Два рідних міста
Я народився 30 серпня 1981 року в місті-шахтарі - Первомайськ Луганської області. Однак дитинство зв'язане з Попасной - місто-залізничник. Попасна і Первомайськ - два міста супутника і так було, що до 1985 року всі жителі Попасної були народжені в Первомайську.
Мешканці Попасної дуже полюбляють "ляскати язиками", часу для цього улюбленого заняття знаходять досить. Якщо послухати, як розмовляють два попаснянина, то можна почути співучу мову, складену із суміші російських і українських слів з додаванням нецензурних виразів, правда не завжди вдається зрозуміти тему розмови.
Якщо ви бажаєте спокійного і здорового життя селіться в цьому місті і через пару місяців вас вже буде не відрізнити від корінного мешканця.
Сім'я
Мої батьки - фахівці прикладної математики, закінчили Харківський Державний Університет механіко-математичний факультет, якому вони зобов'язані своєю зустріччю.
Мій батько - Віцко Віктор Федорович - за професією старший інспектор-аналітик Донецької залізниці. Дуже добродушна людина завжди готовий вислухати і допомогти. Віктор Федорович великий шанувальник наукової фантастики, тому на початку мого життя з казками "Червона - шапочка" і "Колобок" я слухав перекази-інтерпретації Рея Бредбері й Айзека Азімова.
Моя мати - Віцко Олена Валентинівна - викладач-математик середньої школи №27. Вона дуже любить мене і завжди приділяє мені багато уваги. Саме їй я зобов'язаний тим, що рахувати навчився раніш, ніж читати і писати.
Моя сестра - Віцко Маргарита Вікторівна - студентка хімічного факульту Донецького Національного Університету. Я її дуже люблю і намагаюся оберігати її.
Школа
Процес шкільного навчання почався для мене з 1986 року. На жаль, я мало пам'ятаю про перших вчителів і початкові школи, які я, мав честь, відвідувати. На моїй пам'яті збереглися тільки номери цих шкіл, по відвідуванню - 25,20,24. У той час моїм технічним і гуманітарним навчанням займалася мати. Вона ж змусила мене взяти в руки скрипку. У музичній школі (з 1987 по 1994) я також освоїв гру на клавішних інструментах.
Наукова фантастика вплинула на мої захоплення. Почалося усе з Астрономії, систематичні спостереження зоряного неба я проводив ще до офіційної школи. У 1997 році я перейшов у старшу школу №21, саме тут у мене вийшло систематизувати свої знання, і по справжньому відчути МАТЕМАТИКУ, ФІЗИКУ і ХІМІЮ. Такі викладачі як Краморенко Ніна Іванівна (ФІЗИКА) і Боханова Ольга Іванівна (ХІМІЯ) дуже вплинули на мене.
Перспективи
Моє захоплення астрономією привело до бажання конструювати власні телескопічні системи. Тут я зіштовхнувся з першими інженерно-технічними проблемами. Процес створення власних систем телескопів захоплював мене більше ніж саме спостереження за їх допомогою, тому для одержання спеціальності інженера в мене малися вагомі підстави.
У 1998 році я успішно (55 з 60) здав рейтингові іспити по МАТЕМАТИЦІ і був зарахований студентом Механічного факультету Донецького Державного Технічного Університету за фахом Технологія Машинобудування.
Грязне місто
Першим істотним переломом у житті виявився переїзд у Донецьк.
Велике місто здавалося занадто великим. Багато людей, велика кількість машин - усе це викликало головний біль. Більше за все дивувала величезна кількість молодих людей, особливо в центрі міста. У себе на батьківщині я завжди відрізнявся високим зростом, тут був зарахований у середню групу. Екологія, або соціальний добір, але такого скупчення красивих дівчат і сильних чоловіків я не бачив не в одному місті.
Університет
Перший семестр першого курсу був для мене справжнім катуванням. Навчання мені не подобалось. Фундаментальне викладання МАТЕМАТИКИ, ФІЗИКИ, ХІМІЇ замінялося їх поверховим зрізом. Технічні дисципліни ломили мозок намагаючись зробити з мене "справжнього інженера".
Другий семестр зв'язаний у мене з посиленим заняттям спортом (силова гімнастика), це допомогло знайти мені друзів та й технічні дисципліни здавалися мені не дуже нудними.
Конкретні зміни починаються на другому курсі. Я перейшов в експериментальну групу, організовану на Німецькому Технічному Факультеті Деркачем Олександром Вікторовичем, за фахом Мехатроніка. Тут підтримувались вільні думки і творчий підхід до справи - якості, що, на мою думку, повинний мати будь-який інженер.
На третьому курсі у ряді моїх захоплень увійшла музика. Я грав на електро-скрипці в групі, що спеціалізувалася на важкій музиці.
На четвертому курсі я зацікавився комп'ютерною 3-D графікою. Це не тільки допомогало при конструюванні машин, але й дозволяло реалізувати свої фантазії.
Я вважаю, що своїми технічними знаннями ДонНТУ творить не тільки справжніх інженерів, але і чудових філософів, спортсменів, музикантів, художників та лікарів.
Закінчення
У 2003 році я успішно захистив диплом інженера-фахівця. Тема диплома - Адаптивні системи металорізальних верстатів токарної групи. Зазначу особливу подяку моєму керівникові Горобцю Ігорю Олексійовичу за допомогу при створенні ряду наукових статей і дипломної роботи.
Продовження
Відразу після закінчення університету почалася моя трудова діяльність на посаді майстра механічної ділянки на ВАТ "ДонецькГірМаш". Але тяга до науки привела мене в магістратуру Механічного факультету ДонНТУ. Зараз я сполучаю трудову і навчальну діяльність. Тематика моєї магістерської роботи пов'язана з токарною обробкою, а саме створення токарного інструмента з розширеними технологічними можливостями.
Майбутнє
Після закінчення магістратури я маю намір продовжити освіту. У досконалості оволодіти англійською та німецькою мовами. Професійно засвоїти економіку і науку керівництва підприємством. Зробити кар'єру керівника. Років через 10 збираюсь організувати власні підприємства, що будуть виробляти якісну продукцію, напрямок - час підкаже.
За цей довгий час я полюбив Донецьк, я полюбив його людей і найближчі 20 років не збираюсь його залишати, зроблю все можливе для цього.
Що стосується особистого життя, то в найближчі 5 років одружуюся на вродливій дівчині. У найближчі 10 - зроблю собі сенс життя на наступні 25, а років у 60 полечу в космос, де на одній із невеликій планеті знайду свій спокій.
|
