17 грудня 1982 року в одному з родильних відділень міста Краснотур'їнськ Свердловської області з'явився на світ новий чоловічок. Це був я. Чесно кажучи, не пам'ятаю своїх перших відчуттів від цього світу. Але, видимо, він мені сподобався і я, не стримавши емоцій, що переповнювали мене, набрав повні груди повітря й закричав. Це був перший мій перший крок у життя.
Восени 1984 року наша сім'я переїхала на Україну в с. Городище Луганської області. Зростав я дитиною спокійною, розважливою і надзвичайно допитливою. Мені було цікаво знати все: з яких частин складається іграшка, чим займаються різні комахи й що думає рибка, коли дивиться через скло акваріума. Я полюбив природу й вважаю, що мені пішло на користь те, що дитинство моє пройшло в сільській місцевості. Велику й, напевно, вирішальну роль у моєму житті зіграли батьки: мама – Горшкова Олена Юріївна 1960 р.н. і батько – Горшков Сергій Юрійович 1959 р.н. Є в мене ще два брати: старший – В'ячеслав і молодший – Артем. Батьки вклали в нас все саме хороше, навчили бути самостійними й відповідати за свої вчинки.
1 вересня 1989 рік. Це стало для мене самою знаменною подією цього року – я пішов до загальноосвітньої школи № 23 с. Городище Перевальського району Луганської області. Бажання вчитися й пізнавати нове було чималим. У навчанні я орієнтувався на старшого брата. У нас було своєрідне змагання – хто отримає більше п'ятірок за тиждень. Цей позитивний фактор стимулював процес нашого навчання. Батьки ніколи не робили наші домашні завдання, виховуючи тим самим у нас уміння самостійно вирішувати поставлені задачі. У школі вчився на "відмінно", захоплювався математикою, хімією й географією, брав участь у шкільних, районних й обласних олімпіадах. Самостійно вивчав англійську мову, тому що в школі не викладалися іноземні мови. Особливим захопленням було читання книг. Читав я все і всюди. Перевагу ж віддавав пригодам, історичним романам, оповіданням, присвяченим першій і другій Світовим війнам, а особливою пристрастю була й залишається фантастика.
Ще одним важливим етапом у моєму житті стало знайомство з комп'ютером. У школі на той момент їх ще не було, і я пішов на курси оператора ПЕОМ. Це було влітку 1999 року після 10-го класу. В 11-й клас я пішов із чітко оформленим бажанням зв'язати своє подальше життя з обчислювальною технікою. Найближчим вищим навчальним закладом технічного профілю, який мав хорошу репутацію і відповідав моїм вимогам, був Донецький державний технічний університет. Вивчивши перелік пропонованих спеціальностей, вибрав АСУ (автоматизовані системи управління). Рік поглиблено займався математикою, готувався до вступних іспитів.
Школу закінчив в 2000-му році зі срібною медаллю й повний надій поїхав на співбесіду. Але життя внесло свої корективи. У той рік на АСУ був один із самих великих конкурсів по університету, і мені вдалося поступити тільки на платне відділення. Довелося вибирати іншу спеціальність. Тому що, крім математики, захоплювався й хімією, вибір зупинений був на хімічному факультеті й спеціальності ТХВ (хімічна технологія високомолекулярних сполук). Здав співбесіду й в 2000-му році був зарахований у студентські ряди.
За час навчання двічі брав участь у внутрифакультетських олімпіадах по хімії, займав 2-е й 5-е місця. Улюбленими предметами були й залишаються математичне моделювання й програмування. Як й у школі, учитися стараюся тільки на "відмінно". У цьому сильно допомагає хороша пам'ять, аналітичний склад розуму й чимала впертість у досягненні поставленої мети. В 2004 році отримав червоний диплом бакалавра по напрямку "Хімічна технологія й інженерія", а також закінчив військову кафедру Донецького національного технічного університету й отримав звання молодшого лейтенанта. 17 липня 2004 року одружувався на однокурсниці Тиць Тетяні Володимирівні. Восени цього ж року поступив до магістратури. А 27 квітня 2005 року в нашій маленькій родині з'явилася ще одна маленька людина – наш син Владик. Всі кажуть, що він сильно схожий на мене, чим я дуже пишаюся.
Коли мені запропонували тему дипломної роботи, я відразу погодився, тому що працювати довелося з одним із кращих фахівців в Україні по засобах ініціювання вибухових речовин – Манжосом Юрієм Вікторовичем, інженером Макіївського НДІ. Існуючі загальноприйняті засоби захисту електричного ланцюга ЕД від електромагнітного випромінювання досить дорогі. Тому з метою зниження собівартості виробів і витрат на їхнє транспортування й зберігання буде проведена робота по дослідженню можливості експлуатації упакованих ЕД без спеціальної металевої укупорки, а також по розробленню дешевої й безпечної упаковки.
Після закінчення університету планую влаштуватисяв КБ "Луч" (м. Київ), що займається розробкою систем озброєння для військової техніки. Упевнений, що здобуті мною знання й велика цілеспрямованість допоможуть проявити себе із кращої сторони. Думаю, з мене вийде непоганий керівник, тому що я вимогливий і до інших, і до себе, люблю порядок у всьому і віддаю перевагу демократичним методам керування авторитарним. Щодо більш загальних планів на життя, то я хочу, щоб мої діти досягли в житті більшого, ніж я. І я зроблю все можливе для цього – це нормальне бажання будь-яких батьків.