Я народився 4 листопада 1980 р. у місті Донецьку.
    До 85-го року з батьками жив в Буденівському районі в приватному будинку.
    З того періоду пам'ятаю, що часто з батьком грали в дворі будинку у футбол. Коли на вулиці грати не виходило, то я грав у "гру мільйонів" у будинку, що приводило до обсипання штукатурки зі стін і невдоволенню батьків з цього приводу.
    У 85 році відбулися дві великих події: народження сестри та переїзд у мікрорайон "Привокзальний" Київського району, де й проживаємо по сьогоднішній день. Отут з'являються перші друзі. Деякі з них були старше за мене на рік чи на два, природно вони перш за мене пішли до школи. З цього приводу були різні думки: з одного боку, хотілося швидше вирости, щоб піти до школи, а з іншого боку, я був, нічим не обмежен, і шкода було, коли друзі не могли вийти на вулицю через те, що треба було робити уроки.
    У 87-м році я пішов до першого класу середньоосвітньої школи №51.
    У цей період батьки вирішують віддати мене в яку-небудь спортивну секцію, і я ні про що крім футболу і чути не хотів. Як результат - я почав відвідувати тренування з футболу на стадіоні "Локомотив", нині РСК "Олімпійський". Відбувся цей знаменний момент восени 88-го року. З цього моменту, можна вважати, що почалося формуватися самостійність, тому що на тренування їздив сам, у батьків не було часу возити і забирати мене зі стадіону. Якоюсь мірою самостійність почала виявлятися й у навчанні, із класу третього домашні завдання я намагався робити сам, без допомоги батьків. Перше домашнє завдання, це була вправа з російської мови, було зроблено незадовільно. Мені було навіть якось соромно, що я не зміг виконати завдання. Як результат, я почав більш ретельно робити уроки. Уже з молодших класів починає виявлятися логічний склад розуму, що відбивалося при рішенні завдань по математиці.
    Ще одна знаменна подія періоду початкової школи була пов'язана з урочистим прийняттям до рядів піонерської організації у восени 1990 року. Це дозволило почувати себе більш доросліше, що на той момент було дуже важливою обставиною.
    У 1991 році я перейшов до середньоосвітньої школу №64. Зміна місця навчання позитивно вплинуло на мене. У великому ступені це пов'язано з тим, що в нас був відмінний класний керівник - Лахова Тамара Михайлівна. Й багато в чому це її заслуга в тому, що я й багато моїх однокласників успішно закінчили 9 класів. Найбільш цікавими предметами для мене була математика й історія. У принципі, особливо я не виділявся. Просто добре учився, досить часто приймав участі в шкільних олімпіадах, але особливих перемог не мав, можливо, через те, що відношення були до участі в олімпіадах досить прохолодними, як такої мети перемогти я не ставив. До того ж продовжував займатися футболом, щоправда, уже не на "Локомотиві", а в секції футбольного клубу "Шахтар".
    1995 рік багато в чому став визначальним на наступний етап мого життя. Цього року я закінчив школу і вирішив поступати до технікуму. Важко зараз сказати, чому я не пішов до 10-го класу, можливо однієї з причин була та, що після технікуму легше буде поступити до університету. Проте, я, пройшовши підготовчі курси, поступив до Донецького технікуму промислової автоматики (ДТПА) на спеціальність "Електронно-обчислювальна техніка" (ЭВТ), пізніше вона стала називатися "Комп'ютерні мережі і системи". Після цього тренування довелося припинити, тому що я не встигав з технікуму на стадіон.
    Студентське життя під час навчання в ДТПА просто "пролетіло" і подарувала нових друзів і море спогадів, пов'язаних як з навчальним процесом, так і з усім тим, що його оточувало.
    З багатьма речами, зв'язаними з обчислювальною технікою, я вперше зштовхнувся саме в стінах ДТПА. Так перша програма була мною написана на першому курсі, і як не дивно, це була програма для рішення квадратних рівнянь для програмувального калькулятора МК61, а не для персонального комп'ютера. З цього часу в мене з'являється інтерес до програмування. Перший раз за персональний комп'ютер я сів на уроках інформатики, це був "Поиск 2". У друзів у той час були комп'ютери на процесорі Z80, і мені страшно хотілося мати щось подібне. Я навіть почав було збирати собі комп'ютер на основі процесора Z80, але так до кінця справа не дійшла, у силу того, що вже цілком доступними були комп'ютери від Іntel.
     З першого курсу була поставлена мета - відмінно закінчити технікум. І ця мета була досягнута.
    По закінченню технікуму я поступив за результатами рейтингових іспитів на бюджетну форму навчання до "Донецького державного технічного університету, нині Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) на спеціальність "Комп'ютерні мережі і системи" (ОТ) факультету обчислювальної техніки й інформатики (ФОТИ). Цій події передували знову таки підготовчі курси в стінах університету, що підвели мене саме до того рівня підготовки, що дозволяв стати студентом вище згаданого університету.
    Навчання в ДонНТУ сильно відрізнялося від навчання в ДТПА. Це відображелося як в обсязі навчального матеріалу, так і в процесі викладання. Знання, отримані в ДТПА, дуже допомогали на перших курсах до того моменту, поки не почали викладати більш заглиблений матеріал і нові предмети, яких не було в технікумі. Саме за рахунок бази отриманої в ДТПА мені було набагато легше на перших курсах, чим одногрупникам, що поступили до університету після 11 класів.
    По закінченню четвертого курсу я здав на "відмінно" держіспит і одержав диплом бакалавра. У результаті чого був прийнятий до магістратуру ДонНТУ.
    За час навчання в університеті я одержав знання, як в апаратнії, так і в програмнії сферах. З багатьма технологіями я знайомився самостійно, так сказати, з "спортивного інтересу". Таким чином на даний момент, маю визначені знання в наступних областях:

• Операційні системи - Microsoft Windows, Linux;
• Мови програмування - Паскаль, Ассемблєр, С, С++, Perl, Java, C#;
• WEB-технології - HTML, XML, JavaScript, CGI-програмування;
• Робота з базами даних - MySQL, Visual FoxPro;
• Мережеві технології - TCP/IP, NetBios, IPX/SPX;
• Моделювання - Micro-Cap, PCAD, VHDL