьому напрямку обмежені рівнем конкуренції на відповідному товарному ринку. Якщо під впливом конкуренції коефіцієнт рентабельності активів перестає зростати, підприємство постає перед дилемою, що для нього важливіше: рівень рентабельності реалізації продукції чи рівень оборотності його активів. Для розв’язання цієї дилеми застосовується так звана модель Дюпона, яка має такий вигляд:

Ра = П/ОРП* ОРП/А,


де Ра – коефіцієнт рентабельності використаних активів;
П – сума прибутку, отриманого за певний період;
ОРП – загальний обсяг продукції, реалізованої за певний період;
А – середньозважена загальна сума активів підприємства за період, що розглядається.

В Україні величина чистого прибутку, який впливає на показник коефіцієнту рентабельності використаних активів, з проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансо­вої звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандар­тів здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу опера­ційну діяльність. На рисунку 1 показана схема формування прибутку підприємства з урахуванням змін у бухгалтерському обліку та звітності.

Економічний зміст цієї моделі може бути інтерпрітовано і таким чином: коефіцієнт рентабельності активів підприємства являє собою результат множення коефіцієнта рентабельності реалізації продукції на кількість оборотів активів за період, що розглядається. У механизмі управління прибутком це означає, що якщо виробниче підприємство свідомо йде на зниження цін на свою продукцію (тобто на зменшення коефіцієнта рентабельності її реалізації) і за цей рахунок значно підвищує обсяг ії реалізації ( а відповідно і оборотність активів), воно може забезпечити в певних випадках зростання коефіцієнта рентабельності активів (за рахунок збільшення суми отримуваного прибутку). Застосування моделі Дюпона в практичних умовах є важливим елементом механізму управління прибутком виробничого підприємства.



Література:

  1. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 312 с.
  2. Фінанси підприємств: Підручник/Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддерьогін. – К.: КНЕУ, 2000. – 460с.

вверх