Мiхальов Максим Юрiйович Магiстр факультету економiки i менеджменту Спецiальнiсть "Економiка пiдприємництва. Маркетинг" Тема дисертацiї "Створення й основнi задачi маркетингових служб на малих i середнiх пiдприємство з виробництва товарiв довгострокового користування" Електронна адреса: m@oda.com.ua

Отже, якщо, Ви, потрапили на цю сторiнку, то прошу сприйняти весь її змiст iз посмiшкою, тому що хвилина смiху, на Ваш вибiр, або продовжує життя на 15 хвилин, або замiняє склянку молока.

Моє iм'я Максим, прiзвище Мiхальов, на момент написання статтi менi було 21 рiк i я учився в Донецьком Нацiональному Технiчному Унiверситетi (вiн же ДПI) i працював на меблевiй фабрицi "ОДА" заступником директора по маркетингу. Дана робота виконана з єдиною метою - одержати в наслiдку "автомат" по предметi "Мережнi iнформацiйнi технологiї".

Ну а тепер один по одному...

Один раз у студену квiтневу пору, у стольному градi Донецьку 15.04.1982, з'явився свiтла якась молода людина, що, у наступному, буде вiдомиа, як Мiхальов Максим Юрiйович. Цiй знаменнiй подiї передувала безмежна любов Мiхалева Юрiя Iвановича до Мiхалевой Вiри Володимирiвнi, за що я їм дуже вдячний i вже готовий частково повернути вкладенi в мене iнвестицiї.

Через якийсь час мене вiддали в сад, звичайний такий, iз сiрої цегли, у мiру разваливающийся зi звичайними вихователями.

У перший раз у сад йти дуже не хотiлося, але потiм звик. Саме тут я почав формуватися як особистiсть.

Потiм була школа No125. Я був мрiйливою i соромливою дитиною i по цьому, а може i не тiльки, однолiтки вважали мене трохи "гальмом". Це мене тодi сильно гнiтило, але зараз я до цього вiдношуся з посмiшкою...

Як багато хлопчикiв того вiку дуже цiкавився всiлякою технiкою. Лiдером, серед улюблених пристроїв був ZX Spectrum мiсцевої зборки. Особливо залучали гри, ну i небагато Basic.

У школi записався в кружок iнформатики. Там моє захоплення комп'ютерами перетворилося в стиль життя.

У 1995 роцi в моєму життi почався час змiн. Перше що случилося - у зв'язку з тим, що в ЗОШ N125 розлили ртуть i батьки перевели мене в ЗОШ N124. На той час ця школа була переповнена учнями, i я потрапив у "особливий" клас. Його особливiсть полягало в тiм, що в ньому були зiбранi вiдстаючi в навчаннi школярi з усього потоку. Треба помiтити, що вiдставання в навчаннi значно заповнювалося сприйняттям суворої дiйсностi. Для мене це було зовсiм нове суспiльство i воно залишило досить вагомий вiдбиток у моєму життi. Цей вiдбиток - початок становлення самоповаги i рятування вiд комплексу неповноцiнностi, отриманого у садочку.

Далi я познойомився з комп'ютерним спiвтовариством в особi членiв аматорської комп'ютерної мережi друзiв FidoNet. Це суспiльство також внесло свiй слiд. У ньому я почав пити пиво, лаятися матом i навчився спiлкуватися з рiзними людьми.

1997 рiк був продовженням тих турбулентних змiн, що iз мною вiдбувалися. Я надiйшов у лiцей "Iнтелект". Даний навчальний заклад вiдрiзнявся вiд iнших тем, що в ньому училися пiдлiтки з досить високим рiвнем розвитку i викладачами, що, здебiльшого, хотiли учити, а не хабарiв.

У лiтку 1998 року, разом з мамою, я поїхав вiдпочивати на Азовське море в пансiонат "Буревiсник". Там я викурив свою першу сигарету i випив першi пiвлiтра шiстидесятивiдсоткової води.

От так я i дожив до 11 класу. Сам собою встало питання - куди податися молодiй людинi в сучасному достатку вищих шкiл. I от, знову ж, випадково, наткнувся на оголошення про набiр на пiдготовчi курси в Академiю керування. Треба вiдзначити, що курси не обмежувалися пiдготовкою до вступних iспитiв, було достатнє багато рiзних вступних економiчних дисциплiн. На цих курсах я i визначився зi своєю майбутньою спецiальнiстю, нею став маркетинг. У принципi на той час у мене вже частково сформувалися плани на майбутнє життя, по цьому i вибiр було не випадкове. Основними перевагами цiєї спецiальностi були:

• Мiй iнтерес до реклами (дивитися, аналiзувати, складати макети);
• Менi цiкаво спiлкуватися з людьми i вивчати їхню мотивацiю до здiйснення дiй;
• Менi цiкаво вивчати ринок i взаємодiї на ньому суб'єктiв, що хазяюють;
• Фахiвцiв маркетологов досить мало i їхня робота добре оплачувана.

I от, прийшов час вступних iспитiв...

Не набравши потрiбний бал на бюджет в Академiю Керування я, за порадою батькiв, вступаю у ДонНТУ.

Настає перше вересня 1999 року i я, банькуватим, наївним екс-лiцеїстом приходжу у свою майбутню альма-мaтер. Першу пару не пам'ятаю. Єдине, що пам'ятаю, так це те, що пiсля пар я з декiлькома одногрупниками пiшов пити пиво.

На перших двох курсах - думав, що зiп'юся. Але усi виявилося набагато простiше - у спиртному з'явилася мiра, до того ж кинув палiти.

Починаючи з другого курсу працював на-...-не-заважай в одному СП, у зв'язку з цим досить часто не вiдвiдував пари i деякi предмети, на сесiї, здавав по п'ятьох-сiмох раз.

До п'ятого курсу я зрозумiв, що з навчанням я надходжу неправильно i що всi тi знання, що я одержав - лише крапля, у порiвняннi з тим, що менi необхiдно для ведення бiзнесу. По цьому, небагато зменшивши темп у погонi за довгим карбованцем, я направив сили в навчання. Результатом стало надходження в магiстратуру ДонНТУ.

На рахунок планiв на майбутнє - у мене є список стратегiчних цiлей, яких я хочу досягти до тридцяти рокiв. Виходячи з них я складаю рiчнi плани з поточними планами. У планi навчання я хочу заробити звання кандидата економiчних наук. А в iншому - досить багато чого i для цього потрiбно писати окрему статтю, написання якої в мої плани не входить.