Макашов Андрій Володимирович

e-mail: big_mak@ukr.net

Факультет: ФОТІ
Спеціальність: Програмне забезпечення автоматизованих систем
Тема дисертації: Аналіз ефективності багатокрокових багатоточечных паралельних методів рішення завдання Коші для звичайних диференціальних рівнянь
Керівник: Фельдман Л.П.

Я, Макашов Андрій Володимирович, народився 22 грудня 1982 року в Куйбишевському районі міста Донецька. Батько Макашов Володимир Семенович - викладач фізики. Мама Макашова Людмила Миколаївна (у дівоцтві Харченко) - економіст.

Дитинство моє почалося на Смолянці. Там пройшли перші сім років мого життя. Ці роки мені дуже добре запам'яталися, тому що були наповнені багатьма цікавими для мене на той час речами. Крім усього іншого жили ми в приватному секторі - в одноповерховому будинку із власним двором і городом. У дошкільні роки в мене було дуже велике бажання піти в школу, тому що коли я бачив, як моя старша сестра робила домашнє завдання, я представляв себе на її місці. Перше вересня 1989 року запам'ятався як перший день у школі. Це був 1-б клас СШ № 55 міста Донецька. Перший тиждень у школі був наповнений ентузіазмом і запопадливістю до пізнань. Після цього бажання вчитися зникло майже безвісти. Я намагався вчитися, але це в мене не сильно виходило. Зате мене залучала школа спілкуваннями з однолітками, а після школи замість «улюбленого» домашнього завдання я з радістю гуляв на вулиці. У другий клас я пішов уже в іншу школу (СШ № 69) через зміну місця проживання. Ці зміни, яким те образом, сприяли моєму навчанню. Я став більше часу приділяти школі. Від класу до класу я все більше й більше захоплювався точними предметами на шкоду гуманітарним. Те, що це відбувалося на шкоду, я зрозумів пізненько, коли уроки мов і літератур проходили як на каторзі (якщо все-таки я туди заходив). Зате математика й інші точні науки подобалися мені більше й тому на першому в моєму житті іспиті – з математики, я одержав «автоматом» 5.

Перший у моєму житті комп'ютер з'явився, коли мені було 9 років. Це був допотопний комп'ютер «Вектор», на якому можна було грати тільки в одну гру, що швидко набридла й саме тому я почав використовувати комп'ютер для вивчення BASICа. Це подія багато в чому визначило мої захоплення в житті. Після цього я пішов на комп'ютерні курси в Палац піонерів (тепер Палац дитячої і юнацької творчості), де й одержав перші навички роботи на нормальних комп'ютерах (тоді ще на базі процесора Intel 386).

Після семи класів я надійшов у Донецький технічний ліцей, у якому провчився 4 роки. При надходженні я склав іспити з математики, фізиці й українській мові. Балів по математиці й фізиці вистачило, щоб на результати по українському диктанту навіть і не дивитися. Навчання в ліцеї було наближено до університетського. Замість чвертей були семестри, а замість уроків - пари й замість хвилинної ранкової прогулянки в школу необхідність їхати двома транспортами. Усе це додавало організованості в навчальний процес, тому, напевно, я й почав краще вчиться. Крім навчання я брав участь у культурному житті ліцею: їздив на спортивні змагання й брав участь у різних культурних заходів.

Під час навчання в ліцеї, я всерйоз почав захоплюватися інформатикою, що в остаточному підсумку визначило спрямованість мого подальшого навчання. На 3 курсі ліцею я надійшов в очно-заочну школу «Ерудит» по інформатиці, у якій доводилося вчитися щосуботи й неділю з 8 до 17 годин. Подібний графік навчання (7 днів у тиждень 10 годин на добу) я зміг витримати ледве більше місяця, а потім я перестав ходити в школу «Ерудит». Коли про це довідалися завучі з ліцею, вони розбудувалися й, як мені здається, саме цьому мені не дали ні однієї грамоти.

Також під час навчання в ліцеї я брав участь у міських і обласних олімпіадах по інформатиці, математиці й хімії.

Протягом останнього року навчання в ліцеї я займався з репетитором по математиці й трохи по інформатиці, щоб надійти в наш університет по рейтингах. Спочатку, щоб не ризикувати, я намагався надходити на спеціальність Економічна кібернетика (ЭКИ), по двох причинах: туди було набагато легше надійти (менше конкурс і нижче прохідний бал) і туди надходили мої друзі. Але після першого рейтингу я передумав і переписав заяву на спеціальність Програмне забезпечення автоматизованих систем (ПО) і не прогадав. За результатами рейтингів я виявився на 9 місці й тим самим, ще до закінчення ліцею я надійшов на бюджет у Донецький національний технічний університет на Факультет обчислювальної техніки й інформатики (ФВТИ) на спеціальність Програмне забезпечення автоматизованих систем (ПО).

Перший курс пройшов не дуже гладко. Спектр оцінок був повний - від «2» до «5», але це не вбивало прагнення «гризти граніт науки». Перші дві сесії були наповнені переживаннями, хвилюваннями і як результат не дуже гарними оцінками. Зате перша сесія другого курсу була здана на відмінно. Це додало мені впевненості в собі, і разом із тим здійснилася мрія моєї мами, щоб у мене були здані всі іспити на «5». При цьому вчиться ніколи не було легко, але дуже цікаво. У результаті я закінчив 4 курси університету й одержав диплом бакалавра з відзнакою. Після цього я вирішив надійти в магістратуру.

Тема моєї магістерської роботи: «Аналіз ефективності багатокрокових багатоточечных паралельних методів рішення завдання Коші для звичайних диференціальних рівнянь». Керівником моєї магістерської роботи є професор Фельдман Лев Петрович. Вибір саме цієї теми, напевно, обумовлений моїм інтересом до точних наук, загалом, і до математики зокрема.

У майбутньому (близькому й далекому) я буду намагатися почати свою справу. Це бажання прийшло, коли влітку після третього курсу ми із друзями вирішили підробити. Працювали ми скрізь, де тільки можна було, але справа не в цьому, а в тім, що ми побачили що таку свою справу, які плюси й мінуси в цьому. При цьому виходить, що знайти гарну й високооплачувану роботу не легше чим відкрити свою справу. Для пошуку роботи потрібно багато часу, а для бізнесу потрібно багато завзятості. А також хотілося б побувати в інших країнах у ролі туриста.