Необоротний процес
У той чудесний зимовий ранок людство зробило ще один крок на шляху до досконалості. Воно стало ще розумніше, неспокійніше, гарніше, а проблема недостачі продовольства і житлоплощі стала ще гостріше. Також змінилися середній ріст і вага людини, чисельність населення України і, напевно, курс долара. Додалося роботи астрологам, лікарям і вчителям, асенізаторам і кухарям. Світ став загадковіше і ясніше. Кількість питань, відповідей, надій, бажань і ще чорт знає чого нечувано зросла (і продовжує рости зі швидкістю геометричної прогресії). Усі ці події ознаменував гідний театру опери і балету крик, що злетів над містом Донецьком, пролетів над планетою Земля і помчався далі по безкрайніх просторах Уселеної 8 лютого 1981 року в 9 годин 20 хвилин за місцевим часом. Почався (чи може, продовжився) необоротний процес.
Коротше кажучи, народився я.
Творці
Щоб не сварити Папу Римського, Дарвіна і жителів Марса розповідь про своїх предків обмежу батьками.
Як Ви думаєте, на скільки дві людини можуть бути подібні? На скільки єдині в поглядах і переконаннях? Як багато можуть мати спільного? Те, що Ви уявили, помножте на 100. Ще на 100. А тепер припишіть знак мінус. Спільні в моїх батьків, напевно, тільки букви в ініціалах.
Мати – Тетяна Вікторівна – психолог. Може допомогти заглянути так глибоко, що починає кружлятися голова. Після цього деякі, як раніше здавалося, очевидні речі виявляються айсбергами, а проблеми, що зовсім недавно представлялися нерозв'язними, розплутуються самі собою; з'являються відповіді на питання яких ти не задавав, почуття голоду і страх від свідомості того, як багато може людина.
Батько – Антон Васильович – будівельник. Вимогливий і строгий, не терпить відмовок і ліні. Разюче грає в міста. Природжений керівник – упевненість повна, указівки чіткі, голос на десяток дБ вище за середній – організує що завгодно. Що обіцяє – виконує, що заслужиш – те й обіцяє. Якщо поставить перед собою ціль – досягне точно в термін.
Один одному вони не підходять зовсім, однак для виховання космонавта підійшли ідеально. Я ще не говорив, що я космонавт?
Ля-ля-ля
Далі в біографії, напевно, повинне йти дитинство. Але тому що ця пора в мене ще не закінчилася і дотепер подекуди грає, я не можу глянути на неї з висока, і, тому, описувати не буду.
Отроцтво. Та ж історія. Зазначу тільки, що ходити в школу я любив. Як, утім, і інші прогулянки по свіжому повітрю.
Ля-ля-ля, тра-та-та, ча-ча-ча... школу я закінчив. Заробив купу грамот за олімпіади і декількох дуже гарних друзів. В атестаті всі п'ятірки крім однієї незаслужено поставленої четвірки – по українській мові. Усе-таки світ не справедливий. Адже знав те я на трійку.
Під час вальсу на випускному балі зштовхнулися один з одним, напевно, усі пари. Причому неодноразово. Видимо це було нагадуванням про ті проблеми, з якими нам прийдеться зштовхнутися. Причому неодноразово.
Вибори
Отже, перший у житті дійсно важливе питання: куди йти учиться далі? Перший раз повноваження делегувати не кому. Батько говорить «вибирай те, що придасться», мати – «вибирай те, що подобається». Довелося думати самому.
Загалом, поставив я до своєї майбутньої спеціальності наступні вимоги (порядок значення не має): повинна бути перспективна, повинна давати волю в діях і повинна красиво звучати. Важкий вибір – важке рішення. Донецький національний технічний університет – факультет комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики – спеціальність телекомунікаційні системи і мережі. Так, з першого разу не прочитаєш, із другого не виговориш, із третього не запам'ятаєш.
Gaudeamus!
Ну що ж? Поїхали! Gaudeamus igitur! Граніт усе смачніше і твердіше, питання виникають усе частіше, відповіді вже не цікавлять, хочеться усе більшого, життя усе пречервоній, Сонце і Місяць крутяться усе швидше, міняюся щодня, дивуюся щохвилини, бачу нове щосекунди, хочеться літати, діяти і мороженого. Починаю дивитися на людей, трохи пізніше слухати. Чому я не робив цього раніш? Переглядаю свої мрії; виявляється вони не такі вже і незбутні! Здобуваю впевненість!
Відзначу три події, що на мене сильно вплинули:
- починаю займатися айкідо;
- починаю займатися танцями;
- починаю розуміти, про що пише М.Норбеков.
Чому і як саме вплинули пояснити важко. Якщо хочете довідатися, то обов'язково повинні спробувати атакувати майстра айкідо, побувати на змаганнях з танців і прочитати книгу М.Норбекова. Запевняю, Вам це зробить приємність і бажання не спостерігати, а брати участь.
Диплом
Як я вибирав тему своєї магістерської дисертаціі, розповідати не буду, а те подумаєте що я гуморист.
Отже, тема: «Розробити систему оптимального керування маршрутизацією в IP мережах з балансуванням навантаження комунікаційних каналів». Звучить, а? Сподіваюся, голосна назва буде не єдиним достоїнством моєї дисертації. Коротко поясню, про що моя робота. Допустимо, для доступу до Інтренет Ви використовуєте кілька каналів, що мають різну швидкість, надійність, затримку доставки, ціну й ін. При цьому у Вас виникає бажання «оптимізувати» свій серфінг по мережі так, щоб платити поменше. Наприклад: необхідно врахувати вартість передачі даних по каналі, що змінюється протягом доби; наявні вихідні канали необхідно завантажувати по черзі; наявні вихідні канали необхідно завантажувати не більш ніж до якоїсь межі, установленого для кожного каналу окремо й ін. Отож, саме для цього і призначена моя розробка.
Що далі...
Про свої подальщі плани говорити можу долго. За останній час в мене виникло багато цікавих ідей, які було б гарно притворити у життя. Працювати збираюся на Україні, звичайно. Почнимо з телекомунікацій, а там подивимося куди розвиватися. Де саме, поки ще не знаю. Міністр зв'язку України? Ні.. Хоча поміркую.
А взагалі ж, якщо хочете щось довідатися про мене – дзвоните, пишіть, зустрінемося і поговоримо.
|
