Конкурентоспроможність і платоспроможність господарюючого суб'єкта визначається раціональною організацією ресурсів, управління рухом яких здійснюється за допомогою менеджменту. Особливе значення в умовах нестабільної економічної системи має прогнозування такого економічного показника, як величина прибутку, в результаті чого виникає проблема виявлення чинників, що визначають розмір прибутку.

Система фінансового аналізу Дюпона, в першу чергу, досліджує спроможність підприємства ефективно генерувати прибуток, реінвестувати його, нарощувати обороти. Розщеплення ключових показників на чинники, що їх складають, дозволяє визначити і надати порівняльну характеристику основних причин, які впливають на зміну того чи іншого показника і визначити темпи економічного зростання компанії. В літературі широко відома формула Дюпона - розщеплення рентабельності капіталу на добуток рентабельності обороту і оборотності активів, причому кожний із чинників є самостійним змістовим фінансовим показником. В моделі Дюпон використовуються такі ключові коефіцієнти, як рентабельність продажів, оборотність чистих активів, рентабельність чистих активів, рентабельність власного капіталу, показник економічного зростання компанії, середньозважена вартість капіталу.

Рентабельність продажу - це здатність генерувати прибуток від продажу. Цей показник визначається відношенням прибутку до оподаткування до обсягу продажу. Він відображає тільки операційну діяльність. Середній рівень рентабельності продажу є обґрунтованим критерієм для порівняння стану підприємства з галузевим стандартом. Оборотність чистих активів характеризує кількість продажів, що може бути генероване даною кількістю активів. Він показує, наскільки ефективно використовуються активи або скільки разів сумарний капітал обертається у компанії. Оборотність чистих активів визначається відношенням обсягу продажів до чистих активів. Щоб максимізувати цей показник необхідно мінімізувати поточні і фіксовані активи та максимізувати поточні зобов'язання. Для цього необхідно розробити комплекс рішень, що спрямовані на визначення стратегії розвитку показника:

• визначити оптимальний рівень дебіторської заборгованості;
• визначити оптимальний рівень запасів, і, якщо можливо, досягти збільшення обертання запасів;
• визначити оптимальний рівень кредиторської заборгованості і прагнути до збільшення її абсолютної величини і строків погашення.
• при прийнятті рішень відносно фіксованих активів позбавлятися невикористаної частини фіксованих активів.

Рентабельність чистих активів характеризує результат операційної діяльності підприємства. Він показує те повернення, що генерується фондами, що використовуються в бізнесі. Цей показник дозволяє контролювати ефективність бізнесу, зв'язати баланс та звіт про прибутки та збитки, оцінити бізнес не тільки на підставі отриманого прибутку. Рентабельність чистих активів визначається співвідношенням операційного прибутку та чистих активів. Рентабельність власного капіталу є найбільш важливим з точки зору акціонерів компанії. Він характеризує прибуток, що приходиться на власний капітал. Цей коефіцієнт містить у собі такі важливі ефекти, як сплати відсотків за кредит, податок на прибуток, а також ефект від використаної суми кредитів. Величина власного капіталу може використовуватися у розрахунках показника, що характеризує межу, до якої може бути покращена діяльність компанії за рахунок кредитів банків - фінансового важелю. Основним критерієм оцінки ефективності фінансового важелю е ставка банківського кредиту. Якщо кредитна ставка нижче показника рентабельності чистих активів, то збільшення долі кредитів у структурі постійного капіталу призводить до зростання показника рентабельності власного капіталу і навпаки, якщо банківська ставка вище рентабельності чистих активів, то збільшення долі кредитів у структурі капіталу призводить до зниження рентабельності власного капіталу.

У світовій практиці для характеристики швидкості економічного зростання компанії, спроможності нарощувати оборот застосовується показник рівня зростання, що можна досягти, який дорівнює приросту виручки (обороту) за період до величини виручки за попередній період. Близьким по суті до цього показника є показник економічного зростання компанії, що характеризує кількість прибутку, яку реінвестує підприємство на протязі одного календарного року як процент до власного капіталу, який був у підприємства на початку року; це показник того максимуму зростання у продажах, якого може досягнути компанія при збереженні пропорцій свого фінансового стану. За допомогою цього показника можливо оцінити ринки власних продуктів, безпосередньо продукти, а також фінансову діяльність підприємства та ефективність її підтримки виробничих та маркетингових планів. Коли фінансова стратегія повністю співвідноситься з виробничою та маркетинговою стратегіями, тоді можна говорити про максимальну цінність бізнесу.